Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Система банківського нагляду

Як ми вже з'ясували, банківський нагляд в Україні здійснюється Національним банком України. Система банківського нагляду визначена у Положенні про структуру системи банківського нагляду Національного банку України та його повноваження щодо адекватного реагування на порушення в діяльності комерційних банків, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 17 листопада 1997 р. № 380.

Згідно з цим Положенням система банківського нагляду скоординована за вертикаллю і функціонує як єдиний механізм у складі центрального апарату та регіональних управлінь Національного банку України.

До системи банківського нагляду в Україні включаються:

• Відділ банківського нагляду територіального управління.

• Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків
при територіальному управлінні НБУ.

• Начальник територіального управління НБУ.

• Відповідні департаменти банківського нагляду НБУ.

• Заступник голови Правління НБУ.

• Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків

НБУ.

Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків діє на підставі Положення про Комісію Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 9 листопада 1998 р. № 470.

До завдань Комісії, зокрема, відноситься:

1. Забезпечення стабільності та надійності банківської систе
ми, а також захисту кредиторів і вкладників банків.

2. Визначення пріоритетних питань діяльності банківського
сектора економіки та напрямів їх вирішення.

3. Проведення політики пруденційного банківського нагляду з
метою забезпечення підтримки довіри суспільства до банків.

4. Розроблення стратегії і тактики банківського нагляду, вибір
дієвих інструментів для здійснення інтегрованого нагляду за бан
ками.

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

"ЮЗ

5. Вдосконалення процесів, що запроваджуються з метою забез
печення монолітності, послідовності та консолідованості нагляду.

6. Сприяння наданню необхідних повноважень відповідним
рівням системи банківського нагляду для забезпечення її чіткої
роботи, в тому числі щодо удосконалення потоків інформації, ко
ординації зусиль у системі банківського нагляду, делегування
повноважень, подальшого розвитку процедур щодо своєчасного
й ефективного прийняття рішень та реагування тощо.

7. Сприяння законодавчому забезпеченню діяльності банків
ського нагляду, ініціювання нових і удосконалення чинних зако
нів та нормативних актів, опрацювання пропозицій, що надхо
дять із зовнішніх джерел, періодичний перегляд загальної інфра
структури банківського законодавства.

8. Розроблення методологій, які забезпечуватимуть Голову
Національного банку України, членів Правління та керівництво
банківського нагляду усіх рівнів необхідною інформацією про
стан банківської системи, тенденції фінансового розвитку, розро
блення системних питань та запланованого реагування.

9. Розроблення заходів щодо запобігання злочинності та пра
вопорушенням у банківській системі.

10. Накопичення міжнародного досвіду та організація співробітни
цтва з питань банківського нагляду з міжнародними організаціями і
налагодження контактів з національними наглядовими інстанціями.

11. Проведення підготовки кваліфікованих висновків про проекти
законів України та нормативні акти Національного банку України.

12. Проведення комплексної оцінки фінансово-економічного
стану банківської системи в цілому, визначення тенденцій її роз
витку та надання пропозицій Правлінню Національного банку
України щодо адекватного реагування.

Ефективний банківський нагляд повинен складатися з дистанційного та інспекційного нагляду (16 принцип Основних принципів банківського нагляду Базельського комітету).

Банківський нагляд включає в себе вступний контроль, дистанційний або документарний контроль та інспектування на місцях.

Вступний контроль є найбільш важливою частиною банківського нагляду, оскільки він обмежує можливість здійснення банківських операцій лише тими суб'єктами, які мають ліцензію на право зайняття банківською діяльністю⁹¹. Як справедливо відмічає Кротюк В. Л., новостворені банки найбільш вразливі щодо

розорення, тому контроль при вступі до ринку банківських послуг має дуже важливе значення⁹².

Вступний контроль включає два етапи:

• реєстрація комерційного банку;

• ліцензування комерційного банку.

Наступними стадіями наглядової діяльності є дистанційний контроль (в Україні він ще називається безвиїзним) та інспектування. Залежно від системи нагляду в різних країнах віддаються переваги одному або іншому із зазначених способів. Проте у більшості країн застосовується змішана форма, при якій поєднується дистанційний контроль та інспектування на місцях, причому у тісній взаємодії з органами внутрішнього і зовнішнього аудиту⁹³. Далі ми більш детально зупинимося на основних вимогах до відповідних складових банківського нагляду.

§ 4. Порядок створення комерційних банків, відкриття філій, представництв та відділень

Основні засади створення та ліцензування комерційних банків закріплені у Законі України «Про банки і банківську діяльність», які потім конкретизуються у відповідних нормативно-правових актах Національного банку України. Порядок державної реєстрації банків регламентується Положенням про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 31 серпня 2001 р. 375, з наступними змінами та доповненнями. Розглянемо основні вимоги законодавства до створення банків, їх філій, представництв та відділень.

Вимоги до учасників банку

Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.

Роберт С. Портер. Введение в регулирование, надзор и анализ банковской деятельно-сти. — Вашингтон: Институт зкономического развития. Мировой банк, 1992. — С. 19.

⁹² Кротюк В. Л. Національний банк — центр банківської системи України. Організаційно-правовий аналіз. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре». — СІ32.

^! Там само.

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

Власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан. Вимоги щодо ділової репутації та задовільності фінансового стану засновників і акціонерів (пайовиків), що набувають істотної участі у банку, встановлюються Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Вимоги до назви банку

Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» слово «банк» та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України.

Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, яка повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Вживання у найменуванні банку слів «Україна», «державний», «центральний», «національний» та похідних від них можливе лише за згодою Національного банку України.

