Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Міжнародні конференції

Міжнародні конференції є дуже поширеною формою міждержавного співробітництва і скликаються для розв'язання політичних, економічних, військових та інших проблем. Як інституціональний механізм міжнародного права і міжнародних відносин вони з'явилися в другій половині XIX сторіччя. В даний час щорічно на різноманітних рівнях міжнародних відносин проводиться більше 1000 конференцій. На думку деяких спеціалістів, у середині XXI сторіччя щорічно буде проходити приблизно 50 тисяч міжнародних конференцій.

У доктрині міжнародного права під міжнародною конференцією розуміють тимчасовий колективний орган держав — її учасників. Міжнародні конференції не є міжнародними організаціями і суб'єктами міжнародного права. їх частіше називають багатосторонньою або парламентською демократією.

Таким чином, міжнародна конференція — це зустріч офіційних представників двох або більше держав для обговорення питань, що представяють взаємний інтерес.

Слід мати на увазі, що розрізнення в найменуванні конференції (конгрес, нарада, зустріч і т.д.) не мають особливого юридичного значення.

Водночас слід враховувати, що як правовий інститут міжнародні конференції мають багато спільного з міжнародними організаціями:

— вони являють собою збори представників держав;

— для забезпечення діяльності конференції створю
ються робочі органи (комітети, комісії);

— ці органи діють на основі правил, установлених
державами-учасницями конференції.

Основна відмінність конференцій від міжнародних організацій полягає в тому, що конференції — це тимчасові органи.

і'о, зазвичай цілями міжнародної конференції

а) розроблення і прийняття тексту міжнародного
договору (наприклад, прийняття Конвенції про пра
во міжнародних договорів на Віденській конферен
ції 1968-1969 років);

б) обговорення певної актуальної міжнародної
проблеми або проблем і прийняття спільної заяви
(наприклад, Декларація Ріо-де-Жанейро Конферен
ції ООН з навколишнього середовищу);

в) обмін думками й інформацією з певної міжна
родної проблеми або проблем і вироблення рекомен
дацій (наприклад, Гельсінський документ 1992 року
«Виклик часу змін», прийнятий у рамках Конферен
ції НБСЄ).

Конференції розрізняють за різними основами: — у залежності від суб'єкта, який скликає конференцію:

а) конференції, що скликаються в рамках міжна
родних організацій (наприклад, кодифікаційні кон
ференції);

б) конференції, що скликаються поза міжнарод
ними організаціями;

— у залежності від представництва учасників
конференції:

а) універсальні;

б) регіональні конференції;

— у залежності від рівня представництва дер
жав, котрі приймають участь у конференціях:

а) конференції за участю вищих керівників дер
жав;

б) конференції міністрів закордонних справ;

в) конференції послів і т.д;

— у залежності від питань, що входять до по
рядку денного:

а) конференції мирні;

б) політичні;

в) економічні;

г) дипломатичні;

д) змішані.

— у залежності від періодичності скликання конференцій:

а) періодичні, що скликаються через певний пері
од часу (наприклад, конференції, що проводилися в
рамках НБСЄ);

б) конференції ad hoc — що скликаються держа-
вою-ініціатором (державами) або міжнародною ор
ганізацією для одноразової роботи з метою вирішен
ня певної проблеми. В даний час більшість конферен
цій, що скликаються, є конференціями ad hoc.

Слід зазначити, що в сучасному міжнародному праві право міжнародних конференцій не кодифіковано. Його джерелами є звичаєві норми й акти міжнародних організацій.

Конференції скликаються з ініціативи одної або декількох держав або міжнародної організації. Скликанню конференції передують переговори, під час яких узгоджуються час і місце проведення конференції, коло учасників, попередній порядок денний. У конференції можуть брати участь спостерігачі (без права вирішального голосу).

Порядок роботи конференції визначається регламентами, що затверджуються учасниками конференції або органами міжнародної організації, котра скликає. Регламенти містять у собі правила процедури, норми яких належать до внутрішнього права конференцій.

Правила процедури звичайно складаються з таких основних положень;

Представництво і повноваження. Делегація кожної держави-учасниці конференції включає повноважних представників, їхніх заступників і радників. На початку роботи конференції призначається комітет з перевірки повноважень, що, виконавши свою функцію, негайно представляє доповідь конференції.

Посадові особи. Конференція обирає з числа представників держав-учасниць конференції посадових осіб (голову, трьох заступників голови і доповідача).

Секретаріат конференції. Він забезпечує усний переклад виступів на засіданнях; одержує, перекладає, роз-

множує, видає і поширює документи; здійснює звукозаписи засідань і забезпечує їхнє збереження; забезпечує збереження і цілість документів конференції в архівах ООН; виконує всю іншу роботу, що необхідна для підготовки і проведення конференції.

Відкриття конференції. На своєму першому засіданні конференція обирає голову; підтверджує правила процедури, порядок денний; обирає посадових осіб конференції; приймає рішення про організацію своєї роботи. Порядок ведення засідань. Ніхто не може виступати на конференції, не отримавши попереднього дозволу конференції. Слово ораторам голова надає в тому порядку, у якому вони заявили про своє бажання виступити. Упорядкування списку виступаючих доручається секретаріату. Конференція може встановити тимчасовий регламент для виступу. Будь-який представник у будь-який час може внести пропозицію про припинення дебатів. Пропозиції і поправки по суті питань представляються в писемній формі в секретаріат конференції, що розсилає їх усім делегаціям.

Прийняття рішень. Рішення конференції можуть прийматися шляхом голосування і консенсусу. Кожна делегація має на конференції один голос.

Допоміжні органи. На конференції звичайно створюються такі комітети: з перевірки повноважень; із забезпечення роботи конференції; з обговорюваних проблем; редакційний комітет із підготовки рішення та ін. Мови і звіти про засідання. Зазвичай мовами всесвітньої міжурядової конференції є англійська, французька мови і мова держави, на території якої провадиться конференція. При проведенні конференцій під егідою ООН її мовами будуть офіційні і робочі мови ООН. Але будь-який представник може виступати мовою, котра не є мовою конференції, якщо відповідна делегація забезпечує усний переклад на одину із таких мов.

Акти конференції можуть містити тексти міжнародних договорів (конвенції), розроблених на конференції, або бути самостійними джерелами міжнародного права.

Таким чином, діяльність конференції визначається діями і взаємодією трьох її основних компонентів: делегацій держав, керуючих посадових осіб, а також секретаріату і його виконавчого глави.

Література:

1. Актуальные проблемы деятельности международ
ных организаций /Под ред. Г.И. Морозова. — М., 1982.

2. Ашавский Б.М. Межправительственные конферен
ции. — М., 1985.

3. Зайцева О.Г. Международные межправительствен
ные организации. — М., 1983.

4. Коваленко И. И. Международные неправительст
венные организации. — М., 1976.

5. Крылов СБ. История создания ООН — М., 1960.

6. Моравецкий В. Функции международной органи
зации. — М.,1976.

7. Основные сведения об Организации Объединенных
Наций. — М., 1995.

8. Шибаева Е.А., Поточный М. Правовые вопросы
структуры и деятельности международных организа
ций.—М., 1988.

9. Шреплер Х.-А. Международные организации.
Справочник. — М., 1995.

10. Шреплер Х.-А. Международные экономические
организации. Справочник. — М., 1999.

Розділ 10

ПРАВА ЛЮДИНИ І МІЖНАРОДНЕ ПРАВО

⇐ Предыдущая 36 37 38 39 404142 43 44 45 Следующая ⇒