Структура методу спостереження

Соціологічне спостереження в залежності від його видів у більшому чи меншому ступені піддається програмуванню. У структурі методу спостереження прийнято виділяти такі елементи:

· встановлення об'єкта і предмету спостереження, його одиниць, а також визначення мети і постановка дослідницьких задач;

· забезпечення доступу до ситуацій, що спостерігаються, одержання відповідних дозволів, зав'язування контактів з людьми;

· вибір способу (виду) спостереження і розробка його процедури;

· підготовка технічного устаткування і документів (тиражування карток спостереження, протоколів, інструктаж спостерігачів, підготовка фото чи телекамер і т.д.);

· проведення спостереження, збір даних, нагромадження соціологічної інформації;

· запис результатів спостережень, що може виконуватися у виді: короткочасних записів "по гарячих слідах"; заповнення спеціальних карток (приміром, для спостереження за новачком, що з'явився в групі, а також за поводженням його найближчого оточення можна використовувати модель картки спостереження); заповнення протоколів спостереження, що є розширеним варіантом карток спостереження; ведення щоденника спостереження; використання відео-,фото-,кіно-і звукової апаратури;

· здійснення контролю за спостереженням, що припускає: звертання до документів; проведення повторних спостережень; звертання до інших подібних досліджень;

· складання звіту про проведення спостереження, що повинний містити основні положення програми спостереження; характеристику часу, місця і ситуації; інформацію про спосіб спостереження; докладні описи фактів, що спостерігаються; інтерпретацію результатів спостереження.

Таким чином, у самому загальному виді процедура соціологічного спостереження передбачає такий порядок дослідницьких дій соціолога:

· Визначення мети і задач спостереження (для чого спостерігати і з якою метою?).

· Вибір об'єкта і предмету спостереження (що спостерігати?).

· Вибір ситуації спостереження (у яких умовах спостерігати?).

· Вибір способу (виду) спостереження (як спостерігати?).

· Вибір способу реєстрації події, що спостерігається (як вести записи?).

· Обробка й інтерпретація отриманої за допомогою спостереження інформації (який результат?).

Без чіткої відповіді на всі ці питання ефективно здійснити соціологічне спостереження важко. При всій привабливості спостереження як методу збору соціологічної інформації, його порівняльній простоті в нього, як уже відзначалося, є чимало слабких місць. Насамперед це труднощі з репрезентативністю (вірогідністю) даних. При здійсненні спостереження важко охопити великі кількісні явища. Звідси виникає імовірність помилок в інтерпретації подій і вчинків людей з погляду мотивів їхніх дій. Імовірність помилок існує ще і тому, що соціолог не тільки спостерігає. У нього є власна система відліку, спираючи на який, він по-своєму тлумачить, інтерпретує ті чи інші факти і події. Однак при всій суб'єктивності сприйняття основний зміст матеріалів відбиває й об'єктивну ситуацію.

Практика використання спостереження не тільки підтверджує принципову здатність даного методу подавати об'єктивну інформацію, але і служить вирішальним засобом виявлення і подолання суб'єктивності результатів. З метою одержання об'єктивної інформації про досліджуване соціологічне явище, використовуються наступні способи контролю: спостереження за спостереженням, контроль за допомогою інших соціологічних методів, звертання до повторного спостереження, виключення з записів оцінних термінів і т.п. Таким чином, соціологічне спостереження вважається достовірним, якщо при його повторенні в тих же умовах і з тим же об'єктом воно дає ті ж результати.