Поняття і загальна характеристика конституційного права

Конституційне право – це система норм, що врегульовують найважливіші суспільні відносини, які складаються в процесі організації та здійснення державної влади.

Такі відносини називають конституційно-правовими. Серед них на­самперед слід розрізняти відносини, які: характеризують державний і суспільний лад; пов'язані з визначенням засад правового статусу особи та його гарантій; визначають особливості організації державної влади, тобто систему, порядок формування і компетенцію її органів; визнача­ють систему, порядок організації і компетенцію місцевого самовряду­вання; тощо.

Основним джерелом конституційного права є конституція. Вона є основним законом держави і визначає основні засади державного і су­спільного ладу, принципи здійснення державної влади та місцевого са­моврядування, систему органів, які їх здійснюють, основні засади їхньої діяльності.

Джерелами кон­ституційного права є й інші правові акти, що містять норми, які врегу­льовують конституційно-правові відносини. В Україні це: Конституція Автономної Республіки Крим; конституційні та звичайні закони, що вре­гульовують основні аспекти державно-правових відносин; підзаконні акти, що розвивають і деталізують положення, закріплені у законах, зо­крема: постанови Верховної Ради; укази і розпорядження Президента; постанови і розпорядження Кабінету Міністрів, рішення Конституцій­ного Суду України тощо. Джерелами конституційного права є й міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Норми конституційного права є основоположними для інших галузей права.

Суб’єкти конституційного права наділені конституційною правоздатністю та конституційною дієздатністю, що охоплюється поняттям «конституційна правосуб'єктність».

Конституційна правоздатність – це здатність особи мати конституційні права і конституційні обов'язки, а конституційна дієздатність – це здатність особи своїми діями реалізувати свої конституційні права і обов'язки.

Конституційна правоздатність фізичних осіб настає з моменту їх народження і припиняється зі смертю.

За загальним правилом конституційна дієздатність фізичних осіб настає з 18 років. Але іноді суб'єктами окремих конституційних право­відносин фізичні особи стають і набагато раніше (наприклад, з приводу громадянства), а іноді для цього недостатньо й 18 років (наприклад, щоб стати народним депутатом, має виповнитись 21, суддею – 25, Президен­том – 35, суддею Конституційного Суду – 40 років), саме тому слід роз­різняти загальну і спеціальну конституційну дієздатність.

Суб'єкти конституційного права – це фізичні та юридичні особи, на яких поширюється дія конституційно-правових норм, що передбачає конституційну правоздатність і конституційну дієздатність осіб і які потенційно спроможні бути учасниками конституційних право­відносин.

Конституційні правовідносини – це врегульовані нормами конституційного права суспільні відносини, які складаються в процесі ор­ганізації і здійснення державної влади.

Особливості внесення змін до Конституції України. Конституція України належить до жорстких. Це означає, що поря­док внесення змін і доповнень до неї ускладнений і значно відрізняється від порядку внесення змін до поточного законодавства. Для цього в Україні приймаються конституційні закони. Він визначений розділом 13, згідно з яким законопроект з цього приводу може бути по­даний до Верховної Ради лише Президентом або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ра­ди.

Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбача­ють скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення те­риторіальної цілісності України. Вона не може бути змінена в умовах во­єнного або надзвичайного стану.