Види спостережень і їхня характеристика

Вважається, що спостереження виникло і дотепер використовується найчастіше в антропології – науці про походження, еволюцію людини і людських рас. Антропологи спостерігають спосіб життя, звичаї, вдачі і традиції забутих і нечисленних народів, племені громад, їхні відносини і взаємодія. З антропології в соціологію прийшли не тільки методологія і методика спостережень, але і їхня класифікація. Однак спостереження в повсякденному житті і наукове спостереження – далеко не те саме.

Кожен вид соціологічного спостереження має свої достоїнства і недоліки. Завдання соціолога полягає в тім, щоб вибрати, модифікувати вид спостереження, максимально відповідній природі й особливостям досліджуваного об'єкта. Так, за допомогою неконтрольованого спостереження досліджуються в основному реальне життєві ситуації з метою їхнього опису. Цей вид спостереження дуже феноменологічний, проводиться без твердого плану і носить пошуковий, розвідувальний характер. Він дозволяє лише "намацати" проблему, яку згодом можна буде піддати контрольованому спостереженню. Останнє носить більш строгий характер і полягає в контролі, збільшенні кількості спостерігачів, проведенні серій спостережень і т.д.

Види спостережень:

· невключене і включене спостереження, підрозділяючи останнє на сховане (інкогніто) і відкрите;

· лабораторне, польове і лабораторно – польове спостереження;

· стандартизоване і не стандартизоване спостереження;

· систематичні, епізодичні і випадкові спостереження.

Невключеним називають спостереження, призначене для фіксації актів традиційного (звичайного,звичного) і відкритого (неприхованого від інших) поводження. Здійснюючи його, спостерігач зобов'язаний знаходитися поза досліджуваним об'єктом, сприймати це й об'єкт збоку, жодним образом не втручаючись в природній хід подій, у тому числі не задаючи досліджуємим ніяких питань. Ідеальний спостерігач невключеного спостереження намагається бути невидимкою.

Оскільки цей ідеал не досяжний, спостерігачу слід поводитися так, щоб на нього звертали як найменше уваги, щоб зменшити перешкоди, внесені їм у явище, що спостерігається. Йому протипоказана яскравий (помітний) одяг, екстравагантність манер поводження, зайва демонстрація своєї зацікавленості досліджуваними подіями. Він повинний мати стійку психіку, флегматичний темперамент, здатність зберігати самовладання при різких змінах ситуації, терпіння і стійкість у збереженні своєї позиції стороннього спостерігача.

Включене спостереження зветься так тому, що спостерігач навмисно включається у досліджуваний об'єкт, бере участь у процесах, що відбуваються в ньому. Відкритому варіанту включеного спостереження властиво те, що ті що спостерігаються знають про факт перебування серед них дослідника і мають представлення про ціль його діяльності. Такому спостерігачу буде потрібно уміння швидко й ефективно налагоджувати контакти з незнайомими людьми, товариськість, доброзичливість, тактовність, стриманість і толерантність (терпимість до інших людей).

Включене спостереження, що проводиться інкогніто (приховано), коли не знають про спостерігача, думають, що він – один з них, іноді ототожнюється з науковим шпигунством. Тут спостерігачу знадобляться не тільки вищезгадані якості, але й артистизм, уміння реагувати одночасно набагато сигналів (максимальні можливості одночасно зафіксувати дев'ять параметрів), швидко систематизувати і надовго (точніше до моменту заповнення відповідної методичної документації) запам'ятати їх, здатність не збитися з дослідницької позиції під впливом різноманітних обставин, зберігати нейтралітет при конфліктах між досліджуваними і багато інших якостей, близькі до якостей розвідника.

Включене спостереження, однак, принципово відмінне від шпигунства в звичайному розумінні. Його ціль – не шкода, а користь об’єкту, використовувані в ньому прийоми одержання інформації повинні відповідати нормативам наукової етики. Це значить, що дослідник – спостерігач фіксує лише ті акти поводження (події), на реєстрацію яких націлює дослідницька програма. Це значить, що він немає права розголошувати отриману інформацію, використовувати її не для наукових, а яких – небудь інших цілей. Це значить, нарешті, що дослідник несе відповідальність не тільки за якість зібраної й обробленої їм інформації, але і за всі наслідки свого втручання в досліджувані соціальні явища.

Специфічні вимоги до професійних знань і умінь, а також особистісним якостям соціолога пред'являють і інші різновиди спостереження.

Метод моментних спостережень у статистиці, фіксація чи наявності чи відсутності окремих елементів досліджуваного процесу невизначені моменти часу без обліку тривалості цих елементів. Є різновидом вибіркового спостереження і застосовується при вивченні використання робочого часу й експлуатації виробничого устаткування в промисловості, купівельного попиту в роздрібній торгівлі, використання вагонного парку на т.д. транспорті. Дозволяє також одержати необхідну інформацію для розрахунку основних характеристик процесів масового обслуговування (потоку заявок в одиницю часу і середнього рівня обслуговування). Метод є найбільш прийнятним для визначення ефективності змін в організації праці інженерно-технічних працівників і службовців.

М.м.с. полягає в проведенні спостережень через випадкові чи постійні інтервали часу з оцінками про стан досліджуваного об'єкта в той чи інший момент часу. Спеціальні реєстратори протягом робочої зміни по наміченому маршруті через визначені інтервали роблять обхід робочих місць і фіксують елементи робочого часу.

У лабораторних спостереженнях, проведених у штучно створених умовах, підвищується значимість уміння дослідника регулювати на ці умови і контролювати їхній вплив на об’єкт, а також таких рис, як принциповість і акуратність, технічна грамотність (у зв'язку з використанням аудіо візуальних засобів спостереження).

У польових спостереженнях, здійснюваних у звичайному соціальному житті і даючих більш об'єктивну інформацію, особливу роль грають знання змісту невербальних реакцій людей (посмішок, жестів), оперативна пам'ять, аналітичність мислення спостерігача, його здатність відмежовувати один від одного окремі ознаки досліджуваного об'єкта, розподіляти свою увагу на всі ці ознаки і переключати його на одну з них.

Стандартизоване спостереження, якому властиві чітко формалізовані процедури й інструменти, припускає підвищену здатність спостерігача до зосередження уваги на подробицях і самоконтролю, а також пунктуальності, ретельності і педантизму.

Не стандартизоване спостереження, коли заздалегідь невизначена велика частина елементів, що підлягають реєстрації, вимагає багато в чому протилежного – солідної теоретичної підготовки в області соціології, психології, соціальній психології і конфліктології, уміння з однаковою увагою стежити, як мінімум, за 5 – 7 параметрами ситуації, здатності швидко переключати увагу, не зациклитися лише на якому-небудь одному прояві категорії спостереження.

Випадкові, непередбачені дослідницькою програмою, спостереження, при яких одиниці спостереження жорстко нерегламентовані, можуть стати евристично коштовними лише за умови розвиненості теоретичного мислення, наукової уяви й інтуїції соціолога. Але ці якості необов'язкові в систематичному спостереженні, націленому на регулярну фіксацію (за графіком і в чітко регламентованих методичних документах) одиниць спостереження, визначених не самим спостерігачем, а науковим керівником дослідження.

Як бачимо,дослідники-спостерігачі в різних випадках виконують принципово відмінні функції – у діапазоні від простої технічної реєстрації до істинно наукової творчості. Успішність використання характеризуємого методу багато в чому залежить від того, на скільки професійно особистісні якості відповідають специфіці типу спостереження. Тому підбор, підготовка й інструктування спостерігачів – дуже відповідальний етап реалізації даного методу.