 |
натуральний каучук.
|
|
|
|
ІІ. Промислова сировина:
1) нафта-сирець та продукти її переробки:
- дизельне паливо, мазут, пропан, газолін, бензин;
2) кольорові та коштовні метали:
- алюміній, мідь, свинець, цинк, олово, нікель;
- золото, срібло, платина, паладій;
ІІІ. Фінансові інструменти:
1) Цінні папери та відсоткові ставки:
- облігації, зобов’язання та векселі Казначейства США та інших держав Європи та Азії, депозитні сертифікати банків;
- акції;
- відсоткові ставки: 30-ти денні, LІBOR;
- фондові індекси провідних бірж.
2) Валюта:
- британський фунт, євро, японська ієна, австралійський та канадський долари, мексиканське песо;
- вклади в євродоларах.
3) Похідні фінансові інструменти:
- форварди;
- ф’ючерси;
- вопціони.
4) Гібридні комбінації фінансових інструментів:
наприклад, гібрид процентних та валютних інструментів тощо.
5) Синтетичні комбінації:
наприклад, опціон на ф’ючерсний контракт з пшеницею, опціон на
ф’ючерсний контракт з індексом акцій тощо.
6) Екзотичні інструменти:
наприклад, ф’ючерс та опціон на погоду, ф’ючерс на своп.
Як уже відомо, біржова торгівля проводиться без пред’явлення товарів під час торговельної сесії. Отже, товар має відповідати таким вимогам, щоб його опис у біржовому контракті дозволяв продавцям і покупцям мати чітке уявлення щодо його кількісних та якісних характеристик.
Оскільки біржова торгівля вимагає значної концентрації попиту і пропозиції, то біржові товари повинні відповідати таким характеристикам:
- масовість;
- здатність до стандартизації;
- замінність;
- вільне ціноутворення.
Біржові товари реалізовуються на біржах через укладання біржових контрактів або угод. Через цю обставину біржі називають контрактними ринками. Угода вважається біржовою, якщо вона відповідає таким вимогам:
|
|
|
- укладена на товар, допущений до котирування на даній біржі;
- укладена у торговельному піті (pіt), ямі, спеціально відведеному місці у
- торговельному залі біржі;
- укладена між членами біржі, або сертифікованими біржовими брокерами;
- укладена в межах часу, відведеного для біржової сесії.
Біржові контракти укладаються як на перераховані вище товари та фінансові інструменти, передбачаючи реальний перехід активу від продавця до покупця, так і на купівлю та продаж зобов’язань або прав на купівлю-продаж цих активів.
З огляду на цю обставину біржові контракти поділяють на контракти з реальними активами і зобов’язаннями поставки та правами на ці активи, які називаються похідними інструментами (ф’ючерсами та опціонами ).
Біржові контракти з реальними активами (товарами, фінансовими інструментами) в свою чергу поділяються на дві групи:
1) контракти на купівлю-продаж реальних активів з негайною поставкою, які у зарубіжній практиці називаються спотовими (spot) або касовими (cash), передбачають виконання укладених у біржовій залі під час біржової сесії у найкоротші терміни, тобто негайно.
2) контракти на купівлю-продаж реальних активів з поставкою у строки, вказані у контракті за цінами, погодженими в момент укладання угоди. Ці контракти прийнято називати форвардами (forward).
Форвардний контракт – це угода, за якою продавець поставляє конкретний актив покупцеві на обумовлену дату у майбутньому. Намомент укладання угоди погоджується ціна на товар або фінансовийінструмент, якого ще може не бути у продавця. Сторони домовляютьсяпро строки поставки, обсяги, беручи за основу щодо якісних характеристик біржовий стандарт.
Товарна біржа реального товару у найвищій своїй формі характеризується такими рисами:
- торгівля відбувається без пред’явлення товару, за біржовими контрактами;
- біржові товари масові, однорідні, стандартизовані, взаємозамінні;
- біржова ціна визначається під час біржових торгів через постійну реєстрацію та наступну публікацію у засобах масової інформації;
- біржові угоди можуть проводитися як з метою купівлі-продажу товарів, так і з спекулятивними цілями;
- торгівля проводиться за Правилами біржової торгівлі, виконання яких є обов’язковим для продавців та покупців.
Біржові контракти з реальним товаром з негайною поставкою (physіcal transactіons, actual transactіons) укладаються на товар, який уже є в наявності на одному із біржових складів, що можуть входити до організаційної структури біржі, або бути самостійними підприємствами і працюватиз біржею на договірних засадах.
|
|
|
Сучасні біржі реальних товарів дозволяють доставляти товар лише уті місця, де виконуються всі вимоги біржі щодо зберігання. Це можутьбути склади, елеватори, сховища, холодильники, банки, депозитарії,які мають спеціальні угоди з біржею і виконують всі її приписи.
