1.3 Реформа фінансової системи КНР

Реформа фінансової системи була проведена в Китаї до середини 80-х років. Щоб мати наочне уявлення про її результати, можна буквально двома фразами охарактеризувати спочатку колишню китайську фінансову систему і потім нині існуючу. Спільним в обох системах є держбюджет - головний канал накопичення і розподілу фінансових коштів, головним джерелом яких є чистий прибуток підприємств (в останні роки поступово підвищується роль зовнішньої торгівлі). Однак сама система управління фінансами після її реформи набула, крім існуючого держбюджетного інструменту, ще один механізм - господарську діяльність підприємств. [42; 4]

Перетворення у фінансовій системі КНР проходили з 1976 по 1985 роки. Більшість китайських учених виділяють три періоди фінансової реформи. [42; 4]

Перші три роки були експериментально-підготовчим етапом. У цей період перевірялися на практиці різні форми фінансових взаємовідносин. Основними формами були:

1. Формула першої системи фінансових взаємовідносин з містами центрального підпорядкування, провінцій і автономних районів була наступною: «Фіксування співвідношення між доходами та витратами, розподіл їх загальної суми». Тобто за наявності господарської прибутку частина її залишалася району, у збиткових місцях або в збиткові для конкретного району роки частина збитків відшкодовувалася з Держбюджету.

2. При другій формі - «поділ приросту доходів, ув'язка доходів з витратами» - увага на позитивний або негативний баланс не звертали. Порівнювали приріст доходів (+ або -) щодо попереднього року і потім підтягували доходи до витрат за рахунок або на користь центрального бюджету. При цій системі господарські стимули для регіонів були нижчі, ніж у першому випадку.

3. Третя форма була досить оригінальною. Вона була застосована в якості експерименту в 1977 році в провінції Цзянсу. Грунтувалася вона на установці твердих відрахувань до бюджету, визначається за історично склалася частці витрат в доходах району. Повна назва цієї системи - «ув'язка доходів з витратами, розподіл загальної суми, нормативний коефіцієнт, що діє протягом кількох років». Ця форма знайшла своє подальше застосування у взаєморозрахунках держави з ізольованими в господарському і культурному плані високогірними районами країни.

Другий етап реформування фінансової системи ознаменувався виробленням за великим рахунком лише однієї виправдала надії форми фінансових взаємовідносин між центром і периферією. Це була так звана система «ступінчастою відповідальності з відділенням доходів від витрат». Тимчасові положення про неї були опубліковані Держрадою КНР в лютому 1980 року. Сфери місцевого і центрального бюджету на місцях чітко розмежовувалися за принципом господарського підпорядкування підприємств. Відрахування до центрального бюджету, пропорції розподілу прибутку між центральним і місцевими бюджетами, величина промислових дотацій залишалися незмінними протягом 5 років. Крім того, що підвищувалася стабільність центрального бюджету за рахунок відмови від позапланових дотацій, так як система фактично вводила їх ліміт, ідея такої форми фінансових взаєморозрахунків впала ще й на благодатний грунт активизировавшегося незабаром процесу переходу підприємств на повну виробничу відповідальність. Справа в тому, що встановлювалися рамки доходів і витрат, за порушення яких відповідали самі регіони своїми ж інтересами. 4 2; 5-6] Що прийняли цю форму фінансових відрахувань до Держбюджету регіони в більшості своїй незабаром трансформували багато положень цієї системи на рівень своїх взаємин з підприємствами, значно підвищивши тим самим їхню господарську зацікавленість і фінансову самостійність. [4 2; 5-6]

Ця система успішно проіснувала до 1984 року, коли всі відрахування від прибутку були замінені єдиним податковим механізмом. Власне це вже розглядалося в попередньому розділі, але, оскільки це ж саме є і третім етапом фінансової реформи в КНР, то кілька слів необхідно сказати і тут. У принципі до цього етапу китайські плановики йшли з 1978 року, коли разом з формуванням власних фондів з частки прибутку виникла необхідність визначення принципів розподілу цього прибутку між підприємствами, місцевими і центральним бюджетами. Багато вироблені з того часу варіанти цього розподілу і лягли потім в основу податкового законодавства. [43; 6]

Але перший підетапів третього етапу фінансової реформи знову став перехідним. На ньому винахідливими китайцями було застосовано поєднання розподілу прибутку і податку. Тобто, навпаки, спочатку прибуток піддавалася оподаткуванню за зафіксованому в податковому законодавстві твердому механізму, а решта прибуток піддавалася знову тій чи іншій формі її поділу між Центральним бюджетом, місцевим бюджетом і підприємством.

