Поняття, склад та загальна характеристика правового режиму земель водного фонду

РОЗДІЛ 19

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ ВОДНОГО ФОНДУ

Поняття, склад та загальна характеристика правового режиму земель водного фонду

Самостійну категорію в складі земель України складають землі водного фонду, правовий режим яких встановлений главою 12 Земельного кодексу[1], і главами 1 та 18 Водного кодексу[2], а також іншими актами земельного і водного законодавства. Згідно зі ст. 58 Земельного кодексу і ст. 4 Водного кодексу до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, островами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами, каналами і смугами відведення для них, береговими смугами водних шляхів. Як видно з наведеного визначення землі водного фонду підрозділяються на дві складові частини: безпосередньо покриті водою (водопокриті) і прилеглі до водойм, призначені для використання й охорони вод.

До водопокритих відносяться землі, зайняті внутрішніми морями і територіальним морем, озерами, водоймищами, ріками, каналами й іншими водними об’єктами. До складу земель водного фонду також входять землі, що прилягають до водних об'єктів, що використовуються для охорони поверхневих вод від забруднення, засмічення, збереження водності, будівництва й експлуатації споруд, що забезпечують задоволення питних, господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, курортних і інших потреб населення, а також сільськогосподарських, промислових, енергетичних, природоохоронних, транспортних, рибогосподарських та інших державних і суспільних потреб.

Незважаючи на те, що землі водного фонду складаються як би з двох складових частин, вони мають певну єдність, оскільки їх основним цільовим призначенням є раціональне використання і належна охорона вод. Тут знаходить пояснення і специфічний правовий режим цієї категорії земель, що знаходиться в безпосередній і прямій залежності від правового режиму вод і визначається переважно нормами Водного кодексу України. Так, глава 18 Водного кодексу визначає порядок користування землями водного фонду і встановлює спеціальний режим регульованої (водоохоронні зони, прибережні захисні смуги, смуги відведення, зони санітарної охорони) і обмеженої господарської діяльності (прибережні захисні смуги уздовж річок, морів, морських заток, лиманів навколо водойм і на островах).

Правовий режим земель водного фонду тісно пов'язаний з характером експлуатації самих водних об’єктів, як правило, комплексним і багатоцільовим. Відповідно до цього в правовому режимі водопокритих земель водного фонду переважає спрямованість до їх комплексного використання і тому основна частина земель даної категорії (водопокриті землі, берегові смуги водних шляхів, смуги відведення) використовуються невизначеним колом суб'єктів і для різних цілей (зрошення, перевезення вантажів, лов риби, водопостачання й таке інше).

Характерною рисою правового режиму земель водного фонду по чинному законодавству є встановлення на окремих земельних ділянках зон і смуг з особливим режимом використання й охорони. Встановлення таких зон і смуг передбачено як у земельному, так і водному законодавстві: водоохоронні зони (ст. 87 ВК); прибережні захисні смуги (ст. 60 ЗК та ст. 88 ВК); смуги відведення (ст. 63 ЗК та ст. 91 ВК); берегові смуги водних шляхів (ст. 64 ЗК та ст. 92 ВК); зони санітарної охорони (ст. 93 ВК).

Особливій охороні по водному законодавству підлягають водні об’єкти, віднесені до категорії лікувальних (ст. 102 ВК). З метою охорони указаних об'єктів на землях водного фонду передбачається встановлення округів санітарної охорони курортів.

Специфічною особливістю земель даної категорії є те, що законодавець обмежує розмір земельних ділянок, переданих у приватну власність (ч. 2 ст. 59 ЗК), а також обмежує коло суб’єктів, що здійснюють право постійного землекористування, як по формах власності, так і по цілям використання земель водного фонду (ч. 3 ст. 59 ЗК).