Національний банк України має право відмовити у використанні банком запропонованого найменування за наведених у законі підстав.

Підрозділ банку використовує найменування лише того банку, підрозділом якого він є. До назви структурного підрозділу банку може додаватися найменування місцезнаходження цього підрозділу.

Вимоги до статуту банку

Статут банку складається з урахуванням положень законів, якими встановлені вимоги до статуту певної організаційно-правової форми, а також з урахуванням спеціальних вимог, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Так, відповідно до статті 16 цього Закону статут банку обов'язково має містити інформацію про:

1) найменування банку;

2) його місцезнаходження;

3) організаційно-правову форму;

4) види діяльності, які має намір здійснювати банк;

5) розмір та порядок формування статутного капіталу банку,
види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій
(документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купу
ються акціонерами;

6) структуру управління банком, органи управління, їх компе
тенцію та порядок прийняття рішень;

7) порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до ви
мог Закону;

8) порядок внесення змін та доповнень до статуту банку;

9) розмір та порядок утворення резервів та інших загальних
фондів банку;

10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків;

11) положення про аудиторську перевірку банку;

12) положення про органи внутрішнього аудиту банку.

Порядок державної реєстрації банків

Державна реєстрація банків здійснюється Національним банком України.

Уповноважені засновниками банку особи подають Національному банку для державної реєстрації такі документи:

1) заяву про реєстрацію банку;

2) установчий договір (крім державного банку);

3) статут банку;

4) рішення про створення банку (протокол установчих зборів
або Постанову Кабінету Міністрів про створення державного ба
нку);

5) бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує
здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на
найближчі три роки згідно із встановленими Національним бан
ком вимогами;

6) інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть
істотну участь у банку. У разі коли засновником банку є юридич
на особа, надається інформація про членів ради директорів і осіб,
які мають істотну участь у цій юридичній особі;

106'

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

7) бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звіт
них періоди (квартали) — для учасників — юридичних осіб, які
матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової
адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік)
— для учасників — фізичних осіб, які матимуть істотну участь у
банку;

8) відомості про кількісний склад спостережної ради, правлін
ня (ради директорів), ревізійної комісії;

9) копію платіжного документа про внесення плати за реєст
рацію банку, що встановлюється Національним банком України;

10) нотаріально завірені копії установчих документів учасників,
які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку;

11) копії звіту про проведення відкритої підписки на акції —
для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного
товариства;

12) відомості про професійну придатність та ділову репутацію
голови та членів правління (ради директорів) і головного бухгал
тера банку.

Національний банк України у тижневий термін з дати подання документів для державної реєстрації відкриває тимчасовий рахунок для накопичення підписних внесків засновників та інших учасників банку.

Рішення про державну реєстрацію або про відмову в державній реєстрації банку приймається Національним банком України не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакета документів.

Національний банк України може вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах.

Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи. Національний банк видає банку свідоцтво про його державну реєстрацію за встановленою формою.

Законом встановлені особливості державної реєстрації банків з іноземним капіталом. Зокрема, передбачено додатковий перелік документів, які подаються для реєстрації банку.

Таким чином, враховуючи спеціальний статус банків, законодавством передбачено особливості їх державної реєстрації. Поряд з цим звертаємо увагу на існуючу колізію у законодавстві з приводу державної реєстрації банків, яка виникла у зв'язку з набранням чинності 1 липня 2004 р. Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 р. № 755-ІУ. Зазначений Закон прийнято з ме-

тою спрощення процедури державної реєстрації юридичних та фізичних осіб — підприємців. Проте, як засвідчила практика застосування його норм, нечіткість формулювань скоріше ускладнила цю процедуру, ніж спростила її. Не стала винятком і процедура державної реєстрації банків. Так, відповідно до статті З цього Закону його дія поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб — підприємців. У другій частині цієї статті передбачено, що Законом можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій. Виходячи із наведеного положення можна зробити висновок, що встановлений цим Законом порядок державної реєстрації юридичних осіб не поширюється на банки.

Проте у зазначеній статті міститься ще і третя частина, проаналізувавши яку можна зробити зовсім протилежний висновок. У вказаній частині зазначено, що об'єднання громадян (у тому числі професійні спілки), благодійні організації, партії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, банки, торгово-промислові палати, фінансові установи (у тому числі кредитні спілки), біржі, інші установи та організації, для яких законом встановлені особливості державної реєстрації, набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом. Отже, згідно з цим Законом банки повинні обов'язково пройти державну реєстрацію, яка здійснюється професійним державним реєстратором у державній адміністрації за місцезнаходженням відповідного банку. При цьому, виходячи зі змісту частини 2 статті 3 цього Закону для банків залишається чинною встановлена Законом України «Про банки і банківську діяльність» процедура державної реєстрації та ліцензування банків. Таким чином, на сьогодні банки повинні бути включені і до Державного реєстру банків, який ведеться Національним банком України, і до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та підприємців, записи до якого вносяться державними реєстраторами. При застосуванні норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та Закону України «Про банки і банківську діяльність» в частині державної реєстрації банків виникає питання, у якій послідовності має здійснюватися ця процедура. Виходячи з

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

"109

того, що Законом України «Про банки і банківську діяльність» передбачено спеціальні вимоги для реєстрації банку (вимоги до назви банку, керівника, фінансовий стан учасників тощо), логічним є проведення спочатку державної реєстрації у Національному банку України, а потім — у державного реєстратора. Проте це має бути чітко визначено у законодавстві.

Звертаємо увагу, що роз'яснення щодо процедури реєстрації комерційних банків надані у спільному листі Національного банку України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.12.2004 р. №9200 «Про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців даних про банки, змін до їх статутів та відомостей про відокремлені підрозділи банків».

