Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Еволюція сучасних поглядів на політичне управління.

Стр 1 из 3Следующая ⇒

Проблема взаємозв'язку політики і управління: теоретичний і прикладний аспект

План

1. Сутність політики та основні підходи до визначення її ролі в управлінні суспільними процесами.

Управління: поняття, функції управління, система управління.

Суб'єкт та об'єкт управління.

4. Поняття політичного управління.

Політичне управління й політико-адміністративне управління.

Еволюція сучасних поглядів на політичне управління.

1. Сутність політики та основні підходи до визначення її ролі в управлінні суспільними процесами.

Поняття "політика" трактують, використовують і характеризують на практиці надто неоднозначно.

Точкою відліку при визначенні поняття "політика" має бути грецьке поліс, похідне від “місто-держава”.

Власне термін (як означення явища) "політика" свого часу поширився під впливом однойменного трактату філософа Аристотеля, де узагальнюються проблеми розвитку давньогрецької держави, правління і урядів.

Античне розуміння політики тлумачило останню як спосіб реалізації цілей держави в середині і за межами її території. У розвиток цих ідей і виник традиційний поділ політики держави на внутрішню і зовнішню.

З одного боку, політика визначається як вид практичної діяльності (дії парламенту, уряду, інших структур), що виявляється через участь у державному управлінні.

З іншого боку, політика визначається як спрямування діяльності окремих інститутів або осіб, що реалізують певні пріоритетні цілі чи засоби їх досягнення. Тому коли говорять про політику тієї чи іншої президентської адміністрації, скажімо, у сфері екології чи підтримки власного товаровиробника, йдеться саме про цей випадок використання терміна "політика".

Слово "політика" з давньогрецької означає мистецтво управління державою, тобто певний спосіб реалізації цілей держави як на власній її території, так і поза її межами.

Загалом під поняттям "політика" у щонайширшому значенні розуміють "практичну діяльність держави, партій, класів із здійснення виробленого курсу і досягнення поставлених цілей, що визначаються їх корінними інтересами". Однак таке визначення політики надто загальне, воно враховує основну її суть, але недостатньо характеризує складові й особливості політики.

Політику як феномен, суспільне явище можна розглядати насамперед як специфічну сферу людської діяльності. Це загальнонауковий підхід, який має право на існування тому, що політика стосується життя фактично кожного громадянина.

Політика — це спрямування або своєрідний спосіб діяльності. Це публіцистичний підхід.

Наука про політику виокремлює два основних напрями у використанні терміна "політика": позначення певної царини людської діяльності та спрямування або способу суспільної діяльності.

У першому випадку політика розглядається крізь призму участі у державному управлінні, тобто як вид практичної діяльності, який може бути спрямований на досягнення або розширення такої участі або здійснення впливу на процеси державного управління (державну владу).

Другий напрям розглядає політику як спрямування діяльності суспільних інституцій або окремих осіб, що реалізують певні політичні цілі. Отже, кажучи, що певна держава, уряд, партія, адміністрація, або політичний діяч (лідер) проводять певну політику, слід розуміти саме таке використання терміна "політика".

Окремі автори (Ж. Бюрдо, П. Бро та ін.) пропонують при поясненні феномену "політика" спиратися на відмінність у граматичному роді:

у чоловічому роді слово "політика" (policy) має означати комплекс правил, що забезпечують єдність і непорушність певного соціального простору з його, зрозуміло, конфліктністю, суперечностями, неоднорідністю;

у жіночому роді слово "політика" (politics) означає своєрідну арену, де зустрічаються, змагаючись при цьому між собою за владу, окремі діячі та угруповання.

У структурі політики виокремлюють такі основні складові:

політичний інтерес. Він є тією внутрішньою силою, стимулом до політичної поведінки і діяльності, без якої політика неможлива. Інтерес спонукає до постановки людиною конкретних цілей і завдань, а також до діяльності з метою їх досягнення;

політичні відносини. Без них неможливі відносини, стосунки між усіма суб'єктами політики, політичного процесу;

політичні організації, їх роль зростає, особливо в результаті демократизації суспільних відносин, формування громадянського суспільства;

політична свідомість. Це феномен, властивий як окремому громадянину, так і всім іншим суб'єктам політики;

політична діяльність. Йдеться про дії суб'єктів політики, які відбивають реалізацію ними своїх політичних статусів.

До основних функцій політики належать:

всеосяжна охопленість і організація суспільних явищ (тобто політика присутня там, де є суспільні відносини);

вираження інтересів відповідних суспільних груп, прошарків, класів;

регулятивно-контрольний вплив на життя, діяльність, відносини людей, соціальних груп, класів, націй, народів, країн, тобто всіх суб'єктів політики;

соціалізація особистості за рахунок її включення у світ соціальних відносин.

Політика має своїх соціальних носіїв (суб'єктів). Найзагальнішим серед них є суспільство, яке є водночас і об'єктом, і суб'єктом політики. суспільство є самокерованим організмом, а з політичного боку — самокерованим соціально-політичним утворенням (державою), яке існує за рахунок реалізації своєї влади.

Існують також більші конкретні суб'єкти політики — класи і соціальні верстви, партії, нації, адміністративно-територіальні та інші організовані колективи, спеціальні органи управління і в остаточному підсумку — особа (громадянин).

2. Управління: поняття, функції управління, система управління. Управління -це:

а) функція, елемент складних систем (в тому числі соціальних, суспільних), що забезпечує підтримку режиму діяльності, упорядкування структури, засобів функціонування і розвитку системи;

б) управління - це вплив на суспільство, який здійснюється стихійно, тобто шляхом самонастроювання (наприклад ринок) або цілеспрямовано за допомогою суспільних інститутів (суб'єктів управління), чи спеціальних акцій (заходів);

в) управління - це визначення програми і мети діяльності суб'єктів управління, підготовка і прийняття рішень, організація і контроль за їх виконанням;

г) під управлінням розуміють також зміст, механізм, межі і цілі управління, що залежать від суспільно-політичного устрою, а також від політичного режиму і конкретно-історичних умов;

д) управління - це не тільки діяльність спеціальних інститутів, але й участь у цьому процесі громадян;

Е) управління в суспільстві однією сферою, зазвичай, призводить до змін і в інших сферах (тобто в чистому вигляді політичного управління не буває, воно покликане вирішувати економічні, соціальні й духовні проблеми).

Функції політичного управління можна об'єднати в дві групи:

влада (прямий вплив) і

контроль (зворотний зв'язок).

12 3 Следующая ⇒