Розрахунки із застосуванням платіжних вимог

Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні - отримувача до банку, який обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ певної суми коштів із рахунку платника на рахунок одержувача. Таким чином, платіжна вимога використовується у двох випадках:

1) примусового списання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами. Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України кошти можуть бути списані із рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду. Примусове списання коштів з рахунків платників іцініюють стягувані на підставі виконавчих документів, виданих судами. Для примусового списання коштів стягував оформляє не менше ніж у трьох примірниках платіжну вимогу (у реквізиті «призначення платежу» платіжної вимоги стягував зазначає назву, дату видачі та номер викон документа).

Примусове списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі надходження до банку платіжних вимог на примусове списання коштів із цих рахунків вони передаються для виконання відповідному органу державного казначейства, якщо це передбачено договором між банком та органом державного казначейства, або повертаються стягувачу без виконання. За необґрунтованість примусового списання коштів, недостовірність даних, зазначених у платіжній вимозі, стягувач несе відповідальність згідно з законодавством України. Виконавчий документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, банку не подається;

2) договірного списання. Так, фізичні та юридичні особи, укладаючи договори між собою, передбачають у них право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника за його дорученням. Це право отримувач може використати в разі настання строку платежу, обумовленого в договорі з платником, або прострочення платником цього строку. Право банка на договірне списания з рахунку платника за його дорученням закріплюється в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг..

Договір повинен містити інформацію, потрібну для належного виконання банком доручення платника, зокрема:

- умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання;

- номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання;

- назву одержувача;

- номер і дату договору з одержувачем, яким передбачається право одержувача на договірне списання коштів з рахунку платника;

- перелік документів, які одержувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі).

Одержувач для здійснення договірного списання оформлює платіжну вимогу, яку подає до банку, що обслуговує платника.