У листі роз'яснено порядок внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців діючих банків, етапи реєстрації новостворених банків, а також внесення змін до установчих документів. Так, передбачено, що діючі банки для внесення відомостей про банки як юридичні особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців подають державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка, копію свідоцтва про державну реєстрацію банку, виданого Національним банком, та пред'являють оригінал цього свідоцтва. На підставі відомостей, наведених в реєстраційній картці, державний реєстратор вносить запис до Єдиного державного реєстру та видає свідоцтво єдиного зразка про державну реєстрацію банку як юридичної особи. При цьому реєстраційний збір за включення даних до Єдиного державного реєстру з діючих банків не стягується.

Для проведення державної реєстрації банку як новоствореної юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа подає державному реєстратору документи відповідно до вимог Закону про державну реєстрацію.

Титульна сторінка обох примірників статуту банку з відміткою про реєстрацію статуту Національним банком та датою реєстрації має бути засвідчена підписом заступника Голови Національного банку України і відбитком печатки Національного банку. Примірники статуту мають бути прошиті і засвідчені на звороті відбитком печатки Управління діловодства Національного банку. За відсутності підстав для відмови в проведенні державної реєстрації або залишення документів, що подані для державної реєстрації, без розгляду, державний реєстратор вносить до реєстраційної картки ідентифікаційний код заявника відповідно

до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і проводить державну реєстрацію банку як юридичної особи в порядку, визначеному Законом про державну реєстрацію, внаслідок чого банку видається свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи єдиного зразка. Протягом п'яти робочих днів після державної реєстрації банку як юридичної особи банк для внесення запису до Державного реєстру банків подає до Національного банку такі документи:

• нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєст
рацію юридичної особи єдиного зразка;

• дві нотаріально засвідчені копії статуту банку, зареєстрова
ного Національним банком, з відповідною відміткою державного
реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної
особи.

Датою внесення запису до Державного реєстру банків є дата отримання Національним банком зазначених документів, про що уповноваженій особі банку повідомляється листом Національного банку за підписом директора Генерального департаменту банківського нагляду та видається свідоцтво про реєстрацію банку. Повідомлення про реєстрацію банку також надсилається територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням банку разом з нотаріально засвідченою копією статуту банку з відповідною відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації банку.

Для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх реєстрації Національним банком або його територіальним управлінням банк подає державному реєстратору документи відповідно до вимог Закону про державну реєстрацію.

Титульна сторінка обох примірників статуту у новій редакції з відміткою про їх реєстрацію Національним банком та датою реєстрації має бути засвідчена підписом заступника Голови Національного банку і відбитком печатки Національного банку (підписом начальника та відбитком гербової печатки територіального управління Національного банку). Примірники статуту у новій редакції мають бути прошиті та засвідчені на звороті відбитком печатки Управління діловодства Національного банку (загального відділу територіального управління Національного банку).

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації змін до статуту банку як юридичної особи або залишення документів, що подані для державної реєстрації, без розгляду, державний реєстратор проводить державну реєстрацію змін до статуту юридичної особи на підставі відомостей реєстраційної

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

'111

картки та в порядку, визначеному Законом про державну реєстрацію.

Для внесення Національним банком відповідного запису до Державного реєстру банків банк після державної реєстрації змін до статуту протягом п'яти робочих днів подає до Національного банку дві нотаріально засвідчені копії статуту банку у новій редакції з відповідною відміткою державного реєстратора. У разі проведення державної реєстрації змін до статуту банку, що пов'язані із зміною найменування або місцезнаходження юридичної особи, Національному банку додатково подається нотаріально засвідчена копія нового свідоцтва про державну реєстрацію банку як юридичної особи. Датою внесення відповідного запису до Державного реєстру банків є дата отримання Національним банком зазначених вище документів, про що повідомляється банку листом Національного банку за підписом директора Генерального департаменту банківського нагляду. Повідомлення про реєстрацію змін до статуту банку також надсилається територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням банку разом з нотаріально засвідченою копією статуту банку у новій редакції з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації змін до статуту банку.

Під час відкриття банком відокремленого підрозділу (філії, представництва) для внесення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру банк, крім документів, передбачених Законом про державну реєстрацію, подає державному реєстратору копію листа Національного банку про внесення до Державного реєстру банків запису про реєстрацію філії або представництва банку.

У вказаному листі Національного банку України і Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва зазначено, що ці роз'яснення застосовуються до внесення відповідних змін до Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 31.08.2001 р. № 375 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.10.2001 р. за № 906/6097, в частині реєстрації банків, їх відокремлених підрозділів та внесення змін до статутів банків. Проте такі зміни до цих пір не внесені.

Однак найбільш прийнятним вирішенням проблеми, яка склалася у зв'язку з державною реєстрацією банків, є усунення колізії у законодавстві шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних

осіб-підприємців». На нашу думку, варто передбачити, що банки підлягають державній реєстрації Національним банком України у порядку, визначеному спеціальним банківським законодавством, та покласти на Національний банк обов'язок вносити відповідні записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців. Аналогічної позиції дотримуються і працівники Національного банку""

Надання дозволу на придбання або збільшення істотної участі у банку

Відповідно до статті 34 Закону України «Про банки і банківську діяльність» юридична чи фізична особа, яка має намір придбати істотну участь у банку або збільшити її таким чином, що така особа буде прямо або опосередковано (зокрема, отримання в управління пакета акцій; набуття особою права голосу на загальних зборах акціонерів банку за дорученням акціонера (учасника) банку, який є власником істотної участі в банку тощо) володіти або контролювати 10, 25, 50 та 75 відсотків статутного капіталу банку чи права голосу придбаних акцій (паїв, часток) в органах управління банку, зобов'язана отримати письмовий дозвіл Національного банку.

