Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Способи остаточного спинення кровотечі (застосовуються в лікарні)

Механічні методи спинення кровотечі (найнадійніші):

1. Перев'язування судини (літування): у рані після накладення кровоспинного затискача. Клепіювання судини широко застосовується в ендоскопічній хірургії — на судину за допомогою кліпатора накладаються спеціальні металеві скріпки.

2. Перев'язування судини на протязі — кровопостачання позбавляється значно більше тканин, ніж при перев'язуванні судини в рані. Вимушений захід, коли не вдається виявити кінця судини (зазвичай при кровотечі з великого м'язового масиву) або при вторинних ерозивних кровотечах з гнійної або гнильної рани.

3. Прошивання судини: коли захопити її затискачем не вдається, довкола судини накладається кисетний або 2-подібний шов через прилеглі тканини з подальшим затягуванням.

4. Роздавлювання судини. При кровотечі з дрібних вен. Перед зняттям затискача, який певний час знаходився на вені, його кілька разів повертають довкола осі. При цьому травмується стінка судини, і вона тромбується.

5. Тампонада в черевній хірургії: коли не вдається надійно спинити кровотечу, до місця підтікання підводять тампон, виводять його назовні із зони запалення. Через 3—5 діб його забирають.

6. Емболізація судин в ендоваскулярній хірургії. При кровотечах з кінцевих гілок черевної аорти. За методикою Сельдінгера катетеризують стегнову артерію, катетер підводять до зони кровотечі, вводять контрастну речовину, роблять рентгенівські знімки, виявляють місце ушкодження (діагностичний етап). Потім по катетеру до місця ушкодження підводять штучний ембол (спіраль, хімічна речовина: спирт, полістирол), який закриває просвіт судини і зумовлюе її швидкий тромбоз. Спосіб малотравматичний, але потрібні спеціальне устаткування і підготовлені кадри. Емболізацію використовують у передопераційному періоді у випадку нефректомії. Провівши емболізацію ниркової артерії, оперують на «сухій нирці».

7. Деякі види операцій: спленектомія, резекція шлунка при кровотечі з виразки або пухлини, лобектомія при легеневій кровотечі, у разі ізольованих варикозно розширених вен стравоходу (прошивання цих вен П-подібними вузловими швами в зоні стравохід — шлунок крізь усі шари з утворенням дублікатури в просвіті шлунка).

8. Застосування зонда Блекмора при кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу при цирозі печінки із синдромом портальної гіпертензії. Зонд має дві манжети: нижня фіксується в кардії, а верхня при надиманні здавлює вени стравоходу, що кровоточать.

9. Накладення механічного або ручного судинного шва на крупні магістральні судини. При накладанні ручного шва за Каррелєм використовують атравматичний шовний матеріал, що не розсмоктується (нитки № 4/0—7/0). Резекція судини з анастомозом «кінець у кінець», протезування (заміщення) судини, шунтування (створення обхідного шляху для крові). При реконструкції судин як протезом, так і шунтом використовують аутовену або синтетичний матеріал.

Фізичні методи спинення кровотечі

До них відносять термічні методи з використанням високої або низької температури.

1. Гіпотермія: спричинює спазм і тромбоз кровоносних судин.

Лід. При носовій, шлунковій кровотечі накладається на рану на 1—2 год після операції.

Уведення холодних розчинів (+4 °С) у шлунок через зонд (біологічні гемостатики).

2. Кріохірургія. Дуже низька температура (рідкий азот). Локальне заморожування при операціях на печінці, мозку, при гемангіомах, для поліпшення зовнішнього вигляду рубців при маститах, косметичних операціях на обличчі.

3. Створення високої температури призводить до коагуляції білка судинної стінки, прискорення згортання крові.

• Використання гарячих розчинів при операціях з приводу паренхіматозних кровотеч з печінки, жовчного міхура. У рану вводять серветки з гарячим фізіологічним розчином (ізотонічним розчином хлориду натрію) на 5—7 хв. • Діатермокоагуляція: використовують струми високої частоти, які призводять до коагуляції і некрозу судинної стінки, утворення тромбу в місці контакту з наконечником приладу. Недоліки: метод непридатний для крупних судин; при неправильній надмірній коагуляції виникають великі некрози, що уповільнює загоєння рани. Електрокоагуляція через фіброгастроскоп. Може використовуватись для роз'єднання тканин з одночасною коагуляцією дрібних судин — електроніж.

• Лазерна фотокоагуляція, плазмовий скальпель. Вони також створюють локальний коагуляційний некроз, але більш дозовано і легко спиняють кровотечу, що дуже важливо при паренхіматозних кровотечах.

Хімічні методи спинення кровотечі

1. Гемостатики місцевого застосування для спинення кровотечі в рані, у шлунку та на інших слизових оболонках.

• Пероксид водню — діє як прискорювач тромбоутворення.

• Судинозвужувальні препарати (адреналін) — вводять у підслизовий шар при шлунковій кровотечі, при екстракції зуба.