Склади мають відповідати таким вимогам:
- надавати біржі послуги, передбачені її керівництвом;
- надавати тарифи всіх видатків, пов’язаних із обробкою та зберіганнямвантажів;
- вивозити товар зі складу лише за умови подання варранту — складського свідоцтва, проти якого здійснюються всі операції на біржі та проводяться розрахунки;
- повідомляти біржу про зміну власника складу;
- відповідно до вимог законодавства, що регулює біржову діяльність, робити облік, складати звіти, дозволяти необхідні інспекції;
- забезпечувати зберігання товару.
Склади приймають товар на відповідальне зберігання, видаючи складські розписки – варранти, – що вільно обертаються. Варрант є товаророзпорядчим документом.
Характеристика біржових товарів. Для сировинних товарів крім названих вище характеристик важливе значення мають і такі, як здатність до тривалого зберігання та транспортування. Біржові товари транспортуються різними видами транспорту,
тому розміри біржових контрактів щодо мір ваги та об’ємів повинні відповідати їх можливостям. Якість товару залежить від фізичних, хімічних, біологічних властивостей, а також від відповідності товару функціональним та іншим вимогам. Біржі вимагають від продавців розкриття повної інформації щодо своїх товарів. Це стосується як сировинних товарів так і фінансових інструментів. Для сировинних товарів інформація про якісні параметри міститься у рекламних буклетах виробників, експертних висновках товариств споживачів, стандартах. Для фінансових інструментів в якості таких джерел інформації служать фінансові звіти корпорацій, аудиторські висновки тощо.
|
|
|
фінансові інструменти – це товари та послуги фінансових інститутів, що стають доступними для клієнтів завдяки супутнім та підтримуючим товарам. У 90-х роках ХХ-го ст. фінансові інструменти стали об’єктами біржової торгівлі. Причому настільки широко застосовуються, що для їх обігу були створені спеціалізовані біржі, крім того на існуючих товарних біржах з великим успіхом застосовуються контракти на довгострокові облігації, відсоткові ставки, валюту. До таких бірж належать Чиказька опціонна біржа, Лондонська біржа фінансових ф’ючерсів, Європейська біржа деривативів EUREX тощо.
Фінансові інструменти можна класифікувати:
- За ціноутворенням: фінансові інструменти класифікують на реальні (основні, базові), ціни або курси на які визначаються на ринку через взаємодію попиту й пропозиції, та похідні, ціни на які є похідними від цін базового активу (derіvatіve іnstruments).
- За строком виконання контракту: фінансові інструменти поділяються на інструменти з негайною поставкою – касові або спотові (spot, cash) та строкові інструменти (termіneіnstruments), оскільки є контрактами на купівлю-продаж базових фінансових інструментів у майбутньому за цінами або курсами, погодженими у момент укладання таких контрактів.
Фінансові інструменти, які сьогодні широко використовують у зарубіжній практиці, можна поділити на п’ять груп:
1. Часткові цінні папери (акції та сертифікати інвестиційних фондів).
2. Боргові зобов’язання (облігації, казначейські зобов’язання, комерційні папери, векселі, депозитні сертифікати).
3. Похідні фінансові інструменти (форварди, ф’ючерси, свопи, опціони).
|
|
|
4. Гібридні інструменти (конгломерати простих інструментів, наприклад гібрид процентних та валютних інструментів).
5. Синтетичні інструменти (опціон на ф’ючерсний контракт, двовалютнаоблігація, синтетична акція тощо)
Акція (chare) – цінний папір, що засвідчує участь володаря у капіталі ділової одиниці бізнесу, що має статус юридичної особи у формі корпорації – акціонерного товариства.
Акція – це частка акціонера (chares of stock) у всьому, що має компанія, його узаконене право на частину капіталу, майна, доходу.
Емісія акцій здійснюється у таких випадках:
- при акціонуванні акціонерного товариства;
- при реорганізації існуючої компанії в акціонерне товариство (наприклад, в процесі приватизації);
- при змінах статутного фонду існуючого акціонерного товариства.
Статутний капітал – це дозволений до випуску капітал. Він може бути поділеним в свою чергу на такий, який знаходиться в обігу (привілейовані та звичайні акції акціонерів) та такий, що залишається в портфелі цінних паперів компанії.
Акції бувають іменними чи на пред’явника залежно від способу передачі акції від одного акціонера до іншого, звичайні (common stock) і привілейовані (preferred stock), залежно від права участі в управлінні корпорацією.
Акція має такі фундаментальні якості й ознаки:
- акція – це титули власності на майно акціонерного товариства, але непозика;
- відсутність кінцевого строку погашення; у класичному понятті, акція –це негасимий цінний папір;
- обмежена відповідальність. Інвестор не може втратити більше, ніж він вклав в акцію. Інвестор не відповідає за зобов’язаннями акціонерного товариство в цілому, це положення стало діяти з початку XІX-го століття.