Якщо власник істотної участі, що складає 10, 25 або 50 відсотків статутного капіталу банку, має намір додатково придбати акції (паї, частки таким чином, що таке придбання призведе до збільшення його істотної участі, але при цьому не буде складати відповідно більше ніж 25 або 50, або 75 відсотків статутного капіталу банку, то письмовий дозвіл на таке придбання не потрібен.

Якщо будь-яка особа має письмовий дозвіл Національного банку на володіння істотною участю у розмірі 75 відсотків статутного капіталу банку, то для подальшого збільшення прямо або опосередковано його істотної участі у банку письмовий дозвіл не потрібен.

Якщо особа володіє істотною участю у банку чи збільшує її без одержання письмового дозволу Національного банку, коли такий дозвіл є обов'язковим, останній має право заборонити такій особі прямо чи опосередковано, повністю чи частково користуватися правом голосу придбаних акцій (паїв) та брати участь будь-яким чином в управлінні справами банку.

⁹⁴ Савченко І. Реєстрація банків: проблеми нового законодавства // Вісник НБУ. Січень 2005, —С. 14—15.

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

'113

Про намір банку придбати загальну кількість власних акцій або паїв у розмірі 10 і більше відсотків загальної емісії банк письмово повідомляє Національний банк за 15 календарних днів до укладення угод. Національний банк має право заборонити банку купівлю власних акцій або паїв у разі, якщо це може призвести до погіршення фінансового стану банку.

Для отримання письмового дозволу на придбання чи збільшення істотної участі в банку юридична особа через уповноважену особу, а фізична особа особисто або через уповноважену особу має право звернутися до Національного банку (доручення оформляється відповідним чином). Положенням визначено, які документи надаються різними суб'єктами для придбання істотної участі у банку.

Зокрема, юридична особа — резидент України для отримання дозволу на придбання або збільшення істотної участі в банку подає такі документи:

• заяву на придбання або збільшення істотної участі в банку,
оформлену на бланку юридичної особи;

• анкету за підписом керівника, засвідчену відбитком печатки
юридичної особи;

• копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену нота
ріально;

• копії установчих документів, засвідчені нотаріально;

• копію ліцензії Державної комісії з цінних паперів і фондово
го ринку на здійснення діяльності зберігача або торговця цінни
ми паперами (якщо вони здійснюють таку діяльність);

• рішення уповноваженого органу юридичної особи про при
дбання або збільшення істотної участі в банку за підписом упов
новажених осіб;

• фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квар
тали), а також станом на перше число місяця, у якому вносяться
кошти до статутного капіталу банку, що засвідчується підписами
керівника та головного бухгалтера (за наявності посади), а також
відбитком печатки юридичної особи;

• висновок аудиторської фірми (аудитора), що складений за
вимогами, передбаченими Положенням, щодо фінансового стану
та про можливість здійснення внеску до статутного капіталу бан
ку за рахунок власних коштів (власного капіталу);

• повідомлення юридичної особи про відсутність заборгова
ності за зобов'язаннями перед бюджетами всіх рівнів;

• довідки банків, що обслуговують рахунки, з яких здійснюва
тиметься оплата акцій (паїв, часток), про наявність коштів на цих

Ю. В. ВАЩЕНКО

рахунках, періодичність проведення операцій за ними (ця вимога не поширюється на банки);

• довідки банків, що надали кредити, про стан виконання зо
бов'язань щодо їх повернення (ця вимога не поширюється на ба
нки);

• висновок Антимонопольного комітету України у випадках,
передбачених чинним законодавством України;

• анкету, заповнену членами спостережної ради, правління
юридичної особи — заявника;

• анкету, заповнену фізичними особами, які мають істотну
участь в юридичній особі — заявнику;

• копії установчих документів власників істотної участі в
юридичній особі — учаснику, яка матиме істотну участь у банку,
засвідчені в нотаріальному порядку, їх фінансову звітність за
останні чотири звітних періоди (квартали) та висновки аудитор
ських фірм (аудиторів) про підтвердження їх звітності за остан
ній звітний період (квартал).

Рішення про надання письмового дозволу на придбання або збільшення істотної участі в банку або відмову в наданні такого дозволу надає Комісія Національного банку або Комісія Національного банку з питань нагляду та регулювання діяльності банків при територіальному відділенні у місячний строк із дня отримання всіх документів.

Про надання письмового дозволу на придбання або збільшення істотної участі в банку територіальне управління Національного банку надсилає юридичній або фізичній особі лист за підписом начальника територіального управління Національного банку. Копія листа надсилається відповідному банку та Національному банку. Про надання письмового дозволу на придбання або збільшення істотної участі в банку Національний банк надсилає юридичній або фізичній особі лист за підписом Голови Національного банку. Копія листа надсилається відповідному банку та територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням банку.

Письмовий дозвіл на придбання або збільшення істотної участі в діючому банку є дійсним протягом трьох місяців з дня його видачі. Про використання дозволу банк повідомляє територіальне управління Національного банку за його місцезнаходженням і Департамент реєстрації та ліцензування банків Національного банку в дводенний строк із дня використання дозволу. Національний банк не надає дозволу на придбання істотної участі в банку або її збільшення, якщо:

Банківське право

• особа, яка придбаває або збільшує істотну участь, не має
бездоганної репутації. Якщо такою особою є юридична особа, то
ця вимога поширюється на членів виконавчого органу та спосте
режної ради юридичної особи, а також на власників істотної уча
сті, які є фізичними особами;

• особа, яка придбаває або збільшує істотну участь, не має
власних коштів, яких достатньо для заявленого внеску;

• придбання або збільшення істотної участі загрожуватиме ін
тересам вкладників та інших кредиторів банку або розвитку кон
курентного середовища в банківській системі.