Очевидно, саме китайське керівництво не було впевнене в доцільності такого положення оскільки, по-перше, вирішилося поширити її тільки на великі рентабельні підприємства, а, по-друге, вже через рік податкова політика КНР перейшла до другого етапу - повне скасування розподілу прибутку, через що довелося ввести замість твердих (процентних) податків диференційовані або з плаваючими нормативами.

Глибокі зміни відбулися в системі ціноутворення. Ціни на більшість видів продукції стали вільними. Так, за споживчими товарах частка ринкових цін досягла 90%, засобів виробництва - 80, сільськогосподарських товарів - 85%. [45; 97]

Перетворені податкова, банківська, валютна та інвестиційна системи. Введені податки на додану вартість, єдиний прибутковий податок для підприємств, система розподілу податків між центральним урядом і місцевими адміністраціями. На частку центру при цьому доводиться більша частина податкових надходжень.

Створено двоступенева банківська система через поділ функцій центрального і низових державних банків. Одночасно виділені банки, які проводять в життя економічну політику центрального уряду. Решта кредитно-фінансові інститути переходять на комерційну основу.

Скасовано офіційні та ринкові курси іноземних валют і введені єдині плаваючі курси, регульовані ринком.

Поступово створювалася система " відповідальності за ризик» на основі поєднання інвестицій юридичних осіб та кредитів банків. Канали капіталовкладень повинні визначатися характером об'єктів, тобто залежати від того, чи відноситься об'єкт до базових галузей (видобуток вугілля, нафти), галузям, що виробляють продукцію кінцевого споживання (консерви, одяг), або які мають суспільне значення (транспорт, муніципальне будівництво). [42; 8]

Реформа у цих сферах покликана створити сприятливе середовище для незалежного господарювання підприємств і рівноправної конкуренції між ними.

Таким чином, у зв'язку з глибокими перетвореннями сільського і міського секторів економіки, які спричинили різкий стрибок у розвитку економічної могутності країни, вирішення багатьох соціальних питань, пов'язаних з добробутом китайського народу, стала необхідною і реформа фінансової системи КНР, яка відповідала б потребам нового часу. Така реформа здійснювалася в три етапи з 1976 по 1985 року і являла собою впорядковану систему якісних перетворень.

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ КНР В ПЕРІОД МОДЕРНІЗАЦІЇ ТА СУЧАСНИЙ СТАН

2. 1 Аналіз розвитку економічних показників в період «модернізації» КНР

Для того, щоб більш якісно зрозуміти вплив 4-х модернізацій в КНР, потрібно розгялнути детальніше певні економічні показники цієї держави за цей період.

Економічні досягнення Китаю за час реформ і відкритості можна коротко підсумувати таким чином:

• досягнуті дуже високі темпи економічного розвитку протягом тривалого історичного періоду. З 1978 по 2007 р середньорічні темпи зростання склали 9, 8%, що більш ніж втричі перевищує темпи зростання світової економіки. В результаті китайська економіка перемістилася з 10-го місця в світі на 4-е, після США, Японії і ФРН (табл 2. 1. 1). У доларовому вираженні обсяг ВВП в Китаї становить23% від обсягу ВВП США, 74, 9% від ВВП Японії і 99, 5% від ВВП ФРН. ВВП в розрахунку на душу населення за вирахуванням цінового фактора збільшився.

