Еволюція сучасних поглядів на політичне управління.

Ф. Тейлор і його послідовники, розуміли управління як мистецтво точно знати, що має бути зроблено і як це можна зробити найбільш раціонально і найдешевше

Водночас для складноорганізованих систем (і не тільки для технічних, але й соціальних) типовим є виз­начення І. Новика (1965 ), який тлумачить управління як процес взаємокоригуючих змін, у результаті чого вироб­ляється динамічна усталеність системи.

Однією з найбільш характерних для радянського періоду була точка зору В. Афанасьєва, який розумів управління суспільством як вплив на нього загалом, на його окремі ланки (економіка, соціальне, політичне і духовне життя суспільства), здійснюване таким чином, щоб була збережена їхня якісна специфіка, нормальне функціонування, вдосконалювання і розвиток, успішне прямування до визначеної мети.

Заслуговують на увагу й інші проблеми управління, які містяться в доповіді Римського клубу.

1. Головною характеристикою сучасних структур управління є їхня архаїчність. Вони сформувалися більше століття тому для задоволення потреб суспільства, набагато менш складного, ніж нинішнє.

2. Лідери держав настільки зайняті щоденними невідкладними справами і гасінням "політичних пожеж", що у них не вистачає ні часу, ні конкретної інформації, необхідної для повного охоплення широкого спектра взаємозалежних напрямів політики, урядів.

3. Існують протиріччя між здійсненням поточних і довгострокових цілей. Кожні 4-5 років проходять вибори, тому боротьба за владу змушує шукати шляхи швидкого вирішення питань, які виборці вважають першочерговими.

4. Управління не є більше монополією урядів і міжурядових організацій. Його ефективність залежить від спроможності будь-якого керівника вибірково залучати до прийняття рішень нових суб'єктів, що фактично є партнерами по управлінню.

Література:

1. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления. Курс лекций. /Г.В. Атаманчук. – М.: Юрид. лит., 1997. – 400 с.

2. Вебер М. Политика как призвание и профессия /М.Вебер//Избранные произведения. - М., 1990. - С.644-706.

3. Основы социального управления: Учебное пособие /А.Г. Гладышев, В.Н. Иванов, В.И. Патрушев и др. Под ред. В.Н. Иванова.— М.: Высш. шк., 2001. — 168 с.

4. Политико-административное управление: учебн. /Под общ. ред. В.С. Комаровского, Л.В. Сморгунова. – М.: Изд-во РАГС, 2004. – 496 с.

5. Політологія (теорія та історія політичної науки) /Шляхтун П.П.. - К.: Либідь, 2002.- 576 c.

6. Политология: учебн./ А.Ю. Мельвиль [и др.]. – М.: МГИМО, Изд-во Проспект, 2004. – 624 с.

7. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 лип. 1998 р. № 810 [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=810%2F98

8. Пугачев В.П., Соловьев А.И. Введение в политологию /В.П. Пугачев, А.И. Соловьев. – М.: Аспект Пресс, 2007.- 477 с.

9. Скрипнюк В. Державна влада в Україні: проблеми взаємодії політики і управління / В. Скрипнюк // Право України. – 2003. - №3. – С. 14-21.

10.Соловьев А.И. Политика и управление: когнитивные основания взаимосвязи /А.И. Соловьев //Вестник Московского университета. Серия 21. Управление (государство и общество).- 2005. - №3. С. 1-9.

11.Соловьев А.И. Политология: Политическая теория, политические технологии:. Учебник для студентов вузов / А.И. Соловьев. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 559 с.

12.Червеняк А. Концептуальні засади оптимізації взаємин політики та державного управління [Електронний ресурс] / А. Червеняк // Демократичне врядування. Науковий вісник. – 2009. – Вип.4. Режим доступу: http://lvivacademy.com/visnik4/fail/+Chervenjak.pdf

13.Шабров О.Ф. Политическое управление: проблема стабильности й развития. - М.: Интеллект, 1997.- 200 с.