Відкриття філій, представництв та відділень комерційних банків

Філії банків відкриваються за згодою Національного банку України, яка надається на підставі таких документів:

1) клопотання банку про відкриття філії із зазначенням місце
знаходження та основних видів діяльності філії;

2) рішення спостережної ради банку про відкриття філій;

3) положення про філію, затвердженого спостережною радою
банку;

4) інформації про керівника та головного бухгалтера філії.

Національний банк України перевіряє відповідність приміщення і обладнання філії вимогам, встановленим Національним банком України. Звертаємо увагу, що зазначену перевірку Національний банк України здійснює на місці, тобто, застосовує такий метод банківського нагляду, як інспектування.

Реєстрація філій банку здійснюється Національним банком України протягом одного місяця з моменту надання усіх необхідних документів шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру банків.

Банки зобов'язані надавати інформацію Національному банку України про відкриття представництва, яка вноситься до Державного реєстру банків.

Для внесення до Державного реєстру банків інформації про відкриття представництва банк подає до територіального управління Національного банку за місцезнаходженням банку такі документи:

1) клопотання банку про реєстрацію представництва із зазна
ченням його внутрішньобанківського реєстраційного коду;

2) копію протоколу (або витяг з протоколу) компетентного ор
гану банку, засвідчений відбитком печатки банку, про відкриття
представництва, що прийняте не раніше ніж за три місяці до часу
подання клопотання;

3) положення про представництво, затверджене компетентним
органом банку та підписане головою правління (ради директорів)
у чотирьох примірниках;

4) копію довіреності керівнику представництва, засвідчену
відбитком печатки банку, на здійснення представницьких функ
цій від імені банку.

Територіальне управління Національного банку відмовляє в реєстрації представництва банку, якщо банк значно недокапіталі-зований або критично недокапіталізований.

Реєстрація представництва банку здійснюється протягом десяти робочих днів із дня отримання територіальним управлінням Національного банку за місцезнаходженням банку всіх необхідних документів.

Представництво вважається зареєстрованим після внесення відповідного запису до Державного реєстру банків. Про здійснення запису щодо реєстрації представництва Генеральний департамент банківського нагляду повідомляє листом територіальне управління Національного банку за місцезнаходженням представництва, територіальне управління Національного банку і банк з доданням положення про представництво з реєстраційним номером, яке засвідчене підписом директора Департаменту реєстрації та ліцензування банків.

Законодавством встановлені умови, за яких банки можуть відкривати відділення (зокрема, щодо формування резервів, дотримання економічних нормативів та ін.)

Для погодження відкриття відділення банк подає до територіального управління Національного банку за місцезнаходженням відділення такі документи:

1) клопотання банку про погодження відкриття відділення із за
значенням його місцезнаходження, внутрішньобанківського реєст
раційного коду відділення, письмового підтвердження банку щодо
дотримання встановлених законодавством вимог і відповідності ква
ліфікації керівника відділення (у разі його наявності), а також ква
ліфікації інших працівників відділення внутрішньобанківським ви
могам та вимогам нормативно-правових актів Національного банку,
з урахуванням переліку операцій, які проводитимуться відділенням;

2) рішення компетентного органу банку про відкриття відді
лення (протокол або витяг з протоколу, засвідчений відбитком
печатки банку), що дійсне протягом шести місяців з часу його
прийняття;

3) затверджене компетентним органом банку положення про
відділення з зазначенням підпорядкованості відділення (бан
ку/філії) у трьох примірниках;

/О. в. ВАЩЕНКО

Банківське право

4)дозвіл компетентного органу банку на право проведення відділенням окремих операцій.

Відповідні територіальні управління Національного банку України (за місцезнаходженням банку, філії (у разі відкриття відділення на балансі філії) та за місцезнаходженням відділення) перевіряють дотримання встановлених законодавством вимог для відкриття відділення.

У разі дотримання зазначених вимог та отримання позитивного висновку територіального управління Національного банку за місцезнаходженням відділення банку (або Генерального департаменту банківського нагляду — щодо банків, кореспондентський рахунок яких відкрито в Операційному управління Національного банку) Комісія Національного банку при територіальному управлінні за місцезнаходженням відділення приймає рішення про погодження відкриття відділення та повідомляє про прийняте рішення банк і територіальне управління Національного банку за місцезнаходженням відділення банку (або Генеральний департамент банківського нагляду — щодо банків, кореспондентський рахунок яких відкрито в Операційному управлінні Національного банку). У повідомленні про прийняте рішення щодо погодження відкриття^відділення зазначаються повна та скорочена назва відділення, його внутрішньобанківський реєстраційний код, місцезнаходження відділення, телефони, прізвище керівника (у разі його наявності). Разом із повідомленням направляється також і положення про відділення.

Для реєстрації представництва банку-нерезидента уповноважена особа подає до Національного банку такі документи:

• клопотання про реєстрацію представництва, засвідчене під
писом уповноваженої особи та відбитком печатки банку;

.„* ^в^^тяг ³ банківського (торговельного) реєстру або інший офіційний документ, що підтверджує реєстрацію банку;

• положення про представництво в чотирьох примірниках;

• доручення іноземного банку керівникові представництва на
право здійснення представницьких функцій.