- акція неділима – права, котрі вона представляє, є неподільними.
Привілейовані акції дають їх володарям право, яке не мають інші власники товариства, а саме:
- дивіденди на привілейовані акції, як правило, встановлюються за фіксованою ставкою, розмір дивіденду, виражений у відсотках до номіналу акції;
- дивіденди на привілейовані акції виплачуються до виплати дивідендів за звичайними акціями;
- володарі привілейованих акцій мають право на першочергове отримання певної частки активів товариства при його ліквідації.
Привілейовані акції бувають різних видів, а саме:
1. Кумулятивні привілейовані акції. Передбачається, що будь-які належні, але необов’язкові дивіденди накопичуються і виплачуються по цим акціям до об’яви про виплату дивідендів по звичайним акціям.
2. Некумулятивні привілейовані акції. Володарі цих акцій втрачають дивіденди за будь-який період, за який рада директорів не оголосила про виплату дивідендів.
|
|
|
3. Привілейовані акції з долею участі. Ці акції дають їх володареві право на отримання додаткових дивідендів понад оголошеної суми, якщодивіденди по звичайним акціям перевищують оголошену суму (тобто вони дають право їх володарям на участь у залишку прибутку).
4. Конвертовані привілейовані акції. Ці акції можуть бути обмінені на встановлену кількість звичайних акцій по обумовленій ставці.
5. Привілейовані акції з коректованою ставкою дивідендів. На відміну від привілейованих акцій з фіксованою ставкою дивідендів, дивіденди за цими акціями коригуються (як правило щоквартально) на основі врахування динаміки процентних ставок по короткостроковим державним паперам.
6. Відкликані привілейовані акції. Випускаючи ці привілейовані акції, акціонерне товариство залишає за собою право “відкликати”, тобто викупити їх по ціні з надбавкою до номіналу.
І, нарешті, прості (звичайні) акції. Це акції, дохід яких залежить від чистих прибутків товариства і від його дивідендної політики. Володар звичайних акцій має право приймати участь в управлінні акціонерним товариством (право голосу на зборах акціонерів). Розподіл прибутку між володарями даних акцій проводиться пропорційно вкладеному капіталу, в залежності від кількості куплених акцій. Мінімальна величина вкладеного капіталу – номінальна вартість акції. Номінальна вартість акції в Україні не може бути меншою від однієї копійки.
Інвестиційний сертифікат – цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.
До боргових цінних паперів належать:
- облігації (державні та корпоративні);
- казначейські зобов’язання та векселі;
- депозитні сертифікати банків;
- векселі.
До основних ознак належать:
1) терміни існування боргового зобов’язання;
2) характер отриманого доходу;
3) забезпеченість повернення суми боргу тощо.
За першою ознакою боргові цінні папери поділяються на:
- короткострокові (термін існування до одного року);
- середньострокові (від одного року до п’яти);
- довгострокові (від п’яти років до двадцяти, тридцяти й далі).
За другою ознакою боргові цінні папери поділяються на процентні, коли дохід нараховується у твердофіксованих відсотках на суму номінального боргу і виплачуються у терміни та розмірах, передбачених умовами емісії, та дисконтні, коли дохід одержується у вигляді різниці між ринковою ціною боргового зобов’язання та номінальною сумою
боргу. За третьою ознакою боргові цінні папери поділяються на забезпечені іншими ліквідними активами та незабезпечені.
Облігація – це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання щодо відшкодування йому номінальної вартості цього паперу у передбачені строки з виплатою фіксованого проценту. Облігації бувають державними та корпоративними. Облігації належать до процентних цінних паперів.
Вексель – встановлена законом форма боргового зобов’язання про безумовне повернення боргу. Векселі бувають прості та переказні (соло-векселі та тратти). Векселі належать до дисконтних цінних паперів.
Депозитний сертифікат – письмове свідчення банку щодо депонування номінальної суми позики з умовою її повернення у вказані у сертифікаті строки з виплатою твердо фіксованих відсотків доходу,нарахованих на номінал. Ці цінні папери широко застосовують убіржовій торгівлі, причому, як вказувалося вище, в основному торгівляпроводиться значними кількостями та крупними номіналами.
Для таких цінних паперів як акції на фондових біржах проводиться процедура лістингу, включення їх до котирувального списку біржі. Ця процедура передбачає виконання компанією –емітентом ряду вимог щодо вартості основних активів, прибутку, одержаного впродовж останніх років, розкриття інформації про діяльність. Обов’язковим у цьому випадку є проведення аудиторської перевірки,причому аудитором, який співпрацює з біржею. Все це робиться для того, щоб на біржі котирувалися надійні масові фінансові інструменти.
|
|
|
