 |
ВИСНОВКИ. Оформлення курсової роботи
|
|
|
|
ВИСНОВКИ
Висновки або заключна частина – остання обов’язкова складова курсової роботи, що має 2-3 сторінки. В ній необхідно стисло і чітко викласти основні результати, підсумки, висновки дослідження до яких прийшов студент в процесі роботи над темою. Висновки до курсової роботи виконуються по пунктах і містять не менше 10 пунктів.
В структурному відношенні „висновки” можна уявити в трьох частинах.
В першій частині дуже коротко, лаконічно, не використовуючи джерел, не цитуючи інших авторів, необхідно сформулювати загальні висновки до всього.
Дослідження, що випливають з результатів курсової роботи. Вони не повинні текстуально повторювати те, що подавалося у висновках до розділів і параграфів, а носити характер узагальнення.
В другій частині загальні висновки конкретизуються у відповідності з тими завданнями, що ставив перед собою студент у „Вступі”. Вони повинні давати чіткі відповіді на кожне поставлене у вступі завдання.
В третій частині висновків бажано, якщо це можливо, ув’язати досліджувану тему з сучасністю, відзначити ті аспекти, які отримали подальший розвиток і підтвердження в сучасних умовах.
Список джерел та літератури вміщує економічні джерела, наукові монографії, статті, іншу спеціальну літературу з теми, яка досліджується автором.
Додатки – це необов’язкова частина курсової роботи. Але в залежності від теми до додатків включаються схеми, таблиці, біографічні довідки, витяги з документів, що суттєво доповнюють основний зміст роботи.
Оформлення курсової роботи
Курсова робота оформляється відповідно до ГОСТ 7, 32-81 „Звіт про науково-дослідницьку роботу. Загальні правила і вимоги до оформлення”. ГОСТ 2. 105-68 „Загальні вимоги до текстових документів”. ГОСТ 2. 106-68 „ЕСКД текстові документи”.
|
|
|
Курсова робота виконується на папері стандартного розміру А4 /210Х297 мм/. Вона повинна бути написана пастою або чорнилом одного кольору, державною – українською мовою.
На кожному аркуші залишаються такі розміри полів: ліве – не менше 30мм, праве – не менше10 мм, верхнє – не менше 20мм, нижнє – 20мм.
Тексти основної частини роботи: „План”, „Вступ”, „Висновки”, „Список використаних джерел”, „Додатки” друкуються або пишуться великими літерами симетрично до тексту. “Розділ, його номер і назва пишуться на одному рядку. Заголовки параграфів пишуть маленькими літерами(крім першої великої) з абзацного відступу. В кінці номера розділу і номера параграфа ставиться крапка, після назви розділу і параграфа крапка не ставиться. Відстань між заголовками та текстом повинна дорівнювати 2 інтервали. Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки(план, вступ, розділ висновки).
Не можна розміщувати заголовок внизу однієї сторінки, а текст починати на наступній. Не рекомендується також текст розривати таблицею. Речення яке передує таблиці, потрібно закінчити до таблиці.
Нумерація. Аркуші нумеруються арабськими цифрами в правому верхньому куті без будь – яких інших позначень/крапка, риска/. Нумерація починається з титульного аркуша, але номер сторінки проставляється починаючи з другої сторінки «Вступу». Це буде с. 4
Номер розділу ставиться після слова „Розділ” арабськими цифрами, після номера ставиться крапка і з великої літери друкується його назва, в кінці назви крапка не ставиться
Параграфи нумеруються в межах кожного розділу. Номер параграфу складається з номера розділу і порядкового номера параграфу, між якими ставлять крапку, наприклад 1. 2. (перша цифра означає номер розділу, а друга – номер параграфу). Потім у тому ж рядку йде заголовок параграфа, в кінці назви крапка не ставиться.
|
|
|
Ілюстрації (схеми, графіки, фотографії) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації позначають словом „рис. ” і нумерують послідовно в межах розділу. Номер ілюстрації повинен складатись з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: 1. 2. (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні записи розміщують послідовно під ілюстрацією.
Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис „Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: „Таблиця 2. 1. ”(перша таблиця другого розділу).
Якщо у курсовій роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.
При переносі частини таблиці на іншу сторінку слово „Таблиця” і її номер вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова „Продовження табл. ” і вказують номер таблиці, наприклад: „Продовження табл. 2. 1. ”.
Формули у курсовій роботі нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули у розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3. 1. ) (перша формула третього розділу).
Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними.
Таблиці. Цифрований матеріал мусить оформлюватись у вигляді таблиць.
Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово „Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку курсової роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.
|
|
|
Формули. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнту треба подавати з нового рядку. Перший рядок пояснення починають словами „де”, без двокрапки.
Посилання. При написанні курсової роботи студент зобов'язаний давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.
Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланнях необхідно точно вказати номери сторінок та ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.
Посилання на джерела в тексті роботи слід зазначати порядковим за переліком посилань, виділеними двома квадратними дужками, наприклад: [5, с. 32]. Перша цифра це номер джерела за списком літератури, друга-номер сторінки.
Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, ”рис 1. 2”.
На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово „таблиця” в тексті пишуть скорочено, наприклад: в „табл. 1. 2”.
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово „дивись”, наприклад, „див. табл. 1. 3”.
Список використаних джерел. Джерела розміщують в такому порядку: Закони України, Постанови Верховної Ради України, Укази і звернення Президента Украни, Постанови Уряду далі використана література в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.
|
|
|
Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати згідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв.
При внесенні до списку літератури книг або брошур, вони подаються в такому порядку: прізвище та ініціали автора; назва джерела, ініціали та прізвище автора, місто де воно видано, назва видавництва, рік видання, кількість сторінок. Наприклад:
Грішнова О. А. Людський розвиток: навч. посіб. /О. А. Грішнова. – К.: КНЕУ, 2006. – 308 с.
Зайцев Ю. К. Соціалізація економіки України та системна трансформація суспільства: методологія і практика: монографія / Ю. К. Зайцев. – К.: КНЕУ, 2002. – 131 с.
При внесенні у список статті, опублікованої у збірнику статей, журналі чи газеті, дані про неї наводяться в такому порядку: автор статті, її назва, ініціали та прізвище автора, назва збірника, (журналу, газети), рік видання, номер журналу (газети), сторінки на яких розміщена стаття. Наприклад: Бурлаков В. Інформаційні чинники формування людського капіталу в українській та міжнародних економіках / В. Бурлаков // Зовнішня торгівля: право і економіка. – 2008. - №3. – С. 33-39
У списку літератури має бути не менше 20 джерел, з обов’язковим використанням періодичних видань за останні 3-5 років, законодавчої та нормативної бази.
Бібліографічний опис роблять мовою оригінала книги. Приклад оформлення використаної літератури див додаток В, Д.
Додатки. Додатки оформлюються як продовження роботи на наступних сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.
Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, написаний угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої пишеться слово „Додаток __” і велика літера, що вказує додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, О, Ч, Ь, наприклад додаток А, додаток Б і т. д. один додаток позначається як додаток А.
|
|
|
