Компетенція фінансових служб у сфері зовнішньоекомічної діяльності підприємств

Зовнішньоекономічна діяльність в Україні здійснюється на підставі чинних законодавчих документів:

· Постанова КМУ № 1911 від 28.12.2000року «Перелік товарів експорт, імпорт яких підлягає квотуванню в 2001р»;

· Наказ Міністерства економіки № 138 від 28.06.2000р. «Про порядок обліку і реєстрації зовнішньоекономічних договорів і контрактів»;

· Наказ Міністерства економіки № 47 від 17.04.2000р. «Про затвердження положення про порядок видачі разових індивідуальних ліцензій». Відповідно до цього наказу право оформлення і видачі ліцензій передається відповідним управлінням обласної, міської державної адміністрації в наступних випадках:

Ø якщо обсяг зовнішньоекономічних бартерних операцій не перевищує 40 тис $;

Ø якщо при експорті товарів в рахунок попередньої оплати чи при імпорті - в рахунок попереднього постачання, операції не перевищують суми, еквівалентної 250 тис $.

Зовнішньоекономічна діяльність – діяльність господарюючих суб’єктів України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Зовнішньоекономічні відносини охоплюють усі операції, пов’язані з оборотом товарів, робіт, послуг, капіталів. Ця діяльність може бути фінансовою, інвестиційною чи операційною. Фінансове забезпечення зовнішньоекономічних відносин в рамках операційної діяльності підприємств пов’язане насамперед із зовнішньою торгівлею (експорт, імпорт), виробничою кооперацією, лізингом.

До експортних операцій підприємств належать продаж товарів іноземним суб’єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. Реекспорт товарів означає продаж іноземним суб’єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.

Імпорт товарів - це купівля (в т.ч. з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Найпоширенішою формою зустрічної торгівлі є товарообмінні (бартерні) операції. Вони оформляються бартерним договором або договором із змішаною формою оплати (частково оплата передбачена в натуральній формі).

До основних завдань фінансиста в процесі здійснення підприємством зовнішньоекономічних операцій належать:

Ø вибір найприйнятнішої форми розрахунків та їх організація;

Ø здійснення операцій з придбання та продажу валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та міжбанківському валютному ринку;

Ø оптимізація фінансових відносин з посередниками, страховиками, транспортно-експедиційними організаціями при здійсненні зовнішньоекономічних операцій;

Ø фінансове забезпечення імпортних та експортних операцій;

Ø визначення умов здійснення товарообмінних операцій, іншої діяльності, побудованої на формах зустрічної торгівлі;

Ø податкове планування при здійсненні зовнішньоекономічних операцій;

Ø оптимізація фінансових відносин з державними органами, відповідальними за управління ризиками у сфері зовнішньоекономічних відносин.

До ризиків, які мають місце в процесі здійснення зовнішньоекономічних операцій, можна віднести наступні:

Ø транспортні та складські ризики (ризик втрати чи ушкодження товару під час його транспортування);

Ø ризик зміни курсів валют, в яких здійснюються розрахунки (ризик виникнення збитків у вигляді курсових різниць);

Ø платіжні ризики;

Ø політичні ризики.

Рівень ризику суттєво знижується за умов складеного зовнішньоекономічного контракту.

При укладенні суб’єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності зовнішньоекономічних договорів (контрактів) предметом яких є товари, застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів (правила «ІНКОТЕРМС»).

Сьогодні діють правила «ІНКОТЕРМС» в редакції 1990 року з доповненням 2000 року, якими передбачено 13 умов поставки, що умовно розбиті на чотири групи (Е, F, С, D). У систематизованому вигляді параметри окремих груп умов поставки можна охарактеризувати таким чином:

Ø група Е: витрати і ризики переходять до покупця відразу після передачі продавцем товару в розпорядження покупця на своєму підприємстві (складі);

Ø група F: витрати і ризики переходять до покупця після передачі товарів перевізнику чи в порту відвантаження (покупець несе витрати за перевезення);

Ø група С: продавець несе витрати до пункту призначення, однак ризики переходять до покупця після передачі товару перевізнику;

Ø група D: продавець повинен нести всі витрати та ризики доти, доки товар не буде доставлено в країну чи узгоджене місце призначення.

Отже, «ІНКОТЕРМС» являє собою збірник умов, на яких укладаються контракти купівлі-продажу між сторонами, підприємства яких знаходяться в різних державах, кожна з умов визначає обов’язки продавця і покупця, розподіл витрат і ризиків, а також відповідальність сторін за використання контракту.