Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Власність в системі економічних відносин. Еволюція форм власності.

Власність - основне природне право людини, дароване природою. Влада не може її дозволяти або не дозволяти. Вона може її лише регулювати, обмежувати або заохочувати.

Власність, право власності, відносини власності - фундаментальні категорії для кожної держави, міста, населеного пункту, для кожної сім'ї та людини.

Власність відіграє важливу роль у економічному житті:

• впорядковує економічну взаємодію в суспільстві, є важливим елементом економічної організації, встановлює право власності на ресурси, кінцеві товари, доходи;

• створює за певних умов конкурентну зацікавленість в ефективному використанні обмежених економічних ресурсів;

• виділяє конкретний економічний інтерес, дозволяє персоніфікувати відповідальність за конкретні економічні об'єкти. Разом з тим, сама по собі власність не гарантує ефективного їх використання;

• приватна власність на капітал, вироблений продукт, підприємницький доход і його державний захист є однією з умов вільного підприємництва;

• створює економічну захищеність людини, сім'ї, підприємства, є стимулом діяльності.

Основними функціями відносин власності є:

• визначення цільової спрямованості виробництва, характеру розподілу, обміну і споживання його результатів і доходів;

• формування суспільної форми праці;

• реалізація і узгодження системи економічних інтересів різних господарських суб'єктів;

• визначення всього суспільного устрою виробництва, соціальної ієрархії, становища людини в суспільстві, системи її соціальних і моральних цінностей.

Від власності залежить положення певних груп, класів, верств населення у суспільстві, можливості їхнього доступу до використання засобів виробництва. Існуючі форми власності складають економічну основу суспільства, формують його економічну систему. Відносини власності, будучи суттю соціально-економічних відносин, визначають їх природу на всіх фазах суспільного відтворення. Власність характеризує інтереси, суперечності, потреби, зумовлює конкуренцію, сама є особливою рушійною силою економічного зростання.

Нарешті, відносини власності служать основою відносин у системі ринку. Все це свідчить, що власність вирішальною мірою зумовлює соціально-економічну природу суспільства та його прогрес, найповніше характеризує спосіб життя людей в цілому.

Майно, яке нікому не належить, не є власністю. Людина, що не має на нього права, не є власником. Коли з'являється право володіння об'єктом, з'являється і власник, і суспільні відносини, що звуться власністю.

Таким чином, власність є:

• центральною проблемою суспільства;

• фундаментом системи суспільних відносин, перш за все з приводу розподілу та привласнення засобів виробництва та матеріальних благ;

• визначенням місця людини, сім'ї, класів та прошарків, територіальної громади в державі та суспільстві;

• результатом історичного розвитку;

• взаємодією та конкурентною боротьбою.

Україна на початку XXI століття утверджує: власність українського народу на національне багатство і національний доход; різноманітність та рівноправність форм власності та їх державний захист; децентралізацію власності, роздержавлення власності і економіки; повну господарську самостійність та свободу підприємництва всіх юридичних і фізичних осіб; захищеність внутрішнього ринку.

Власність – складна і багатогранна категорія, яка виражає всю сукупність суспільних відносин – економічних, соціальних, правових, політичних, національних, морально-етичних, релігійних тощо. Вона займає центральне місце в економічній системі, оскільки зумовлює спосіб поєднання робітника із засобами виробництва, мету функціонування і розвитку економічної системи, визначає соціальну і політичну структуру суспільства, характер стимулів трудової діяльності і спосіб розподілу результатів праці.

Рис. Місце власності в економічній системі.

Також, відносини власності визначають суспільно-політичний устрій, інтереси соціальних груп, можливості інтеграції у світову економічну систему, а на сучасному етапі розвитку суспільного господарства України - сам процес переходу до ринкової економіки.

Найважливіший крок у вивченні власності зробила економічна думка минулого сторіччя. П. Ж. Прудону (1809-1865) належить знаменита фраза: "Власність - це крадіжка". Таке визначення не одержало загального визнання і було піддано ґрунтовній критиці, але в позиції Прудона була дуже цінна деталь - якщо одна особа володіє річчю, то інша особа позбавлена права її мати. Виходить не природа, а суспільні відносини лежать в основі власності. Вони породжують цілу гаму відносин між її учасниками, а також між ними і товариством в особі держави. Соціальна сутність цих відносин і є вираженням, властивих даному товариству економічних відносин власності.

Ще не так давно сама постановка питання про власність, її відносини, можливість її еволюційного розвитку вважалася помилковою. В правовій та економічній літературі панівною була точка зору, що якісні зміни у визначеній структурі економічної системи суспільства - відносинах власності - можливі лише на революційній основі, методом екстраполяції. Так було під час революції 1917 року в Росії, коли відносини власності було змінено силою, а приватна власність була знищена. На її основі утворено загальнодержавну власність. Нині все більш очевидним стає недостатня коректність такого підходу. Власність розвивається за власними законами. Сучасний етап розвитку відносин власності пов'язаний з утвердженням думки, що власність як суспільне явище має еволюційний розвиток, і вирішити всі проблеми, пов'язані з нею, можна лише з врахуванням загальної спрямованості цивілізаційного прогресу, який підпорядкований інтересам людини.

Для більш повного уявлення про власність варто визначити те місце, що належить їй у системі суспільних відносин.

Власність як економічна категорія досить складна за своїм змістом, оскільки вона охоплює економічні, юридичні та інші аспекти.

Виділяють економічне і юридичне розуміння власності.

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 Следующая ⇒