Предметна сфера – множина всіх предметів, властивості яких і відносини між якими розглядаються в науковій теорії

ЩО ВХОДИТЬ ДО ПРЕДМЕТНОЇ СФЕРИ:

— По-перше, це система публічного управління.

Система публічного управління є досить складною порівняно з іншими управлінськими системами. Проте у загальному вигляді її, як і будь-яку іншу систему, можна представити як таку, що має дві основні складові: суб’єкт управління та об’єкт управління.

Як суб’єкт, так і об’єкт публічного управління мають складну структуру, відтак, будучи не елементами, а підсистемами системи публічного управління, що самі складаються з багатьох елементів, кожний з яких, поряд із системою в цілому, можна розглядати як такий, що входить до предметної сфери публічного управління.

— По-друге, це дія та прояв законів управління по відношенню до системи публічного управління, її підсистем і елементів.

До таких законів, зокрема, належать закони:

Єдності системи управління, пропорційності суб’єкта і об’єкта управління, поєднання централізації та децентралізації, співвідносності керуючої та керованої систем, саморозвитку, трансформації, безперервності відносин і зв'язків, розподілу (диференціація) праці, інтеграції, відносності, пріоритетів, паритетності, гармонізації, еволюційної валідності, системності, циклічності та ін.

Дії окремих законів (їх сукупності) на функціонування та розвиток системи державного управління (її окремих складових) входять до предметної сфери публічного управління.

— По-третє, це той простір, в якому існує і функціонує система публічного управління.

На відміну від фізичних властивостей управлінської діяльності, що породжуються матеріальністю середовища життєдіяльності соціальних систем, їх функціональний простір відображає міру абстрактного (нематеріального) розповсюдження властивостей системи, її функціональний потенціал.

Функціональний простір (простір дії) соціальних систем (відтак, системи публічного управління) – це, по суті n-мірний гіперпростір, що являє собою складніший клас гіпервідносин різних просторів (соціального, економічного, інформаційного, технологічного, правового й ін.).

Кожний з цих вимірів також входить до предметної сфери публічного управління.

— По-четверте, це взаємодії, що виникають усередині системи публічного управління.

Дані взаємодії проявляються через реалізацію внутрішніх функцій управління та двох «сполучних» процесів: прийняття управлінських рішень та комунікації.

Функції управління поділяються на декілька груп: основні (загальні) і конкретні (спеціальні), які у свою чергу поділяються на головні та допоміжні функції. Основні функції беруть участь у здійсненні будь-якого управлінського циклу. Конкретні функції забезпечують управління суспільними процесами, відповідними сферами, на певному рівні ієрархії або в конкретних умовах.

Кожна з функцій публічного управління та їх реалізація, обидва відзначених процеси, їх окремі складові та етапи входять до предметної сфери публічного управління.

— По-п’яте, це взаємодія системи публічного управління із зовнішнім середовищем.

Зовнішнє середовище системи – це сукупність чинників, що мають зовнішнє по відношенню до системи походження, але здатні впливати на її функціонування та розвиток.

Взаємодію системи публічного управління із зовнішнім середовищем можна розглядати подвійно. З одного боку, це взаємодія із суспільством, зокрема, з інститутами громадянського суспільства. З іншого боку, це стосунки з іншими державами, міжнародні відносини, вплив на державу и систему публічного управління глобальних процесів тощо.

Все це також входить до предметної сфери публічного управління.