Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Тема: антисептичні та хіміотерапевтичні препарати.

Стр 1 из 2Следующая ⇒

(ХІМІОТЕРАПЕВТИЧНІ ЗАСОБИ РІЗНИХ ГРУП)

План

1. Протитуберкульозні засоби.

2. Протиспірохетозні засоби.

3. Противірусні засоби.

4. Протималярійні засоби.

5. Протиамебні засоби.

6. Засоби, що використовуються при трихомонозі.

7. Протилямбліозні засоби.

8. Протимікозні засоби.

9. Протигельмінтні засоби.

10. Протибластомні засоби

1. Протитуберкульозні засоби (стрептоміцину сульфат, рифампіцин, ізоніазид, метазид, фтивазид, салюзид, етіонамід, натрію парааміно-саліцилат, піразинамід, циклосерин). Основні та резервні протитуберку-льозні засоби. Застосування, побічні ефекти.

До протитуберкульозних відносять хіміотерапевтичні засоби, які затримують розмноження і зменшують вірулентність мікобактерій туберкульозу.

Класифікація протитуберкульозних засобів:

1. Група А (найбільш ефективні) — ізоніазид та інші похідні ГІНК (гідразиду ізонікотинової кислоти), рифампіцин.

2. Група В (ефективні) — стрептоміцин, циклосерин, етіонамід,, піразинамід.

3.Група С (найменш ефективні) —ПАСК, натрію парааміносаліцилат.

Розроблено 3 основні схеми застосування протитуберкульозних

засобів:

— тривале лікування;

— уривчасте лікування;

—короткотривалі курси лікування. Різні схеми лікування короткотривалими курсами відрізняються компонентами, які використовують у початковий період, але всі засновані на тривалому лікуванні із застосуванням ізоніазиду і рифампіцину.

Ізоніазид — синтетичний препарат. Для лікування всіх форм туберкульозу. Внутрішньо по 0,3 г 2 рази на день або по 0,6 г 1 раз на день. При необхідності внутрішньовенно або внутрішньом'язово.

Побічні явища:

— нейротоксичність (судоми, психічні порушення). Для запобігання цьому слід призначати з ізоніазидом піридоксин (вітамін В6);

сухість у роті, нудота, блювання, закрепи.

Інші похідні ГІНК: фтивазид, салюзид, метазид.

Рифампіцин — антибіотик широкого спектра дії. Для лікування всіх видів туберкульозу внутрішньо по 0,3 г 2 рази на день до їди або по 0,45 г 1 раз на день. У разі необхідності внутрішньовенно.

Побічні явища:

— ураження функції печінки та підшлункової залози;

— диспепсичні явища;

— надає сечі, мокротинню та сльозовій рідині червоного забарвлення.

Піразинамід — найактивніший ЛП групи В. Впливає на стійкі до інших препаратів мікобактерії туберкульозу.

Стрептоміцину сульфат — антибіотик широкого спектра дії (див. у розділі «Антибіотики-аміноглікозиди»).

Натрію парааміносаліцилат (ПАСК-натрій) — синтетичний ЛП. Ефективний при внутрішньому застосуванні. Призначають у дозі 3—4 г на одне приймання 3 рази на добу. Препарат запивають молоком, лужними мінеральними водами. Внутрішньовенно крапельно вводять 3% розчин натрію пара-аміносаліцилату.

Побічні явища:

— нудота, блювання, діарея;

— агранулоцитоз, тромбоцитопенія;

— алергійні реакції.

Якщо виникають тяжкі реакції, лікування припиняють.

2. Протиспірохетозні засоби (препарати бензилпеніциліну, бійохінол, бісмоверол). Загальна характеристика. Застосування.

Протиспірохетозні засоби. Для лікування всіх стадій сифілісу призначають антибіотики групи пеніциліну, як короткої дії (бензилпеніциліну натрієву або калієву сіль), так і пролонговані препарати (новокаїнову сіль бензилпеніциліну, біциліни).

У разі непереносимості бензилпеніциліну застосовують інші антибіотики — цефалоридин, еритроміцин, азитроміцин (сумамед).

В комбінації з пеніцилінами призначають препарати вісмуту - бійохінол і бісмоверол. Вони пригнічують лише збудник сифілісу, вводять внутрішньом'язово.

