Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Критерії і способи формування портфеля інвестицій

Як правило, портфель являє собою визначений набір інструментів реального і фінансового інвестування. Розглядаючи питання про формування портфеля, інвестор має визначити для себе значення основних параметрів, якими він буде керуватися. До основних параметрів інвестиційного портфеля відносяться:

ü тип портфеля;

ü поєднання ризику і прибутковості портфеля;

ü склад портфеля;

ü схема управління портфелем.

Формування інвестиційного портфеля з реальних інвестиційних проектів та фондових інструментів знаходиться під впливом багатьох як суб'єктивних, так і об'єктивних чинників, у тому числі:

фінансових можливостей інвестора (внутрішніх джерел фінансування);

можливостей залучення зовнішніх джерел фінансування з метою інвестування (вітчизняних та іноземних);

інвестиційного клімату в державі;

кон'юнктури інвестиційного ринку;

особистих якостей інвестора (агресивності економічної стратегії, схильності інвестора до ризику, спроможності ефективно керувати портфелем, здатності миттєво реагувати на зміни та приймати відповідні рішення тощо).

Оцінка усіх чинників дає інвестору змогу зупинити свій вибір на одній або декількох цілях, відповідно до яких формується інвестиційний портфель. Сформований портфель може бути віднесено до того чи іншого типу, що вимагає відповідних методів управління та нагляду.

Основними цілями інвесторів при формуванні портфеля є: безпека, прибутковість, зростання капіталу та ліквідність інвестицій. Перераховані цілі значною мірою є альтернативними.

Так, забезпечення високих темпів приросту капіталу, що інвестується, в довгостроковій перспективі досягається за рахунок істотного зниження рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді (і навпаки). Темпи приросту капіталу і рівень формування поточного інвестиційного прибутку знаходяться у прямому зв'язку з рівнем інвестиційних ризиків. Забезпечення необхідної ліквідності портфеля може перешкоджати включенню в нього як високоприбуткових, так і низькоризикових фінансових інструментів інвестування. Отже, якщо ставиться мета одержання прибутків, то перевага при формуванні портфеля віддається високоризикованим, низьколіквідним, але таким активам, які мають високий прибуток. Якщо ж основна мета інвестора - збереження капіталу, то перевага віддається високонадійним активам з невеликим ризиком, високою ліквідністю, але з заздалегідь низькою прибутковістю.

Інвестиційний портфель, як і кожний проект, що входить до нього, інвестор формує з врахуванням певних критеріїв (рис. 1). Наведені критерії можливі для поєднання, що визначає найважливіші аспекти вибору інвестиційних проектів.

Рис.1. Критерії формування інвестиційного портфеля

Критерій прибутковості відображає очікуване збільшення доходів за рахунок високих і регулярних дивідендів на інвестований капітал (портфель доходу), або збільшення вартості самого об'єкта інвестування (портфель зростання).

Критерій строковості досягнення інвестиційних цілей визначає вимоги інвестора до термінів реалізації інвестицій (до початку експлуатації об'єкта), досягнення потрібної прибутковості та окупності інвестицій; тривалості експлуатації об'єктів інвестицій.

Ступінь ризику інвестиційного проекту визначається показником вірогідності недосягнення потрібної прибутковості або взагалі втрати інвестованих коштів.

До цього критерію слід віднести й ліквідність проекту - можливість зворотного процесу перетворення об'єкта інвестування (у різних формах) знову на кошти, але при певних втратах. Обсяг втрат і час, потрібний для продажу об'єкта інвестування, визначають рівень ліквідності інвестиційного проекту.

Відповідність проекту джерелам фінансування - критерій вибору саме тих проектів, що відповідають обсягам коштів, які є або можуть бути залучені інвестором в межах обсягів інвестицій. Співвідношення власних і залучених коштів може бути різним, але чим більшою є частка власного капіталу ініціатора інвестиційного проекту, тим надійніший проект.

Головним критерієм формування портфеля є досягнення оптимального співвідношення між ризиком та прибутком, тобто відповідний набір інвестиційних інструментів має до мінімуму знизити ризик втрат й одночасно максимізувати прибуток інвестора.

Будь-який інвестиційний портфель формується згідно з принципами, які випливають з інвестиційної стратегії. Основними вважаються такі принципи:

відповідність складу портфеля інвестиційній стратегії підприємства;

обов'язкова оцінка всіх можливих, альтернатив для кожного проекту;

забезпечення прийнятних для інвестора співвідношень (пропорцій) між основними цілями: прибутковістю, зростанням капіталу, мінімізацією ризику та ліквідністю;

колегіальність (для підприємства) у прийнятті рішень щодо складу портфеля;

забезпечення відповідальності та управління портфелем відповідно до статуту підприємства (господарського товариства тощо).

Принцип відповідності складу портфеля інвестиційній стратегії компанії передбачає залучення до портфеля таких проектів, які повинні забезпечити інвестору реалізацію його стратегічних цілей. Залежно від статусу інвестора цілі, що переслідуються ним, можуть бути різноманітними.

Принцип обов'язкової оцінки можливих альтернатив диктує необхідність розрахунку економічної ефективності інвестицій за всіма можливими варіантами реалізації проекту: нове будівництво, реконструкція та розширення, технічне переозброєння діючого підприємства або незакінченого об'єкта тощо.

Забезпечення допустимих для інвестора співвідношень міме основними цілями зумовлюється взаємозв'язком цих цілей, з одного боку, та різним характером і спрямуванням діяльності учасників — з іншого.

Як правило, прибутковість знаходиться у зворотній залежності до зростання капіталу, ліквідності і ризику. Проте, залежно від пріорітетності цілей і спрямованості інвестиційної діяльності всіх учасників визначаються допустимі значення параметрів інвестування.

Колегіальність у прийнятті рішень щодо складу портфеля визначає необхідність єдиних підходів (консенсусу) у прийнятті рішень щодо реалізації інвестиційної стратегії всіма зацікавленими учасниками.

Сучасні дослідження західних вчених доводять, що значна частина ризику портфеля усувається, якщо до нього входять від 8 до 20 різноманітних інвестиційних інструментів. Подальше збільшення їхньої кількості вже неістотно зменшує ризик. Водночас, портфель може зменшити тільки диверсифікований або специфічний ризик, тобто конкретний ризик для кожного фінансового інструменту, що не залежить від загального стану економіки. Щодо ринкового ризику, то він зумовлений економічною кон'юнктурою країни і не піддається диверсифікації.

З врахуванням принципів формування, вибір портфеля інвестицій має ґрунтуватися на вирішенні двох основних завдань:

по-перше - визначення набору ефективних портфелів інвестицій, тобто таких, що складаються з інвестицій з найвищим прибутком для даного ступеня ризику або з найменшим ризиком для даного очікуваного прибутку;

по-друге - вибір із цієї групи раціонального інвестиційного портфеля з урахуванням об'єктивних потреб конкретного інвестора. Наведемо типову послідовність формування інвестиційного портфеля (рис. 2):

⇐ Предыдущая 123 4 Следующая ⇒