за іншими показниками виробництва Китай вийшов на 1-е місце в світі (табл. 1)

Табл. 2. 1. 1

«Місце КНР в світі по деяким економічним показникам»

Показники	1978 г.	2007 г.
ВВП
ВВП на душу населения	175 (188)	132 (209)
Стоимость экспорта и импорта
Сталь
Уголь
Нефть
Электроэнергия
Цемент
Минеральные удобрения

• обсяг товарного експорту і імпорту зріс з 20, 6 млрд дол. В 1978 р до 2173 млрд дол. В 2007 р, або в 105 разів, що дозволило Китаю вийти на третю позицію в світовій торгівлі, а за обсягом золотовалютних ресурсів, досягли в 2008 р майже 2 трлн дол., на 1-е місце в світі;

• Китай став світовою фабрикою. Швидко розвиваються багато високотехнологічні, наукомісткі галузі виробництва: електроніка, біотехнологія, виробництво нових матеріалів, фармацевтика, ядерна енергетика, обчислювач-ва техніка. Поряд з США і Росією Китай став третьою космічною державою світу;

• на основі економічних досягнень набагато підвищився матеріальний рівень життя народу. Середньодушові доходи міських домогосподарств за період з 1978 по 2007 р збільшувалися в середньому за рік на 7, 2%, а чистий середньодушовий дохід сільського населення - на 7, 1%. Чисельність населення, що живе в умовах абсолютних злиднів, скоротилася більш ніж у десять разів: з 250 млн осіб до 20 млн;

• коефіцієнт Енгеля (частка витрат на харчування у загальних по-споживчих витратах населення) в 1978 р в Китаї складав 57, 5% в місті і 67, 75% в селі. Сільське населення знаходилося в стані абсолютної бідності, а міське - ледь зводило кінці з кінцями. У 1995 р коефіцієнт Енгеля в селі все ще дорівнював 58, 6%, що свідчило про вкрай скрутному становищі сільського населення. Але у жителів міст і селищ цей показник опустився нижче 50%, і, за китайською класифікації, вони тим самим досягли рівня «сяокан», або «малого достатку». У 2001 р на цей рівень піднялися і жителі села з коефіцієнтом Енгеля в 47, 7%, а горо-Жане, у яких цей показник скоротився до 37, 9%, почали переходити на стадію заможності. До 2007 р відбулося подальше зниження коефіцієнта Енгеля: у горожан - до 36, 3%, у сільських жителів - до 43, 1%. При цьому, звичайно, залишаються сільські райони, де стан істотно гірший, ніж в середньому по країні. Існують бідні групи населення і в містах;

• створені мікроекономічні основи ринку. Розпуск народних комун і заміна їх сімейним підрядом дало господарську ініціативу селян і дали поштовх розвитку волосного-селищних підприємств, що дозволили включити в виробничий процес більш 100 млн селян і наситити ринок товарами. Реформування державних підприємств підвищило їх самостійність і ефективність як суб'єктів ринкової економіки. Становлення недержавних секторів сприяло розвитку внутрішнього конкурентного середовища і розширенню ефективної зайнятості. Залучення в країну іноземного капіталу зміцнило позиції КНР на світових ринках, стимулювало технологічний прогрес;

• набагато підвищилася роль ринкового механізму цінообороту. У сфері державного контролю залишаються лише відсоткові ставки, тарифи на електроенергію і воду, ціни на нафтопродукти і комунальні послуги, тоді як на переважна більшість товарів і послуг ціни визначає ринок. Державний контроль допускається лише в разі виникнення серйозної інфляції і тільки як тимчасовий захід;

• частково сформований ринок факторів виробництва, включаючи ринки праці, капіталу, технологій, інформації. У меншій мірі сфера його дії поширюється на землю і фінансові ресурси;

• макроекономічне регулювання держава запроваджує, спираючись, головним чином, на бюджетну і монетарну політику.

• корінних перетворень зазнала системарозподілу. Поряд з розподілом по праці діє розподілпо іншим факторам виробництва: капіталу, володіння технологіями, управління.

Еластичність споживання енергії (відносно росту ВВП) від початку курсу на модернізацію і до 2000 років, була менше одиниці, а в 2001-2004 достигла одиниці (рис 2. 1. 1)

Рис. 2. 1. 1 Ріст споживання енергії і ВВП у 1980-2003 роках

Окреме енергоспоживання найбільш енегромісткіми галузями було вище на 47% від загальносвітового рівня.

В той же час сектор послуг, який не потребує значного споживання енергоресурсів, але який відрізняється повишеним рівнем трудомісткості ріс відносно повільно. З 2000 року, доля обробної промисловості в структурі зайнятості збільшилася на 4, 3%, а доля сектора послуг всього на 1, 3% (рис 2. 1. 2).

