Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Культури і спорту в Україні

Цільова комплексна програма «Фізичне виховання — здоров'я нації» затверджена Указом Президента України у 1998 році. Цим Указом також:

1. Зобов'язано виконкоми місцевих Рад розробити регіональні програми розвитку фізичної культури.

2. Засновано 100 президентських стипендій для перспективних спортсменів України.

3. Зобов'язано Кабінет Міністрів України:

— вирішити питання про матеріальні винагороди для чемпіонів та призерів Олімпійських ігор, чемпіонів світу, Європи;

— забезпечити фінансування участі збірних команд України в міжнародних змаганнях.

Головною метою Цільової програми є створення необхідних соціально-економічних, нормативно-правових, організаційно-технічних умов щодо підвищення життєздатності сфери фізичної культури і спорту та адаптації її до ринкових відносин.

Основними завданнями програми є: зміцнення здоров'я населення на принципах здорового способу життя; посилення впливу фізичної культури на підвищення продуктивності праці та обороноздатності; сприяння економічному і соціальному прогресу; утвердження міжнародного авторитету України.

Найважливішими напрямками розвитку фізичної культури Програма стверджує такі:

— фізичне виховання у навчально-виховній сфері;

— фізкультурно-оздоровча робота у виробничій і соціальні побутовій сфері;

— фізична підготовка військовослужбовців;

— фізкультурно-оздоровча та спортивна діяльність серед інвалідів;

— спорт вищих досягнень.

Найсуттєвішими заходами щодо реалізації напрямків розвитку фізичної культури є:

1. У навчально-виховній сфері:

— встановлення державних вимог до фізичного виховання дітей;

— забезпечення обґрунтованих обсягів рухової активності (в дошкільних виховних закладах — щоденно, в середніх навчальних закладах — не менше 3 год., у вищих навчальних закладах — не менше 4 год. на тиждень);

— розробка системи тестів і оціночних нормативів і вимог до фізичного розвитку та рівнів фізичної підготовки;

— введення єдиного «паспорта — здоров'я»;

— введення заліків з фізичної культури в середніх освітніх закладах (5, 9, 11 класи) та професійно-технічних і вищих навчальних закладах;

— створення умов для фізкультурних занять в закладах післядипломної освіти;

— розроблення нормативів кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення фізичного виховання;

— організація «шкіл здоров'я» при диспансерах, поліклініках, виховних закладах.

2. У соціально-побутовій сфері:

— передбачити посади спеціалістів з фізкультурно-оздоровчої роботи в штатних розписах міністерств і відомств;

— запровадити критерії оцінки розвитку фізичної культури;

— рекомендувати ввести посади організаторів фізкультурно-оздоровчої роботи на підприємствах і установах з кількістю працівників понад 500 осіб (поза залежністю від форм власності);

— запровадити нормативи фінансування розвитку фізичної культури з фондів соціального розвитку;

— створювати автоматизовані діагностичні центри при спортивних клубах, профілакторіях і т.п.;

— ввести обов'язкові заняття з фізичної культури для працюючих в екстремальних умовах (авіатори, водії локомотивів, служб рятування тощо);

— розробити програми самостійних занять фізичною культурою та комплекси вправ для різних демографічних груп населення;

— обладнати містечка здоров'я, пункти прокату спортінвентарю в парках культури і зонах відпочинку.

3. У підготовці військовослужбовців:

— розробити програмно-нормативне забезпечення фізичної підготовки особового складу військових формувань із врахуванням специфіки їхньої діяльності;

— розробити настановчу програму з фізичної підготовки в Збройних Силах;

— ввести у всіх військових формуваннях обов'язкові заняття фізичною підготовкою обсягом не менше 4 годин на тиждень;

— запровадити єдину систему контролю за рівнем фізичної підготовки військовослужбовців, особового складу правоохоронних органів, інших військових формувань;

— створити регіональні центри (табори) фізичної підготовки допризовників.

4. У роботі з інвалідами:

— впровадити науково-обґрунтовану систему організації занять фізичною культурою та спортом;

— розробити систему добору інвалідів для організації занять фізичною культурою і спортом;

— забезпечити обладнанням спортивні споруди для проведення фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи з інвалідами.

5. У спорті вищих досягнень:

— визначити пріоритетні види спорту, в яких спортсмени України спроможні на високі спортивні досягнення;

— удосконалити систему підготовки національних збірних команд України;

— розробити нормативно-правову базу, яка регламентуватиме професійну діяльність спортсменів і фахівців;

— здійснити заходи щодо створення належних умов членам та тренерам національних збірних команд.