Документи для реєстрації представництва розглядаються Генеральним департаментом банківського нагляду, Юридичним департаментом (у разі потреби — іншими департаментами) і подаються на розгляд Комісії Національного банку.

Після прийняття відповідного рішення представництву видається свідоцтво про державну реєстрацію.

Слід пам'ятати, що представництво іноземного банку не може здійснювати банківські операції.

Створення дочірніх банків,

філій і представництв українського банку

на території інших держав

Українські банки мають право створювати дочірні банки, філії чи представництва на території інших держав на підставі дозволу Національного банку України. Для відкриття дочірніх банків, філій або представництв українських банків на території інших держав пред'являються такі самі вимоги, які встановлені для відкриття філій чи представництв банків на території України, за умови надання Національним банком України дозволу на здійснення інвестиції за кордон у зв'язку із створенням філії чи представництва банку на території іншої держави.

Для створення дочірнього банку, філії чи представництва українського банку за кордоном цей банк подає до Національного банку України бізнес-план та економічне обгрунтування доцільності створення дочірнього банку, філії чи представництва банку за кордоном.

Дочірній банк, філія чи представництво українського банку на території іншої держави реєструються відповідно до вимог законодавства цієї держави.

Банк у місячний термін має повідомити Національний банк України про відкриття дочірнього банку, філії чи представництва на території іншої держави з наданням копій відповідних документів про їх реєстрацію.

Порядок створення банківських об'єднань

Банківське об'єднання створюється за попередньою згодою Національного банку України та підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру

банків.

Порядок отримання дозволу на створення банківського об'єднання та порядок його державної реєстрації встановлюються Національним банком України.

Банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання. Учасники банківського об'єднання можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та дотриманням умов укладених договорів з іншими суб'єктами господарювання.

Банківське об'єднання зобов'язане публікувати в офіційних друкованих виданнях — газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

України» інформацію про створення банківського об'єднання за визначеною Національним банком України формою, про зміни у ньому та про припинення його діяльності, а також консолідовану звітність за обсягами та за формою, встановленими Національним банком України.

Учасники банківського об'єднання несуть відповідальність за зобов'язаннями інших його учасників відповідно до укладеного між ними договору.

§ 5. Надання дозволів та ліцензій на здійснення банківських операцій

Правові засади ліцензування банків та небанківських фінансових установ викладені у Законі України «Про банки і банківську діяльність» та конкретизовані у відповідних нормативно-правових актах Національного банку України. Відповідно до зазначеного Закону банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законами України.

Банківська ліцензія надається Національним банком України на підставі клопотання банку за наявності документів, що підтверджують:

• наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіта
лу банку у розмірі, що встановлюється цим Законом;

• забезпеченість банку належним банківським обладнанням,
комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщен
нями відповідно до вимог Національного банку;

• наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами прав
ління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та до
свід, необхідний для управління банком.

Національний банк України може відмовити у наданні ліцензії, якщо зазначені умови не виконані банком протягом одного року з дати державної реєстрації банку. В такому разі державна реєстрація банку скасовується і банк ліквідується. Рішення про

Ю. В. ВАЩЕНКО

надання банківської ліцензії чи про відмову у її наданні приймається Національним банком України протягом одного місяця з дня отримання повного пакета визначених документів. Банківська ліцензія не може передаватися третім особам.

Порядок ліцензування банків конкретизований у Положенні про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 275. У цьому Положенні визначено, що філії банків здійснюють банківські та інші операції згідно з положенням про філію, на підставі банківських ліцензій та письмових дозволів, отриманих банками, і лише за умови наявності та у межах письмового дозволу, наданого банком.

Письмовий дозвіл на здійснення окремих операцій видається банку за таких умов:

1. Наявність банківської ліцензії.

2. Рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам
Національного банку, що підтверджується незалежним аудито
ром.

3. Банк не є об'єктом застосування заходів впливу:

• протягом усього періоду діяльності — для банків, які отри
мали банківську ліцензію менше ніж за шість місяців до часу
звернення до Національного банку з клопотанням про видачу
письмового дозволу;

• протягом шести місяців, що передують зверненню банку до
Національного банку з клопотанням про видачу письмового до
зволу — для банків, які здійснюють банківську діяльність на під
ставі банківської ліцензії більше ніж за шість місяців.

4. Банк подав план (бізнес-план) щодо певних операцій, на
право здійснення яких банк бажає отримати письмовий дозвіл, і
цей план схвалено Національним банком. Процедура схвалення
плану (бізнес-плану) вважається виконаною у разі відсутності за
уважень з боку Національного банку при прийнятті відповідного
рішення про видачу банку письмового дозволу на здійснення

операцій.

5. Банк має достатні фінансові можливості для здійснення та
кої діяльності.

6. Наявність підрозділів, які виконуватимуть відповідні опе
рації згідно з поданим банком планом (бізнес-планом), служби
внутрішнього аудиту, а також підрозділу з питань аналізу та
управління ризиками, що має відповідати за встановлення лімітів
щодо окремих операцій, лімітів ризиків контрпартнерів, структу-

Банківське право

ри балансу відповідно до рішень правління (ради директорів) з питань політики щодо ризикованості та прибутковості діяльності банку.

7. Наявність керівників підрозділів банку, кандидатури яких
відповідають вимогам, встановленим у цьому Положенні. З ме
тою визначення професійної придатності та ділової репутації ке
рівників інших підрозділів та заступників головного бухгалтера в
разі потреби з ними також може бути проведена співбесіда.

8. Наявність комітетів, а саме: кредитного, тарифного, з питань
управління активами і пасивами та відповідних положень про них,
що відповідають вимогам чинного законодавства України.

