Розрахунки за допомогою векселів .

Вексель - це цінний папір (борговий документ), який засвідує безумовне грошове зобов'язання однієї особи сплатити після настання строку, визначеного у веселі, певну суму коштів власникові векселя (векселедержателю) і який складено за точно встановленою законом формою.

Векселі бувають простими та переказними.

1) простий вексель - містить просте, нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця сплатити векселедержателю певну суму грошей у визначений строк. Так, первинними учасниками вексельних відносин виступають векселедавець та перший векселедержатель (ремітент) (векселедавець зобов'язується сам сплатити на користь ремітента відповідну суму).

Простий вексель має мітити: найменування «вексель»; просте та нічим не обумовлене зобов’язання сплатити відповідну суму; зазначення строку платежу; місце в якому має бути здійснено платіж; найменування того – кому чи по наказу кого має бути здійснено платіж; дату та місце складання векселю; підпис особи, яка видає документ (векселедавець);

2) переказний вексель - містить простий, нічим не обумовлений наказ або пропозицію платнику сплатити на користь векселедержателя певну суму грошей у визначений термін. Так, первинними учасниками вексельних відносин виступають векселедавець (трасант), платник (трасат, якщо акцептує вексель, стає акцептантом) та перший векселедержатель (ремітент) (векселедавець надає наказ платнику сплатити на користь третьої особи - ремітента визначену суму). Переказний вексель має містити: найменування «вексель», що включено безпосередньо в сам текст документа на тій мові, на якій такий документ складено (вексельна мітка); проста та нічим не обумовлена пропозиція сплатити відповідну суму (вексельний наказ); найменування того, хто має сплатити (платника-трасат). зазначення строку платежу; зазначення місця в якому має бути здійснено платіж; найменування особи якій, чи по наказу якого має бути здійснено платіж; дата та місце складання документа (бенефіцціар-ремитент); підпис особи, яка видає документ (векселедавець-трасант).

Основу законодавства України про вексельний обіг становлять міжнародні правові акти, зокрема: Женевські конвенції 1930 р., які запровадили "Унифікований закон про переказні векселі та прості векселі", "Про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", "Про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", до яких Україна приєдналася 6 липня 1999 р.

Порядок емісії та обігу векселів, операції з ними регулюються законами України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", "Про обіг векселів в Україні".

Так, питання векселездатності в Україні врегульоване ст. 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні", згідно з якою зобов'язуватися та набувати права за переказними та простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. Правом кредитора за вексельним зобов'язанням є право вимагати оплати векселя, тобто здійснення платежу. Обов'язком боржника за векселем є обов'язок сплатити грошову суму, вказану у векселі. Тобто змістом вексельного зобов'язання є обов'язок боржника оплатити вексель згідно з умовами векселя та право кредитора вимагати оплати векселя. Об'єктом вексельного зобов'язання є передання боржником кредитору визначеної у векселі суми коштів, тобто здійснення акцептантом (векселедавцем у простому векселі) платежу на користь векселедержателя. Матеріальним же об'єктом вексельного зобов'язання виступатимуть гроші.