Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Літературна балада. Франсуа Війон (між 1431-1432 - 1463) «Балада прикмет». Особливості жанру літературної балади

Клас Світова література

Урок 3

Літературна балада. Франсуа Війон (між 1431-1432 - 1463) «Балада прикмет». Особливості жанру літературної балади

Розгляньте таблицю, визначте різницю між фольклорним та літературним твором.

Критерії	Фольклорний твір	Літературний твір
1. Наявність певного автора	Немає	Є
2. Постійність, незмінність тексту (канонічність)	Текст має варіанти за обсягом і змістом	Текст незмінний
3. Різний ступінь художньої умовності	Пов’язаний із країною і часом описуваної у творі події	Виходить за межі певного часу і країни

Як ви вважаєте, у чому все ж таки найголовніша різниця між фольклорним і літературним твором? (Головна різниця - в наявності автора, від якого залежить і ставлення до відтворюваних проблем, і відчуття структури твору, й оцінка героїв.)

Якщо розглядати баладу як ліро-епічний жанр поезії, розповідь про якісь події, то де ми зустрінемо більше ліричних почуттів, емоційної оцінки персонажів - у фольклорному чи літературному творі? (У літературній баладі чітко чути голос оповідача, його ліричну оцінку подій.)

Франсуа Війон (1431-приблизно 1463)

Уявіть собі поета Франсуа Війона – молодого, відчайдушного, який усвідомлює значення свого яскравого поетичного таланту і пишається ним. І він живе бурхливим життям. Уявіть його на одному з поетичних змагань.

Прочитайте «Балладу поэтического состязания в Блуа» (пер. И. Эренбурга) (текст додається)

Баллада поэтического состязания в Блуа

От жажды умираю под ручьем.

Смеюсь сквозь слезы и тружусь играя.

Куда бы ни пошел, везде мой дом.

Чужбина мне - страна моя родная.

Я знаю все и ничего не знаю.

Мне из людей всего понятней тот,

Кто лебедицу вороном зовет.

Я сомневаюсь в явном, верю чуду.

Нагой, как червь, пышнее всех господ.

Я всеми принят, изгнан отовсюду.

Я скуп и расточителен во всем.

Я жду и ничего не ожидаю.

Я нищ, и я кичусь своим добром.

Трещит мороз - я вижу розы мая.

Долина слез мне радостнее рая.

Зажгут костер - и дрожь меня берет,

Мне сердце отогреет только лед.

Запомню шутку я и вдруг ее забуду,

И для меня презренне - почет.

Я всеми принят, изгнан отовсюду.

Не вижу я, кто бродит под окном,

Но звезды в небе ясно различаю.

Я ночью бодр и засыпаю днем.

Я по земле с опаскою ступаю.

Не вехам, а туману доверяю.

Глухой меня услышит и поймет.

И для меня полыни горше мёд.

Но как понять, где правда, где причуда?

И сколько истин? Потерял им счет.

Я всеми принят, изгнан отовсюду.

Не знаю, что длиннее - час иль год,

Ручей иль море переходят вброд?

Из рая я уйду, в аду побуду.

Отчаянье мне веру придает.

Я всеми принят, изгнан отовсюду.

(Пер. И. Эренбурга)

12 Следующая ⇒