Основні поняття і категорії соціології молоді

Соціологія сьогодні, розглядається насам­перед як наука про соціальні спільноти, механізми їх становлення, функ­ціонування і взаємозв'язку. Однією з таких спільнот є молодь, а суспільні вимоги до молоді, які неухильно зростають, потребують її розгляду насамперед як соціального суб'єкта.

Соціологія молоді - це соціологічна дисципліна, яка функціонує на трьох рівнях: загальнометодологічному (базуючись на визнанні молоді як окремої спільноти та суб'єкта суспільного розвитку), спеціально-тео­ретичному та емпіричному. Соціологія молоді в науковій літературі визначається як галузь соціології, що досліджує специфічну соціально-демографічну спільноту, котра перебуває в процесі переходу від дитинства до світу дорослих і переживає етап адаптації. Цей процес знаходить прояв у специфічно молодіжних формах поведінки й свідомості, у поняттях молодіжної субкультури, моди, музики, мови тощо. Основними напрямами досліджень у молодіжному середовищі та завданням соціології молоді нині вважають:

- дослідження її ролі й місця в соціальному розвитку суспільства;

- вивчення тенденцій зміни її соціального обличчя, норм, цінностей та інтересів;

- аналіз процесів, що відбуваються у молодіжному середовищі;

- виявлення і прогнозування соціальної політики стосовно різних груп молоді.

Молодь - це суспільно диференційована соціально-демографічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, психологічні, пізнавальні, культурно-освітні і т. ін. властивості, які характеризують її біосоціальне дозрівання. Молодь тому і є специфічною спільнотою, що її суттєві характеристики і риси на відміну від представників старших поколінь і вікових груп перебувають у стані формування і становлення.

Питання про характерні особливості і специфічні риси молоді тісно пов'язане з питанням про вікові межі періоду молодості. Тра­диційно в радянській соціології вважалося, що рамки молодіжного віку визначались інтервалом від 16 до 30 років. Однак в останні часи дедалі більшого поширення набувають погляди, згідно з якими вік молоді своєю нижньою межею сягає 14, а верхньою - 35 років. В основі цього лежить висловлене деякими науковцями міркування про пролонгацію (або продовження) часу молодості, збільшення віку вступу в трудове життя, підготовки молоді до праці, досягнення економічної незалежності від батьків та держави. Це відображає об'єктивні процеси в житті: з одного боку, висувається завдання більш ранньої соціалізації молоді, включення її до трудової практики на більш ранніх етапах, з другого - зростають межі середнього і старшого віку, тривалості життя в цілому, подовжуються терміни навчання та соціаль­но-політичної адаптації, стабілізації побутового статусу молодих людей. Однак, виходячи з певних практичних міркувань та ресурсів держави, у прийнятих законодавчих актах України зазначається: молод­дю вважаються молоді громадяни віком від 14 до 28років.

У західній соціології термін «молодь» був уведений до наукового обігу лише в середині 70-х років XX ст. Це досить пізнє впровадження терміну «молодь» зумовлювалося тим, що доіндустріальний період розвитку західної цивілізації знав поділ населення лише на дітей і дорослих; перехід до індустріальної фази висунув потребу введення окремого вікового проміжку «юність», пов'язаного з необхідністю відповідної освітньої та фахової підготовки робітників. Цей термін «юність» з віковим інтервалом 11/12-18 років, позначаючи ним період життя між дитинством і дорослістю. Однак вступ до фази постіндустріального розвитку та зумовлена цим необхідність подовження часу набуття знань і навичок складних професій, висунули потребу вироблення нового терміну, власне молодості, для позначення певної стадії життєвого циклу, що лежить між юністю і дорослістю. Вікові кордони цієї стадії становили 19-26/30 і більше років.

Однією з провідних у соціології молоді є проблема дослідження моло­діжної свідомості. При її з'ясуванні варто виходити з того, що свідомість молоді групова, - це різновиди масової свідомості, які вивчаються соціологами через аналіз її основних форм (політико-правової, економічної, екологічної, моральної тощо), що функціонують на:

- когнітивному (або теоретико-пізнавальному). Когнітивний рівень включає в себе систематизовані наукові погляди і знання.

-емоційно-чуттєвому. Емоційний рівень становить взаємодія емоцій, духовних станів, почуттів особистості в їх єдності й цілісності.

-конативному (або поведінковому) рівнях. Конативний рівень містить у собі соціальні установки, а також волю, прагнення і вміння здійснювати свою діяльність якісно.