Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Поняття та предмет страхування

Все, чим людина володіє, вона ризикує втратити, тому особа, яка ризикує, може залучити до несення ризику іншу особу – страховика, який бере на себе зобов'язання відшкодувати майнові наслідки від наступу ризикової передбачуваної події. Для страховика страхування – це діяльність по перерозподілу ризиків клієнта (страхувальника) понести певні майнові витрати або втрати. Страхувальник сплачує страхові платежі страховику за певний період часу. У разі настання у цей період подій, обумовлених законом або договором, страховик бере на себе ризик відповідальності щодо сплати страхової суми страхувальникові, а страхувальник несе ризики втрати платежів, які він сплачує страховику, якщо ці події не настануть. Залежно від настання чи ненастання цих подій виграє одна сторона, програє інша.

Види страхування залежно від суб’єктного складу:

Ø Державне страхування – страховиком є держава в особі вповноважених органів (наприклад, загальнообов’язкове державне пенсійне страхування).

Ø Самострахування – суб’єкт господарювання (ТВВ, АТ) самостійно створює резервні грошові фонди для захисту від можливих несприятливих наслідків.

Ø Взаємне страхування – страховиком є просте товариство або товариство взаємного страхування, що діють на безприбутковій основі.

Ø Господарське страхування – страховиком є спеціальна організація, що має ліцензію на цей вид діяльності та укладає договір страхування з метою отримання прибутку від страхових платежів у разі ненастання страхового випадку. Саме таке страхування, що здійснюється на підставі цивільного договору, розглядається у цьому розділі.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеної у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконати інші умови договору.

Нормативна база: гл. 67 ЦК. За ЗУ від 4.10.2001 р. «Про страхування» страхування є видом цивільно-правових відносин (послугою) щодо захисту майнових інтересів осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або законодавством, за рахунок грошових коштів, що формуються шляхом сплати особами страхових платежів (внесків, премій) та доходів від розміщення коштів від цих фондів. Також відносини страхування регулюються ст. 352-355 ГК, ЗУ від 1.07.2004 р. № 1961-ІV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; ЗУ від 12.07.2001 р. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; ЗУ від 09.07.2003 р. № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ЗУ від 09.07.2003 р. № 1057-ІV «Про недержавне пенсійне забезпечення», ЗУ від 23.06.2003 р. № 953 «Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду»; ЗУ від 23.09.1999 р. «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та іншими.

Мета страхування – відшкодування майнових втрат власника, що раптово виникають внаслідок страхових випадків, шляхом розподілу ризику їх настання з іншими особами-невласниками. Тому предметом чи об’єктом страхування не може бути життя, здоров'я людини, майно тощо.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси (витрати),

які не суперечать закону і пов’язані з:

Ø життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

Ø володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

Ø відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником третімособам (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК).

Так, здоров'я людини, як й її діяльність, невід'ємні від самої людини, а сама людина не може бути одночасно об’єктом та суб’єктом, людина є тільки суб’єктом відносин, а об’єктом цивільних прав чи предметом відносин можуть бути речі чи інші блага, тому страхується не здоров'я, а витрати, пов’язані з його втратою. Якщо мова йде про майно чи майнову відповідальність, то страхуються певні наслідки, збитки, витрати, пов’язані зі знищенням, зіпсуванням майна внаслідок настання страхового випадку, а майнові інтереси учасників страхових відносин спрямовані на ненастання цих випадків або на перерозподіл їх негативних майнових наслідків.

Договори страхування поділяються на такі різновиди:

· добровільного страхування, коли його укладення залежить від волевиявлення сторін;

· обов’язкового страхування, коли обов’язок його укладення випливає з вказівки закону, наприклад, ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1.07.2004 р. Обов’язкове страхування обумовлено необхідністю створення умов для гарантованого майнового захисту постраждалої сторони у разі неплатоспроможності особи, яка завдала шкоди.

Відносини є страховими, якщо є:

- майновий інтерес, який підлягає захисту (ризик втрати майна);

- подія, на випадок якої проводиться захист;

- грошові кошти, за допомогою яких здійснюється захист;

- плата за захист.

Характеристика. Договір страхування є алеаторним (ризиковим), платним, публічним, двостороннім, це фінансова послуга. Договір страхування є реальним, набирає чинності з моменту укладення договору та внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором. Платність полягає у здійсненні плати за готовність надати послугу, а не у виплаті у разі настання страхового випадку. Ризики несуть обидві сторони, при укладенні договору страховик не знає, чи буде він здійснювати виплати, страхувальник не знає, чи одержить він або вигодонабувач виплату.

Форма договору – письмова. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката) з одночасною оплатою страхового платежу. У разі недодержання письмової форми такий договір є нікчемним.

⇐ Предыдущая 123 4 Следующая ⇒