ЛЕКЦІЯ №14 ТЕМА: соціальні умови здоров’я

1. Девіантна поведінка як соціальна проблема.

2. Девіантна поведінка у дітей і підлітків як вияв протесту проти дійсності або упередженості дорослих

Девіантна поведінка — це система вчинків або окремі вчинки, протиставлені прийнятим у суспільстві правовим або моральним нормам.

Девіантна поведінка має свої соціальні корені. У виникненні її особливо велике значення мають дефекти правової і моральної свідомості, зміст потреб особистості, особливості характеру, емоційно-вольової сфери. Девіантна поведінка значною мірою визначається недоліками виховання, що призводить до формування більш або менш стійких психологічних якостей, які сприяють скоєнню аморальних вчинків. Перші вияви девіацій можуть спостерігатися в дитячому або підлітковому віці. Вони пояснюються відносно низьким рівнем інтелектуального розвитку, соціальною інфантильністю, незавершеністю процесів формування особистості, негативним впливом сім'ї та оточення, залежністю підлітків від вимог групи та прийнятих у них ціннісних орієнтацій.

Девіантна поведінка у дітей і підлітків нерідко слугує засобом самоствердження, вияву протесту проти дійсності або упередженості, несправедливості дорослих. Ця поведінка може поєднуватися з поверхневим усвідомленням моральних норм, що вказує на необхідність формування у дитячому та підлітковому віці моральних норм поведінки, потреби у дотриманні правил суспільного співжиття, порядності і взаємоповаги у міжособистісних стосунках, ставлення до життя і здоров'я свого та інших як до найвищої цінності.

В Україні спостерігається стійка тенденція до вживання алкоголю, наркотичних і токсичних речовин, тютюнокуріння. Аналізуючи загальну тенденцію до зростання кількості хворих на алкоголізм, слід зробити висновок, що вона досить стабільна. На жаль, у нашій країні існує тенденція до надмірного вживання алкогольних напоїв. Жодне свято без них не обходиться. Дослідниками була встановлена закономірність, яка свідчить про те, що діти залучаються до вживання спиртних напоїв раніше (в 13-14 років) в тих сім'ях, де батьки хронічно п'ють, тоді як діти, що зростають у сім'ях, де немає алкоголіків, уперше куштують алкоголь у 16-18 років. Ця статистика підтверджує думку, що основи здорового способу життя закладаються в сім'ї.

За останніми даними, в Україні на офіційному обліку знаходиться більше 800000 хворих наркотичного профілю, що становить 1,6 % від кількості всього населення. Але слід відзначити, що число наркотично залежних людей зростає великими темпами, мовою математиків — у геометричній прогресії.

За останні 20 років зросла кількість курців в Україні. Особливо це стосується жінок, що проживають у містах. Так, у 4 рази підвищилася поширеність цієї шкідливої звички серед 20-29 річних жінок.

Згідно зі статистикою, палять майже кожна третя жінка та більше половини чоловіків цього віку. Цей факт загрозливий не тільки для їх здоров'я, але й для здоров'я їхніх дітей, адже означений вік — репродуктивний.

Значну стурбованість з приводу наведених офіційних даних посилює аналіз вікової категорії хворих на наркоманію (див. табл. № 7).

Отже, як видно більшість наркоманів — люди молоді. Пояснюється це тим, що основний притік в середовище наркоманів здійснюється в основному за рахунок молодих людей: 1 наркоман залучає 6-7 чоловік. Крім того, тривалість життя наркоманів досить обмежена — 3-10 років, і більшість з них просто не доживають до зрілого віку.

Таблиця 7. Віковий склад наркотично залежного населення

На жаль, у промислових містах України (Харкові, Донецьку, Луганську, Дніпродзержинську) статистика вкрай тривожна. Все сказане, безсумнівно, актуалізує увагу соціально-педагогічних закладів до проблеми профілактики девіантної поведінки, а професіоналів-педагогів — до активної роботи з формування стійких мотивацій до ведення здорового способу життя, яке стане запорукою здоров'я, й повноцінного життя кожної людини і української нації в цілому. Але для цього потрібно досконало знати фізіологічну дію на організм людини, зокрема дитини й підлітка, алкоголю, тютюну, наркотиків, токсичних речовин, механізми формування психологічної і фізичної залежності від цих чинників та шляхи психолого-педагогічного впливу на свідомість молодої людини з метою формування стійких моральних установок і норм поведінки.