При різному ступені крововтрати

Клінічні ознаки ступеня крововтрати представлені в табл. 2. Найчастіше спостерігаються такі ускладнення:

Таблиця 2. Клінічні симптоми при різному ступені крововтрати

1) гостре недокрів'я, що розвивається при втраті 1—1,5 л крові;

2) геморагічний шок, при якому виникають тяжкі порушення мікроциркуляції; геморагічний шок вимагає проведення екстрених реанімаційних заходів і ін­тенсивної терапії;

3) здавлення органів і тканин вилитою кров'ю — здавлення головного мозку, тампонада серця тощо;

4) повітряна емболія, яка може створити загрозу для життя хворого;

5) коагулопатичне ускладнення — порушення в системі згортання крові. Необхідно вжити всіх заходів, щоб якомога раніше спинити кровотечу. Індекс Альговера (шоковий): відношення ЧСС до систолічного АТ (норма 0,5). Якщо він дорівнює 1, то крововтрата становить 1—1,5 л крові. Поліглюкіновий тест: внут­рішньовенно струминно вводять 200 мл поліглюкіну і вимірюють ЦВТ. Якщо низький ЦВТ на цьому фоні підвищується — крововтрата помірна, якщо ні — масивна.

ГЕМОРАГІЧНИЙ ШОК

Геморагічний шок — один з видів гіповолемічного шоку. Клінічна картина шоку може з'являтися починаючи з крововтрати 20—30 % ОЦК; значною мірою це зале­жить від початкового стану хворого (мал. 9). Розрізняють 3 стадії геморагічного шоку:

1 стадія — компенсований зворотний шок;

2 стадія — декомпенсований зворотний шок;

3 стадія — незворотний шок.

Компенсований шок характеризується такою крововтратою, яка поповнюється завдяки компенсаторно-пристосовним можливостям організму хворого.

Декомпенсований шок характеризується глибшими розладами кровообігу, за умови, що спазм артеріол вже не може підтримувати центральну гемодинаміку, нормальну величину АТ. Надалі через накопичення метаболітів у тканинах відбу­вається парез капілярного русла, розвивається децентралізація кровотоку.

Незворотний геморагічний шок характеризується тривалою (більше 12 год) некерованою гіпотонією, неефективністю трансфузійної терапії, розвитком поліорганної недостатності.

Невеликі кровотечі припиняються самостійно завдяки спонтанному гемоста­зу: вазоконстрикція судин, активація тромбоцитів з утворенням тромбоцитарного згустку, активація системи згортання крові. Спостерігаються при поперечних розривах судини.

При геморагічному шоку хворі скаржаться на слабкість, запаморочення, дзвін у вухах, мигтіння «мушок» перед очима, спрагу. Об'єктивно: блідість шкіри, холод­ний липкий піт, прогресивне зниження АТ, погане наповнення пульсу, задишка. Наростає гіпоксія мозку, можливі втрата свідомості, зупинення серця, дихання; зменшення ниркового кровотоку призводить до олігоанурії і гострої ниркової не­достатності.

Об'єм крові від маси тіла становить 6—10 %. В артеріях циркулює 20 %ОЦК, у венах — 75 %, у капілярах — 5 %. Втрата 35 % ОЦК призводить до летального наслідку. Депо крові: легені, печінка, селезінка. На кожні 9 % гемоглобіну, якого бракує, треба перелити 500 мл крові. Завдання першої медичної допомоги при кро­вотечах — спинити кровотечу, поповнити дефіцит ОЦК, усунути патологічні зміни в органах.

При наданні невідкладної допомоги головним є правильне і послідовне вико­нання всіх дій. За наявності відкритих ушкоджень перш за все необхідно спинити кровотечу. Способи спинення кровотеч поділяють на тимчасові та остаточні.