Побічні явища:

— стоматит, гінгівіт;

— коліт, діарея;

— темна облямівка (смуга) по краю ясен.

При застосуванні препаратів необхідно стежити за станом слизової оболонки порожнини рота.

3. Противірусні засоби (інтерферон, оксолін, мідантан, ремантадин, ідоксуридин, ацикловір, зидовудин, ставудин). Особливості дії. Застосування. Побічні ефекти.

Віруси — це внутрішньоклітинні паразити. Впливати на них за допомогою ліків і не ушкодити при цьому клітини макроорганізму неможливо.

Противірусні засоби — препарати з обмеженим спектром терапевтичної дії. Найбільш ефективні з профілактичною метою або місцево.

Засоби для профілактики та лікування грипу: ремантадин, оксолін, інтерферони (лаферон), мідантан. Вони захищають клітини людини від проникнення в них вірусу грипу. Призначають тільки у перші 2 доби захворювання для профілактики та лікування грипу.

Всі препарати (крім оксоліну та інтерферону) призначають внутрішньо.

Оксолін призначають місцево або у вигляді мазі, якою змащують 2 рази на день (вранці та ввечері) слизові оболонки носа; у вигляді розчину, який закапують у кон'юнктивальний мішок по 2 краплі 5-6 разів на добу; також ефективний при герпетичних ураженнях.

Побічні явища:

— нудота, блювання, атаксія, психоз (ремантадин);

— диспепсичні явища, висипка на шкірі, відчуття сухості в роті, тремор пальців (мідантан);

— чхання, підвищене виділення слизу (оксолін).

Інтерферони — виробляються клітинами макроорганізму у відповідь на інфікування вірусами. Препарат інтерферон лейкоцитарний одержують з донорської крові людини.

Для профілактики грипу і гострих вірусних захворювань розчин інтерферону закапують у носові ходи по 5 крапель 2 рази на добу. При перших ознаках грипу краще вводити інгаляційно.

Існують противірусні препарати для лікування герпесу: ацикловір (герпевір) ідоксуридин.

Для лікування хворих на СНІД призначають зидовудин, ставудин.

4. Протималярійні засоби (делагіл, хлоридин, бігумаль, акрихін, примахін, хіноцид, хініну сульфат, сульфазин). Загальна характеристика, класифікація, застосування.

Малярія (пропасниця, болотна лихоманка) — гостра інфекційна протозойна хвороба, що спричиняється кількома видами плазмодіїв, передається комарами роду Апорhеlеs і характеризується ураженням фагоцитів і еритроцитів. Захворювання проявляється приступами гарячки, гемолітичною анемією, характеризується схильністю до рецидивів.

Для профілактики і лікування малярії призначають лікарські препарати, що діють на певні форми розвитку плазмодію.

Делагіл виявляє протималярійний ефект, амебецидну, а також імунодепресинну дію і має протиаритмічні властивості.. Застосовують при всіх видах малярії, а також при позакишковому амебіазі.

Хлоридин — за активністю поступається делагілу. Застосовують переважно для профілактики і лікування хронічних форм малярії, при токсоплазмозі.

Примахін - при рецидивах малярії; після закінчення лікування для попередження розповсюдження інфекції через комарів.

Хініну сульфат — алкалоїд з кори хінного дерева. Виявляє протималярійну активність. За ефективністю поступається іншим препаратам, але дає швидкий ефект. Застосовують обмежено, токсичний.

Бігумаль застосовують для тривалої профілактики.

Інші протималярійні засоби: акрихін, хіноцид, сульфазін.

5. Протиамебні засоби (метронідазол, еметину гідрохлорид, хініофон, осарсол, хлорохін). Загальна характеристика. Показання та протипоказання до застосування.

Амебіаз — інфекційна протозойна хвороба, яка характеризується виразковим ураженням товстої кишки, схильністю до хронічного перебігу. Зараження відбувається у разі проникнення цистамеби з їжею або водою у травний канал. Розвитку інфекційного процесу сприяють дисбактеріоз, інтоксикації, переохолодження.