9. Наявність відповідних внутрішніх положень банку, що ре
гулюють політику управління активами і пасивами, кредитну, ін
вестиційну, облікову політику банку та проведення ним діяльно
сті, на яку він бажає отримати в Національному банку письмовий
дозвіл, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Положенням також визначено спеціальні вимоги, яким має відповідати банк для отримання дозволу на здійснення певних банківських операцій, перелік документів, які банк подає для отримання ліцензії та дозволу, особливості ліцензування банківських корпорацій, порядок розгляду документів у Національному банку. Зокрема, у Положенні закріплені додаткові вимоги щодо діяльності спеціалізованих розрахункових (клірингових банків). За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку спеціалізовані розрахункові (клірингові) банки мають право здійснювати такі банківські операції:

• відкриття та ведення рахунків клієнтів (резидентів та нере
зидентів) і банків-кореспондентів (резидентів та нерезидентів) у
національній та іноземній валютах з метою забезпечення їх роз
рахунків за угодами, укладеними третіми особами на біржовому
та позабіржовому ринках, а також інших розрахунків за взаємни
ми зобов'язаннями третіх сторін;

• купівля, продаж і зберігання платіжних документів, цінних
паперів, а також операції з ними, що пов'язані з виконанням до
ручень клієнтів та банків-кореспондентів, підтриманням ліквід
ності і виконанням зобов'язань учасників біржових та позабіржо-
вих угод;

• видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за тре
тіх осіб, що передбачають виконання в грошовій формі за умови,
що надання таких зобов'язань пов'язано з процедурою гаранту
вання виконання укладених на біржовому і позабіржовому ринку
угод та за дорученням клієнтів;

Ю. В. ВАЩЕНКО

• залучення коштів, цінних паперів та інших активів клієнтів
та банків-кореспондентів для виконання укладених на біржовому
та позабіржовому ринках угод або за дорученням клієнтів;

• вкладання коштів у статутні фонди інших юридичних осіб об
межується вкладанням коштів у статутні фонди бірж, позабіржо-
вих/торговельних систем, депозитаріїв та установ, що займаються
клірингом і розрахунками на біржовому та позабіржовому ринках;

• надання та отримання кредитів на міжбанківському ринку
— у межах регулятивного капіталу банку;

• клірингові операції — за угодами на всіх сегментах фінан
сового ринку.

Спеціалізованим розрахунковим (кліринговим) банкам не дозволяється:

• залучати кошти від населення на депозити;

• залучати міжбанківські кредити для проведення власних ак
тивних операцій;

• брати на себе ризики третіх осіб шляхом видачі гарантій та
поручительств, окрім випадків, пов'язаних з проведенням відпо
відних розрахунків за угодами, укладеними цими особами на ор
ганізаційно оформлених ринках.

Порядок ліцензування небанківських фінансових установ визначено у Положенні про порядок видачі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій небанківським фінансовим установам, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 16 серпня 2001 р. № 344.

Відповідно до цього Положення Національний банк видає небанківським фінансовим установам ліцензії на здійснення таких банківських операцій:

• відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів, у тому чи
слі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платі
жних інструментів та зарахування коштів на них через банківські

установи;

• розміщення залучених коштів від свого імені, на власних

умовах та на власний ризик.

Національний банк видає небанківській фінансовій установі ліцензію на здійснення окремих банківських операцій у разі дотримання нею таких обов'язкових умов:

• включення небанківської фінансової установи до Державно
го реєстру фінансових установ;

• отримання небанківською фінансовою установою ліцензії
Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг на
провадження діяльності з надання фінансових послуг;

■"123

Банківське право

• наявність регулятивного капіталу в сумі, еквівалентній не
менше ніж 1 млн євро;

• строк діяльності небанківської фінансової установи не мен
ше ніж один рік після отримання ліцензії Державної комісії на
провадження діяльності з надання фінансових послуг;

• наявність прибутку за даними річного фінансового звіту про
фінансові результати, підтвердженого аудитором;

• наявність системи бухгалтерського обліку та звітності, що
відповідає вимогам законодавства України, встановленого для
небанківських фінансових установ;

• відсутність заборгованості за зобов'язаннями перед бюдже
тами всіх рівнів;

• бездоганна ділова репутація та відповідна кваліфікація кері
вників небанківської фінансової установи (повна вища юридична
чи економічна освіта та стаж роботи у фінансово-банківській
сфері не менше трьох років);

• наявність кваліфікованих кадрів для проведення відповідних
банківських операцій, які мають відповідати кваліфікаційним
вимогам, визначеним у додатку до Положення про порядок вида
чі банкам банківських операцій, письмових дозволів та ліцензій
на виконання окремих операцій;

• наявність приміщень, що відповідають вимогам цього Положення;

• наявність технічних та інших умов, потрібних для здійснен
ня окремих банківських операцій та забезпечення їх належного і
своєчасного обліку відповідно до законодавства України (у тому
числі відповідне програмне забезпечення, комп'ютерна техніка,
комунікаційні засоби тощо);

• дотримання критеріїв і нормативів, установлених для небан
ківських фінансових установ (у тому числі ліквідності, капіталу,
платоспроможності, прибутковості, якості активів та ризиковості
операцій), протягом останніх шести місяців, що передують звер
ненню небанківської фінансової установи до Національного банку;

• відсутність застосування Державною комісією заходів впли
ву до небанківської фінансової установи за порушення нею чин
ного законодавства України протягом останніх шести місяців, що
передують її зверненню до Національного банку.

