 |
Тема 4: правове забезпечення управління
|
|
|
|
ТЕМА 4: ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ
ТА КОНТРОЛЮ У ГАЛУЗІ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Питання
1. Загальна характеристика управління та контролю у галузі природокористування
2. Система та функції органів управління та контролю у галузі природокористування
а )органи загальної компетенції;
б) органи спеціальної компетенції;
3. Правове регулювання ведення природноресурсових кадастрів.
Опорні поняття теми: управління, органи загальної компетенції, органи спеціальної компетенції, органи самоврядного контролю, громадський контроль, прогнозування, природоресурсне планування, контроль, функція, стандартизація, нормування, сертифікація, ліцензування, моніторинг, природноресурсовий аудит, кадастр, природноресурсові кадастри, повноваження державних органів.
Методичні рекомендації:
Під час самостійної роботи студент повинен ознайомитися з рекомендованою літературою та нормативним матеріалом.
При вивченні цієї теми необхідно звернути увагу на те що управління в галузі використання та охорони природних ресурсів є однією з найважливіших функцій державних органів та органів місцевого самоврядування, відповідно до статті 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» воно полягає у здійсненні функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.
Управління і контроль в галузі природокористування – це діяльність уповноважених суб’єктів (державних органів, органів місцевого самоврядування і об’єднань громадян), спрямована на забезпечення суспільних інтересів щодо використання і охорони природних ресурсів, а також дотримання і виконання державними органами, юридичними і фізичними особами вимог природоресурсного законодавства.
|
|
|
Готуючись до відповіді на друге питання слід звернути увагу на те що органи управління та контролю у галузі природокористування класифікують на органи загальної компетенції (уповноважені законом органидержавної виконавчої влади, що здійснюють разом із загальними повноваженнями функції забезпечення ефективного використання природних ресурсів) органи спеціальної компетенції (уповноважені законом органи що здійснюють функції забезпечення ефективного використання природних ресурсів).
Органи самоврядного контролю – це система місцевих рад, компетенція яких щодо здійснення управління і контролю в галузі використання та охорони природних ресурсів визначена в законі України «Про місцеве самоврядування в Україні». Готуючись до теми слід звернути увагу, що відповідно до статті 36 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища згідно з Положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.
Суть та призначення управління і контролю у галузі природокористування знаходить свій прояв у його функціях, до яких слід віднести: прогнозування, природоресурсне планування, стандартизація, нормування, сертифікація, ліцензування, моніторинг, природноресурсовий аудит.
Державні природоресурсні кадастри – це реєстри, що містять систему відомостей і документів про правовий режим тих чи інших природних ресурсів, їх розподіл між власників і користувачів, у тому числі орендарів, про якісну і вартісну характеристики природних ресурсів, дані щодо реєстрації права власності та права користування природними ресурсами та договорами на їх оренду, обліку кількості та якості природних ресурсів тощо. Єдиного кадастру всіх природних ресурсів не існує, тому за кожним із видів природних ресурсів ведеться окремий кадастр.
|
|
|
Завдання для самостійної роботи:
1. Охарактеризуйте форми участі громадськості в екологічному управлінні.
2. На підставі аналізу нормативного матеріалу проведіть розмежування повноважень місцевих державних адміністрацій і місцевих рад.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ II
Особлива частина
ТЕМА 5: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ
Питання
1. Поняття, зміст та види земельних правовідносин
2. Склад земельного фонду та цільове використання категорій земель
3. Правові засади використання земельних ресурсів
Опорні поняття теми: земельні правовідносини, земельний фонд України, земельна ділянка, цільове призначення земельної ділянки, категорія земель, земельні ресурси, основне цільове призначення земельної ділянки, землеустрій, земельний кадастр, оцінка земель, охорона земель.
Методичні рекомендації:
Під час самостійної роботи студент повинен ознайомитися з рекомендованою літературою та нормативним матеріалом.
При вивченні цієї теми необхідно звернути увагу на наступне: земельні правовідносини становлять суспільні відносини, що виникають у сфері взаємодії суспільства з навколишнім природним середовищем і врегульовані нормами земельного права. Зважаючи на це не зовсім вдалим є законодавче поняття земельних відносин закріплене у ст. 2 ЗК України, адже відповідно до цієї норми земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, що фактично відображає лише зміст поняття права власності. Залежно від інститутів земельного права, підстав виникнення прав на земельні ділянки, матеріального чи процесуального характеру, об’єктного чи суб’єктного складу, тощо земельні відносини можна класифікувати на: земельні правовідносини у сфері власності на землю та похідних від права власності прав, правовідносини щодо використання земель певних категорій, правовідносини щодо здійснення загального землекористування, правовідносини у галузі управління використанням і охороною земель, матеріальні і процесуальні земельні правовідносини ті інші відносини. На практиці земельні правовідносини виявляються як складне співвідношення різних видів суспільних відносин, врегульованих нормами права.Готуючись до відповіді на друге питання слід звернути увагу, що під земельним фондом розуміють всю територію України. Поділ земель здійснюється за принципом основного цільового призначення на 9 категорій земель (стаття 19 ЗК України). Хоча використання земель за цільовим призначенням законодавчо не закріплено як принцип земельного законодавства у статті 5 ЗК України, цей принцип є основоположним для раціонального використання та охорони земель. Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» під цільовим призначенням земельної ділянки розуміється використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
|
|
|
Відповідно до ст. 13, 14 Конституції України, закріплено що земля є об’єктом права власності Українського народу, право на землю гарантується, набувається і реалізується відповідно до закону.
Згідно з статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Будь яка діяльність власника на своїй земельній ділянці здійснюється у визначеному просторі: повітряному чи підземному (стаття 79 ЗК України). Здійснюючи свої права власник земельної ділянки використовує її на власний розсуд, але обов’язково враховує її цільове призначення. Використання земельної ділянки здійснюється також на підставі постійного землекористування, орендного землекористування та земельного сервітуту.Завдання для самостійної роботи:
1. Охарактеризуйте умови та порядок вирішення земельних спорів стосовно використання земельних ресурсів.
2. Охарактеризуйте правове регулювання співвідношення понять основне цільове призначення земельної ділянки, цільове призначення, функціональне використання та дозволений вид використання земельної ділянки.
3. Охарактеризуйте правове регулювання набуття та припинення прав на землю.
ТЕМА 6:
|
|
|