Для лікування хворих на амебіаз призначають метронідазол, еметину гідрохлорид, хініофон, осарсол, хлорохін

Еметину гідрохлорид виявляє амебіцидну дію. Добре всмоктується і повільно виділяється з організму; здатний до кумуляції. Застосовують для лікування хворих на амебний шигельоз, амебний абсцес, гепатит.

Побічні ефекти: нудота, блювання, загальна слабкість, біль у м'язах кінцівок, ослаблення серцевої діяльності.

Хініофон застосовують для лікування хворих на амебний шигельоз, виразковий коліт. У наш час його застосування обмежено.

6. Засоби, що використовуються при трихомонозі (метронідазол, трихомонацид, тинідазол, фазижин, лютенурин). Принципи хіміотерапії трихомонозу. Застосування.

Трихомоноз сечових і статевих органів — це паразитарне захворю-вання, збудником якого є трихомонади. Збудник потрапляє у піхву при статевих зносинах. Основне місце паразитування трихомонад — слизова оболонка жіночих статевих органів, сечівника і сечового міхура. У слизових оболонках цих органів виникає запалення. Необхідно одночасно лікувати обох сексуальних партнерів, навіть якщо в одного з них відсутнє інфікування.Для лікування використовують препарати метронідазол, трихомонацид, тинідазол (фазижин), лютенурин.

Метронідазол (трихопол, метрогіл, кліон, флагіл). Діє бактерицидно на трихомонади, лямблії, амеби. Застосовують для лікування трихомонозу.

Побічні явища: нудота, головний біль, відчуття сухості або металевий присмак у роті. Сеча може набувати темного забарвлення. Рідко діарея, слабість, стоматит.

При застосуванні метронідазолу слід попередити пацієнтів про необхідність відмовитися від вживання алкоголю за 24 год до приймання препарату і протягом 48 год після приймання останньої дози.

Не слід призначати метронідазол у період вагітності.

Трихомонацид — це синтетичний препарат, який застосовують внутрішньо за схемою. Подібну дію справляють також тинідазол (фазижин), орнідазол (тиберал), атрикан та ін.

7. Протилямбліозні засоби (тинідазол, амінохінол, фуразолідон). Загальна характеристика. Застосування.

Збудником лямбліозу є лямбліі. При цьому захворюванні відзначається дисфункція кишечнику (дуоденіт, ентерит). Для лікування лямбліозу призначають тинідазол, метронідазол, амінохінол, фуразолідон.

Амінохінол ниявляє протипаразитарну і протизапальну дію, сприяє відновленню обміну колагенових структур. Застосовують всередину за схемою при лямбліозі, лейшманіозі, токсоплазмозі, неспецифічному виразковому коліті.

Також застосовують тинідазол, фуразолідон.

8. Протимікозні засоби (ністатин, гризеофульвін, амфотерицин В, клотримазол, пімафуцин, леворин, кетоконазол, мікосол, біфоназол, еко-назол, мікосептин, нітрофунгін). Загальна характеристика. Застосування.

Протимікозні засоби – це ЛП, які застосовують для лікування грибкових інфекцій шкіри (дерматомікози), волосся (трихофітія, мікроспорія), нігтів (оніхомікози). Серйозним ускладненням при тривалому застосуванні антибіотиків, особливо широкого спектра дії, є ураження організму дріжджовими грибами роду Candida. При цьому можуть уражуватись шкірні покриви, слизові оболонки травного тракту, вагіни, інші органи.

Для профілактики та лікування мікозів застосовують ністатин,

леворин,гризеофульвін, амфотерицин В, клотримазол, пімафуцин, кетоконазол, мікосол, біфоназол, еконазол, мікосептин, нітрофунгін

Ністатин — антибіотик, що пригнічує ріст грибів і особливо дріжджових роду Саndidа. Стійкість до препарату виникає повільно.

Внутрішньо ністатин погано всмоктується. Призначають місцево мазь, свічки, суспензію та внутрішньо таблетки для профілактики і лікування кандидозів у дітей та дорослих зі зниженим імунітетом та при антибіотикотерапіі. Можна вагітним.

Побічні явища: діарея. Якщо з'являється кашель та підвищується температура тіла, лікування слід припинити.