Філія небанківської фінансової установи має право здійснювати окремі банківські операції згідно з положенням про філію та за умови видачі їй небанківською фінансовою установою — юридичною особою дозволу на здійснення визначених у цьому дозволі окремих банківських операцій, погодженого з територіальним управлінням Національного банку.

§ 6. Проведення інспектування комерційних банків в Україні

Правові засади проведення інспекційних перевірок комерційних банків в Україні закріплені у Законі України «Про банки і банківську діяльність». Відповідно до статті 71 цього Закону кожний банк є об'єктом перевірки на місці інспекторами Національного банку України чи аудиторами, призначеними Національним банком України.

Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого Національним банком України. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік. Про проведення планової перевірки Національний банк України зобов'язаний повідомити банк не пізніше, ніж за 10 днів до його початку.

Банки зобов'язані забезпечити інспекторам Національного банку України та іншим уповноваженим ним особам вільний доступ до всіх документів та інформації з дотриманням правил цієї статті, а при перевірці на місці — можливість вільного доступу в робочий час у всі приміщення банку.

Керівництво банку призначає компетентного представника для надання необхідних документів та пояснень і забезпечує приміщенням для роботи працівників служби банківського нагляду Національного банку України.

Національний банк України може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки банку при наявності обгрунтованих підстав. Таке рішення має бути підписане Головою Національного банку України або уповноваженою ним особою.

Для здійснення своїх повноважень щодо нагляду Національний банк України має право безоплатно одержувати від банків інформацію про їх діяльність та пояснення з окремих питань діяльності банку.

Не допускається надання матеріалів перевірки третім особам у разі, якщо в матеріалах перевірки відсутні дані про факти порушень законодавства.

У ході перевірки банку Національний банк України має право перевіряти будь-яку звітність афілійованої особи банку щодо вза-

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

ємовідносин з банком з метою визначення впливу відносин з афі-лійованою особою на стан банку. Для цілей перевірки афілійова-ні особи надають Національному банку України сприяння відповідно до положень цієї статті у тому ж порядку, що застосовується до банків.

У статті 72 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено коло осіб, на яких поширюється наглядова діяльність Національного банку України. Згідно з цією статтею Національний банк України має право здійснювати перевірку осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, з метою дотримання законодавства щодо банківської діяльності. При здійсненні перевірки Національний банк України має право вимагати від цих осіб подання будь-якої інформації, необхідної для здійснення перевірки. Інспектовані особи зобов'язані подавати Національному банку України затребувану інформацію у визначений ним строк.

До осіб, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, відносяться:

1) власник істотної участі у банку, якщо Національний банк
України вважає, що він не відповідає вимогам, встановленим цим
Законом щодо істотної участі, або негативно впливає на фінансо
ву безпеку і стабільність банку;

2) особа, що придбала істотну участь у банку без письмового
дозволу Національного банку України.

Об'єктом перевірки Національного банку України може бути також особа, щодо якої є достовірна інформація про здійснення цією особою банківської діяльності без банківської ліцензії.

§ 7. Правові засади застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства

Відповідно до статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України

адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу, до яких відносяться:

1) письмове застереження щодо припинення порушення та
вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення
невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих
процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи від
чуження неефективних інвестицій;

2) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради
банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програ
ми фінансового оздоровлення банку або плану реорганізації банку;

3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи ви
значена угодою особа зобов'язується вжити заходів до усунення
порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;

4) видати розпорядження щодо:

а) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-
якій іншій формі;

б) встановлення для банку підвищених економічних нормативів;

в) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кре
дитами та іншими активами;

г) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих
видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;

д) заборони надавати бланкові кредити;
є) накладення штрафів на:

• керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних міні
мумів доходів громадян;

• банки відповідно до положень, затверджених Правлінням
Національного банку України, але у розмірі не більше одного
відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду;

є) тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв) у разі грубого чи систематичного порушення ним вимог цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України;

ж) тимчасового, до усунення порушення, відсторонення поса
дової особи банку від посади у разі грубого чи систематичного
порушення цією особою вимог цього Закону або нормативно-
правових актів Національного банку України;

з) реорганізації банку;

и) призначення тимчасової адміністрації.

У разі порушення Закону чи нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів або доходів, і настанні ознак неплатоспроможності банку Націо-

126'

Ю. В. ВАЩЕНКО

Банківське право

нальний банк України має право відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку згідно з положеннями цього Закону. •

Якщо в діях керівника банку або фізичної особи чи представ» ника юридичної особи — власника істотної участі, якій пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, не встановлено складу злочину, але має місце порушення вимог Закону або нормативно*-правових актів Національного банку України або якщо таку особу визнано винною у вчиненні корисливого злочину із призначенням покарання без позбавлення волі, Національний банк України має право видати банку розпорядження про звільнення такої особи з посади або заборону користуватися правом голосу придбаних акцій (паїв).

Особу, яку на підставі розпорядження Національного банку України було відсторонено від посади або якій тимчасово заборонено користуватися правом голосу придбаних акцій (паїв), може бути поновлено на посаді або відновлено у використанні права голосу придбаних акцій (паїв) лише на підставі попереднього дозволу Національного банку України.

Рішення Національного банку України щодо призначення тимчасової адміністрації є виконавчим документом.

Порядок застосування заходів впливу та санкцій за порушення банківського законодавства закріплений у статті 74 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Згідно з цією статтею штрафи на керівників та службових осіб банку, фізичних осіб — власників істотної участі накладаються в порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення. Порядок застосування заходів впливу, передбачених цим Законом, а також розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Такий порядок встановлений Положення

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 567 8 9 10 Следующая ⇒