Управління програмою (розділ V) здійснює Кабінет Міністрів України. Безпосередня організація і контроль за виконанням програми покладається на Держкомспорт України (нині Державний комітет України у справах молоді та спорту), окремі Міністерства та відомства. Органи державного управління виконавчої влади звітують перед Держкомспортом про хід виконання відомчих і територіальних програм розвитку фізичної культури та спорту.

Розвиткові фізичної культури і спорту в сільській місцевості присвячені ІІІ-й розділ Програми, що свідчить про особливу Увагу до розвитку фізкультурно-спортивного руху в сільській Місцевості.

Програмою передбачається:

— реформування організаційних основ фізкультурного руху в сільській місцевості, створення територіальних фізкультурно-спортивних клубів;

— введення в штат сільських та селищних Рад посад організаторів фізкультурно-оздоровчої роботи (рекомендаційно);

— створення належної матеріально-технічної бази;

— підготовка фахівців фізичної культури і дійової системи фізкультурної просвіти;

— створення центрів олімпійської підготовки з видів спорту, які переважно культивуються в сільській місцевості (велосипедний, кінний, лижний тощо);

— надання сільському населенню в користування спортивні споруди за рахунок місцевих бюджетів;

— щорічне виділення коштів на роботу ФСТ «Колос». Забезпечення розвитку фізичної культури і спорту здійснюватиметься в таких напрямках (розділIV):

— науково-методичне забезпечення;

— медико-біологічне забезпечення;

— кадрове забезпечення;

— фінансове і матеріально-технічне забезпечення;

— інформаційне забезпечення;

— встановлення міжнародних зв'язків.

25 березня 2004 року в столиці України в м. Києві відбувся Перший спортивний конгрес України, головним підсумком якого було обговорення та визначення довгострокових орієнтирів подальшого розвитку фізичної культури і спорту в державі. Підсумковим документом Конгресу стала Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту (2004). В основу Доктрини, як визначив у своїй доповіді тодішній Голова державного комітету України з питань фізичної культури і спорту Микола Костенко, покладено ідею надання переваги загальнолюдським цінностям, задоволення потреби кожного громадянина країни у створенні належних умов для занять фізичною культурою і спортом.

Метою Доктрини є орієнтація українського суспільства на поетапне формування ефективної моделі розвитку фізичної культури і спорту на демократичних та гуманістичних засадах. Важливим положенням цього стратегічного документу є те, що фізична культура розглядається як складова загальної культури, суспільними проявами якої є фізичне виховання та масовий спорт, є важливим чинником здорового способу життя, профілактики захворювань, організації змістовного дозвілля, формування гуманістичних цінностей та створення умов для всебічного гармонійного розвитку людини. Зазначається, що спорт сприяє досягненню фізичної та духовної досконалості людини, виявленню резервних можливостей організму, формуванню патріотичних почуттів у громадян та позитивного міжнародного іміджу держави.

Важливим завданням Доктрини є забезпечення оптимальної рухової активності громадян у повсякденній діяльності, подолання недооцінки можливостей фізичної культури у формуванні здорового способу життя та зміцненні здоров'я (передусім серед молоді) та у розв'язанні інших важливих соціально-економічних проблем.

Як зазначається в Загальних положеннях Доктрини, держава стимулюватиме об'єднання зусиль заінтересованих державних, громадських, приватних організацій та широких верств населення для визначення стратегічних напрямів розвитку сфери фізичної культури і спорту, прогнозування перспективних процесів, використання системного і програмно-цільового підходів у розробленні та здійсненні практичних заходів.

Загалом зауважимо, що значна частина задекларованих положень в програмно-нормативних документах залишається невиконаною і деколи механічно переписується з одного в інший. На наш погляд, фактично не існує системи контролю за виконанням попередніх рішень.

Разом з тим зазначимо, що в галузі фізичної культури і спорту сучасної України створено достатню програмно-нормативну базу для успішного й ефективного розвитку сфери.

Концепція Загальнодержавної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2012-2016 роки, затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. N 828-р. Мета Програми полягає у створенні умов для [3]:

- залучення широких верств населення до масового спорту, популяризації здорового способу життя та фізичної реабілітації;

- максимальної реалізації здібностей обдарованої молоді у дитячо-юнацькому, резервному спорті, спорті вищих досягнень та виховання її в дусі олімпізму.

До іншої групи нормативно-правових актів у сфері фізичної культури і спорту відносять загальновизнані принципи міжнародного права, конвенції, хартії і міжнародні договори України про спорт. Дані акти набувають чинності на території України після їх ратифікації Верховною Радою України. Так, Верховною Радою України була ратифікована Європейська Конвенція про насильство та неналежну поведінку з боку глядачів під час спортивних заходів, і зокрема футбольних матчів.

⇐ Предыдущая 1 234 5 Следующая ⇒