Леворин — антибіотик, за властивостями подібний до ністатину. Призначають внутрішньо та місцево.

Гризеофульвін — антибіотик, його засвоєння із ШКТ збільшується у разі вживання жирної їжі. Застосовують при дерматомікозах внутрішньо у вигляді таблеток під час їди з олією або у вигляді суспензії.

Амфотерицин В — антибіотик широкого спектра дії. Вводять внутрішньовенно, ендолюмбально або в порожнини організму. Для лікування системних мікозів. Токсичний.

Клотримазол — синтетичний препарат, що має широкий спектр протимікозної дії. Спектр дії: гриби роду Саndidа, збудники дерматомікозів. Призначають тільки місцево (у вигляді кремів, мазей, розчинів, інтравагінальних таблеток) для лікування мікозів стоп і урогенітального кандидозу. Протипоказаний вагітним.

Іншіпротимікозні засоби: пімафуцин, кетоконазол, мікосол, біфоназол, еконазол, мікосептин, нітрофунгін, орунгал, нізорал.

9. Протигельмінтні засоби (піперазину адипінат, нафтамон, левамізол, пірантел, мебендазол, квітки полину цитварного, суцвіття пижма, фенасал, насіння гарбуза, кора гранатника, антимонілу натрію тартрат). Засоби для лікування нематодозів і позакишкових гельмінтозів. Механізм дії.

Протигельмінтні засоби — це медикаменти, які застосовують для лікування гельмінтозів. Гельмінтози дуже поширені серед населення земної кулі. Збудниками гельмінтозів є глисти (гельмінти) та їх личинки, які паразитують в кишечнику та інших органах людей і тварин (печінці, жовчному міхурі, підшкірній клітковині, кровоносних і лімфатичних судинах).

Відомо 3 класи гельмінтів: а) нематоди (круглі глисти — аскариди, гострики); б) цестоди (стьожкові глисти — бичачий, широкий і карликовий ціп'яки); в) трематоди (сисуни).

Для лікування кишкових нематодозів — аскаридозу, ентеробіозу (інвазія гостриками) — застосовують піперазину адипінат, нафтамон, левамізол (декарис), пірантел, мебендазол (вермокс).

Піперазину адипінат паралізуємускулатуру гельмінтів, призначають дорослим при аскаридозі — 2 дні, при ентеробіозі — 5 днів, при тяжких інвазіях лікування повторюють через 1 тиж.

Нафтамон — синтетичний препарат для лікування аскаридозу в умовах стаціонару.

Левамізол (декарис) — імуностимулівний та протиглисний засіб. Має високу активність при аскаридозі. Внутрішньо 1 раз перед сном. У разі необхідності повторюють через тиждень.

Мебендазол (вермокс) — має широкий спектр антигельмінтної дії і є малотоксичним. Призначають для лікування ентеробіозу внутрішньо до або після їди (перед ковтанням таблетку слід розжувати) в дозі 100 мг і повторюють приймання через 2—4 тиж.

Пірантел (комбантрин) є високоефективним препаратом при кишкових нематодозах, особливо при поліінвазіях.

Суцвіття пижмо.

При застосуванні протинематодозних засобів не потрібно дотримуватися дієти і приймати проносні засоби.

Протипоказання. Більшість антигельмінтних препаратів протипоказані в період вагітності і при виразках травного каналу. Обережно призначають дітям до 1 року (мебендазол, пірантел).

Для лікування цестодозів застосовують фенасал (синтет. ЛП), кору гранатника, насіння гарбуза, екстракт чоловічої папороті.квіти полину цитварного. антимонілу натрію тартрат.

Позакишкові гельмінтози в Україні зустрічаються рідко. Гельмінти паразитують в печінці, жовчному міхурі, підшкірній клітковині, крово-носних і лімфатичних судинах. Для їх лікування застосовують антимонілу натрію тартрат та інш.

10. Протибластомні засоби (метотрексат, меркаптопурин, фторафур, сарколізин, циклофосфан, тіофосфамід, вінбластин, вінкристин, колхамін, α-аспарагіназа, радіоактивний йод). Загальна характеристика. Механізм цитостатичної дії. Класифікація. Застосування. Побічні ефекти.

12 Следующая ⇒