• Інгібітори фібринолізу — е-амінокапронова кислота, вводиться у шлунок. • Препарати желатину (геласпон) — губки зі спіненого желатину. Прискорюють гемостаз, оскільки при контакті з желатином ушкоджуються тромбоцити і вивільняються чинники, що прискорюють утворення тромбу і мають тампонуючий ефект.

• Віск — має тампонуючий ефект. Ним «заліплюють» ушкоджені плоскі кістки черепа при трепанації.

• Карбазохром — застосовується при капілярних і паренхіматозних кровотечах. Змочені розчином серветки прикладають до рани. Зменшується проникність судин і нормалізується мікроциркуляція.

2. Гемостатики загальної (резорбтивної) дії. Прискорюють процес тромбоутворення в ушкоджених судинах.

• Інгібітори фібринолізу (е-амінокапронова кислота); амбен (памба) — 1 % розчин: 5—10 мл внутрішньовенно, внутрішньом'язово (через 4 год виводиться); у пігулках — 0,25 г.

• Хлорид кальцію — при гіпокальціємії, оскільки іони кальцію — один з чинників системи згортання крові.

• Речовини, що прискорюють утворення тромбопластину, нормалізують проникність судинної стінки і мікроциркуляцію (дицинон (етамзилат), синонім: циклонамін 12,5 % розчин в ампулах по 2 мл).

• Синтетичні аналоги вітаміну D (вікасол). Сприяють синтезу протромбіну, показані при порушеннях функції печінки (холемічні кровотечі); фітоменадіон — 10 % масляний розчин в капсулах по 0,1 г — при кровотечах, спричинених захворюваннями печінки.

• Речовини, що нормалізують проникність судинної стінки: аскорбінова кислота (5 % розчин — 1 мл внутрішньовенно, внутрішньом'язово), адроксон (0,025 % розчин — 1,0 мл внутрішньом'язово, підшкірно).

Біологічні методи спинення кровотечі

1. Місцевої дії.

• Використання власних тканин організму. Це жирова тканина (сальник), м'язи. Вони багаті на тромбопластин. Вільний клапоть такої тканини або сальник (чепець) фіксують у місці кровотечі. При кровотечі з печінки як тампонуючий засіб використовують сальник; при трепанації трубчастої кістки порожнину, що утворилася, заповнюють сусіднім м'язом.

• Використання засобів біологічного походження. Застосовують гетерогенні компоненти плазми крові, інколи з додаванням колагену, який має власну гемостатичну активність:

- Тромбін— тільки місцево (!) у порошку або розчині, або у складі інших гемостатиків (гемостатичні губки і вата). У комплексі з іншими засобами застосовують при шлунковій кровотечі (уведення через зонд амінокапронової кислоти, фібриногену).

- Фібриноген - разом із тромбіном входить до складу гемостатиків місцевих, фібринових клеїв для заклеювання ран, анастомозів, для спиннення кровотечі з печінки, легень, селезінки.

- Гемостатична губка (ліофілізована плазма). Існує декілька видів: ті, що містять тромбін, іони кальцію; гемостатична губка з амінокапроновою кислотою, з антисептиками — біологічний антисептичний тампон; у поєднанні з марлею— гемостатична марля. Застосовують для спинення паренхіматозних і капілярних кровотеч; мають високу гемостатичну активність.

2. Загальної дії.

Засоби біологічного походження, що посилюють тромбоутворення, інгібітори фібринолізу: трасилол, контрикал; фібриноген, переливання цілісної крові в гемостатичній дозі — 250 мл; переливання плазми; тромбоцитної маси (хвороба Верльгофа); антигемофільна плазма і кріопреципітат при лікуванні гемофілії А, В.

Комплексне лікування при кровотечі

1. Оцінити можливість спинення кровотечі механічним шляхом і вирішити питання щодо операції.

2. З'ясувати можливість надання місцевої гемостатичної допомоги (коагуляція судини на дні виразки, уведення холодних гемостатичних розчинів, використання місцевих чинників біологічної природи).

3. Комплексне консервативне лікування, яке включає такі ланки:

• замісна терапія (поповнення ОЦК і маси еритроцитів) з урахуванням об'єму крововтрати;

• власне гемостатична терапія, тобто використання хімічних і біологічних методів загальної дії;

• боротьба з ацидозом (уведення 150—300 мл 4 % розчину соди);

• симптоматична терапія, спрямована на підтримку функції основних органів і систем організму (перш за все серцево-судинної, легень, нирок).

Література

1.Кіт О.М., Ковальчук О.Л., Пустовойт Г.Т. Медсестринство в хірургії.- Тернопіль.: Укрмедкнига, 2002.

2. Ковальчук О.Л., Сабадишин О.О., Маркович О.В.Медсестринство в хірургії.- Тернопіль.: Укрмедкнига, 2002.

3. Усенко О.Ю., Білоус Г.В., Путинцева Г.Й.. Хірургія.- К.: ВСВ, Медицина, 2010.

⇐ Предыдущая 1 2 3 45