Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Режисерський задум. Його виникнення і формування

Режисерський задум – це поєднання різних виражальних засобів для розкриття ідеї відеофільму. У цей період у свідомості режисера вже викристалізовується попередній варіант творчого задуму художньо-публіцистичної програми. Режисерський задум – це проект постановки, еквівалентний драматургічному матеріалу. Уточнення режисерського задуму відбувається одночасно з коректуванням сценарію. Цей процес можна сформулювати в такий спосіб: ідея – практика – ідея. Режисерський задум апробується на репетиціях, під впливом художніх устремлінь активістів і учасників програми він може видозмінюватися

Усі зміни режисер вносить у режисерську документацію, яка складається після твердження плану. У режисерський план постановки входять: монтажний аркуш, музична й світлова партитура, сценарний план киноматериала й диапроекций, робоча схема програми, репетиційний план, план-дислокація, схема зв’язку, транспорту й техніки, схема охорони порядку, забезпечення техніки безпеки і т. д.

Режисерська експлікація –проект виникнення майбутьнього фільму.

Це детальне пояснення художніх засобів, втілення режисерського задуму.

В режисерській експлікації зазначають:

1. Вступ. Обгрунтування вибору (режисер пояснює свою громадянську позицію, відношення до обраної теми і те над завдання, ради якого він піднімає цю тему. Далі режисер зазначає характер фільму, його основні епізоди і постановочні режисерські рішення).

2. Ідейно-тематичний аналіз. Тема – це коло життєвих явищ, які розкриваються в сюжеті. Ідея – це головна думка, яку в сюжеті стверджує режисер, до якої закликає. Конфлікт – це протистояння двох протилежних політичних систем.

Режисерський сценарій

Це детальне пояснення пластичного звукового і зорового образу фільму, його генеральний проект. Складається він за такими розмірами:

Розділи режисерського сценарію

№	Назва об’єкта	План	Метраж і спосіб зйомки	Зміст кадру	Звуко- шумове оформлення	Примітка

№ -- зазначається порядковий номер кадру. Така нумерація необхідна для подальшого планування і проведення зйомки.

Назва об’єкту – зазначається конкретні місця, де буде проходити зйомка(у павільйоні чи на натурі).

План – це масштаб зображення в кадрі.

Плани бувають: крупний, середній поясний, середній поколінний і середній постаті акторів на повний ріст без навколишнього оточення (використовується в америк. кіно), загальний план, план –деталь. Першим розпочав зйомку планами Д.Гріфіт америк. кінорежисер.

Метраж і спосіб зйомки – в практиці кінорежисури існує 3 способи зйомки: стаціонарно закріплена камера, рухома камера(першими випробовували спосіб зйомки з руху брати Люмєри і назвали його «Тревелінг»), внутрікадровий монтаж, в телебаченні це називають транс локація(наїзд і від’їзд камери на обєкт). В кіно внутрікадровий монтаж здійснюється засобом відбору кадрів у монтажній однієї сцени, знятої з різних планів.

Зміст кадру – відповідно до літературного сценарію у цьому розділі чітко описується лінія поведінки героїв, розташування предметів і об’єктів у кадрі.

Звуко-шумове оформлення – покадрово розписуються фонові шуми, звуки, музичне оформлення. Для успішного запису звуку і голосу складається звуко-шумова партитура, в якій вказано тривалість звучання, сила звучання, характер появи звуку і музики.

Примітка – в процесі підготовки до зйомки режисер зазначає які матеріально-технічні питання треба вирішити, що виготовити, що орендувати.

Таким чином режисерський сценарій це важливий етап підготовки до реалізації задуму фільму. Він необхідний: помічникам режисера для підбору акторів чи реальних героїв; операторам – для створення операторської експлікації і для образотворчого вирішення фільму; художникам – для створення декорацій, костюмів, атрибутики – того матеріального середовища, в якому відбуватиметься ця подія; композитору – для створення звукового образу фільму, музичної характеристики героїв, ситуацій і явищ; акторам – для роботи над роллю; художникам по світлу для забезпечення художніх завдань постановки.

Режисери світового кіно по різному працювали над режисерськими сценаріями. О. Довженко, Ю.Іллєнко, С.Параджанов детально розробляли сценарій для майбутніх зйомок. Ф.Фелліні визначав сценарій, як попередній проект і він детально видозмінювався у процесі самої зйомки. Ч. Чаплін на основі попереднього сценарію експериментував і імпровізував до такої міри, що майже видозмінювався попередній задум.

Першою необхідною стадією на шляху реалізації задуму художнього фільму є створення сценарію - його літературної основи, в якому визначається тема, сюжет, проблематика, характери головних героїв. За більш ніж столітню історію кінематографа сценарій пройшов свій шлях розвитку від «сценаріус на манжетах», де коротко описувалася фабула майбутнього фільму, до особливого літературного жанру - кінодраматургії.
Літературний сценарій може бути або оригінальним, або представляти собою екранізацію вже існуючого літературного твору. В даний час сценарії мають самостійну цінність, публікуються в журналах, спеціальних збірниках, призначених для читання. Але в першу чергу, створюючи свій твір, кінодраматург передбачає його втілення на екрані. Щоб утримати увагу глядача, в сценарії повинні бути дотримані деякі загальні правила, що враховують глядацьку психологію.

Будь-який фільм, незалежно від його жанру, можна умовно розділити на частини:

• експозицію, де глядач знайомиться з головним героєм або героями,

• зав'язку - де герой або герої потрапляють в ту саму драматичну ситуацію, яка призведе до ускладнення.

• ускладнення, найбільша частина фільму, що містить обов'язкову сцену,

• перипетії - до складу яких може входити одна або кілька ускладнень.

• кульмінацію,

• розв'язка, за якою слід фінал.

Види сценарію в кіно:

• Кіно-сценарій
• Режисерський сценарій
• Експлікація (як знімати)
• Режисерська експлікації.

⇐ Предыдущая 12