Методи дослідження структури металів

Методи дослідження структури — макро- і мікроскопічний аналіз, рентгеноструктурний аналіз та інші — широко викорис­товують не лише в наукових, але й у заводських лабораторіях, оскільки здебільш існує надійний зв'язок між структурою та властивостями металів. На підставі структурних досліджень і механічних випробовувань можна зробити висновок про при­датність обстежуваного матеріалу для тих чи інших умов екс­плуатації.

Макроскопічний аналіз полягає у дослідженні будови ме­талу неозброєним оком або при невеликих збільшеннях до 30 разів. Будову металу, яку виявляють при цьому, називають ма­кроструктурою. Макроструктуру мо­жна спостерігати на поверхні виробів, на зламах і на шліфах. Макроскопічний аналіз застосовують для виявлення макродефектів: порожнин і тріщин, хімічної та структурної неоднорід­ності металу, форми та розмірів кристалів у литому металі тощо. Перевагою макроаналізу є можливість швидко обстежити дослід­жувану поверхню з метою отримати попередні дані про будову металу. Водночас, внаслідок невеликих збільшень, макроана­ліз не дає змоги виявити всі особливості будови металу. На під­ставі даних макроаналізу часто роблять висновок про недоціль­ність застосування технологій, які мають вплив на формування макроструктур, що погіршують механічні властивості металу.

Мікроскопічним аналізом називають дослідження будови металу за допомогою мікроскопа; будова металу, яку вивчають під мікроскопом, є мікроструктурою. Для мікроскопічних досліджень широко використовують оптичні та електронні мікроскопи.

Під час мікроаналізу вивчають тонку будову матеріалу: форму та розміри зерен і фаз у сплаві, їх відносний розподіл, а також виявляють неметалеві вкраплення (оксиди, сульфіди) чи мікродефекти (дислокації, мікропорожнини, мікротріщини). Зокре­ма, за мікроструктурою знаходять в сплаві частку певного хіміч­ного елемента, наприклад вуглецю у сталі.

Об'єктом мікроскопічних досліджень є мікрошліф,тобто зразок із шліфованою, полірованою і здебільшого протравле­ною хімічним реактивом поверхнею.

За допомогою оптичного металографічного мікроскопа до­сліджують структуру при збільшенні від 50 до 2000 разів, тобто з його допомогою можна розрізнити елементи структури розмі­ром до 0,2 мкм (200 нм).

Дуже дрібні частинки структури вивчають завдяки елек­тронному мікроскопу, де зображення створюється за допомо­гою швидкого потоку електронів. При цьому спо­стерігаються частинки структури розміром до 2...5 нм. Електронний мікроскоп на противагу оптичному забезпечує знач­ну глибину різкості зображення при збільшеннях до 100 000 разів.

Розташування атомів у кристалах і відстані між ними визна­чають шляхом рентгеноструктурного аналізу з використан­ням рентгенівських променів. Якщо в напрямку потоку цих променів поставити фото­пластинку, то посилені промені залишать на ній кільцеві пля­ми, розшифровуючи які, можна встановити тип кристалічної гратки і величину її параметрів. Рентгенівськими променями визначають також дефектність, деформацію кристалічної гратки та орієнтацію зерен.

Тема 1.2. Основні властивості конструкційних матеріалів