Рис. 2. 1. 2 Доля додаткової вартості ВВП по секторам в 1978-2000 роках

По даному рисунку, можна зробити висновки, що питома вага від усього ВВП первинного сектору економіки знижувалась, і навпаки третинного збільшувалась, а вторинного коливалася.

У таблиці 2. 1. 2 наведені дані, які забраєають частку експорту КНР відносно загального світового обсягу та обсягів інших країн

Табл. 2. 1. 2

Питома вага КНР та інших країн у світовій частці експорту %

Рік
Китай	0, 9	1, 8	3, 9	7, 5
Німеччина	9, 5	12, 2	8, 6	9, 6
Індія	0, 4	0, 5	0, 6	0, 9
Японія	6, 4	8, 3	7, 4	5, 9
США	11, 1	11, 4	12, 1	8, 9

За даними таблиці 2. 1. 2, ми бачимо як реформи якцісно вплинули на зовнішню торгівлю КНР, починаючи з 1980 років, частка китайського експорту на світовому ринку постійно збільшувалася, і в 2005 році досягнула 7, 5%, поступившись лише Німеччині та США.

На рисунку 2. 1. 3 можна спостерігати динаміку розвитку вартості експорту та імпорту КНР.

Рис. 2. 1. 3 Вартість експорту та імпорту в 1978-2005 роках млрд. дол.

На даному рисунку спостерігаються просто гігантські масштаби зростання експорту КНР та імпорту відповідно, і хоча імпорт також зростав високими темпами, зовнішньоторгівельне сальдо було від’ємне лише у 1978 році. Щодо експорту, то він за цей період виріс від 9, 7 млрд. дол., до 968, 9 млрд. дол.

Також важливим досягненням цієї політики було значний розвиток підприємств, та збільшення їхнього доходу за рахунок зовнішньої торгівлі (рис 2. 1. 4).

 

Рис 2. 1. 4 Динаміка зміни доходу та прибутку державних підприємств за 1978-2003 роки

Аналізуючи даний рисунок, можна зробити висновки, що дана політика позитивно вплинула на розвиток підприємств, стимулювала підвищенню їхньої дохідності.

Протягом 1970-2012 рр. внутрішні інвестиції Китаю виросли на 3989. 7 млрд. дол. або в 151 рази до 4016. 3 млрд. дол.; зміна відбулася на 18. 4 млрд. дол. за рахунок збільшення населення Китаю на 563. 5 млн. чол., а також на 3971. 3 млрд. дол. завдяки збільшенню показника внутрішніх інвестицій на душу населення в Китаї на 2884 доларів. Середньорічний приріст внутрішніх інвестицій Китаю склав 95 млрд. дол. або 357. 1%. Частка в світі збільшилася на 19. 7%. Частка в Азії зросла на 31. 3%. Частка в Східній Азії збільшилася на 46. 5%. Мінімальні внутрішні інвестиції Китаю були в 1970 році (26. 6 млрд. дол. ). Найбільші внутрішні інвестиції Китаю були в 2012 році (4016. 3 млрд. дол. ) (рис 2. 1. 5).

 

 

Рис. 2. 1. 5. Динаміка зміни внутрішніх інвестицій КНР

На рисунку 2. 1. 6 показано, як з 1970-2012 рр. внутрішні інвестиції на душу населення в Китаї збільшилися на 2884 доларів або в 89. 2 рази до 2916. 7 доларів. Середньорічний приріст внутрішніх інвестицій на душу населення в Китаї склав 68. 7 доларів або 210%.

Рис. 2. 1. 6 Динаміка зміни інвестицій на душу населення в КНР

Внутрішні інвестиції на душу населення в Китаї в 2012 році (рис. 1. 9) становили 2916. 7 доларів., Займали 70 місце в світі і були на такому ж рівні, як внутрішні інвестиції на душу населення в Греції (3042 доларів), внутрішні інвестиції на душу населення в Казахстані (2906. 5 доларів), внутрішні інвестиції на душу населення в Лівані (2795. 6 доларів), внутрішні інвестиції на душу населення в Аргентині (2785. 3 доларів). Внутрішні інвестиції на душу населення в Китаї були більше, ніж внутрішні інвестиції на душу населення в світі (2503. 1 доларів) на 413. 6 доларів.

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: