Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Соціально-педагогічні аспекти профілактики різних проявів девіантної поведінки

Профілактика девіацій має трьохрівневу структуру.

Первинна профілактика має винятково соціально-педагогічний характер. Вона спрямована на боротьбу зі шкідливими факторами в соціальному і природному середовищі. Первинна профілактика найбільш ефективна, тому що базується на вивченні й усвідомленому аналізі впливу шкідливих факторів на здоров'я, передбачає формування у дітей і підлітків відрази до алкоголю, тютюну, наркотиків, токсикантів, виключення негативного впливу соціального оточення, групи.

Значення ролі вчителя-валеолога, вихователя, класного керівника у первининій профілактиці важко переоцінити.

Вторинна профілактика — це заходи, спрямовані на найбільш ранній вияв тих змінв організмі, що з'являються при захворюваннях. Вона є соціально-медичною і повинна попередити розвиток хвороби, перехід її в хронічну стадію. Вторинна профілактика передбачає виявлення груп ризику, застосування до цих груп комплексу лікувальних виховних заходів.

Третинна профілактика — це медична профілактика. Сутність її — в розробці заходів, які спрямовані на одужання хворого, попередження загострення хвороби інвалідності. Ядром цієї профілактики є терапевтичні заходи і соціальна реабілітація.

Якщо спробувати об'єднати всі соціально-педагогічні заходи профілактики девіантної поведінки, то вони повинні передбачати таке:

1. Необхідність формування у підростаючого покоління установок на ведення здорового способу життя, усвідомлення неприродності, абсурдності нанесення шкоди своєму здоров'ю, оволодіння навичками самостійного рішення складних життєвих ситуацій, керуванням своїми емоціями і поведінкою;

2. Постійну увагу до проблем соціально сприятливої організації праці, побуту, дозвілля людей, створення максимально сприятливих умов для організованого, здорового укладу життя;

3. Широку всеохоплюючу пропаганду переваг здорового способу життя з теле- та кіноекранів, масову просвітницьку роботу з подолання елементарної безграмотності населення з питань шкідливого руйнуючого впливу алкоголю, тютюну, наркотик ів тощо;

4. Спеціальну профілактику девіацій, що знаходяться в компетенції відповідних органів внутрішніх справ разом з органами охорони здоров'я, педагогічними закладами.

Роз'яснювальна робота серед молоді повинна включати певний мінімум інформації питань фізіологічного механізму, розвитку, клініки, профілактики й лікування виявів девіантної поведінки. Психологічно коректні поради повинні включати настанови такого характеру:

а) молода людина повинна прагнути до самореалізації в соціумі, прагнути до повноцінного духовно насиченого спілкування, бути розбірливою у виборі безпосереднього оточення (компанії) і знайомства, виключати ймовірність психологічного зближення з особами, схильними до вживання алкоголю, наркотиків тощо;

б) під час тривалих негативних змін у настрої, пов’язаних із життєвими складнощами, негараздами, потрібно знаходити в собі сили для їх подолання, в разі необхідності звертатися за допомогою до людини, яка дасть корисну пораду, допоможе знайти вихід із становища, що склалося через вживання психотропних засобів, наркотиків чи алкоголю;

в) потрібно приділяти відповідний час своєму дозвіллю, займатись систематично фізкультурою і спортом, розвивати свої розумові здібності;

г) необхідно диференційовано ставитися до вибору розваг, слід враховувати, що у деяких осіб в умовах масового зібрання людей, під впливом гучної, одноманітної музики може виникнути збуджений стан, підвищена навіюваність, що полегшує контакти з психотропними речовинами. Якщо ж все-таки контакт з наркотичною речовиною відбувся, слід з повною серйозністю поставитись до цього і звернутися до фахівця-нарколога, який дасть пораду щодо подальших дій.

Методичні аспекти профілактики шкідливих звичок у дітей та учнів. Антиалкогольне виховання в загальноосвітніх закладах можна проводити в такій послідовності: по-перше, вивчити причини, які породжують пияцтво, й усунути їх; здійснювати диференційовану пропаганду, спрямовану на формування негативного ставлення до алкоголю; по-друге, організувати ефективну профілактику алкоголізму серед школярів.

Формування у школярів переконань про шкідливу дію спиртних напоїв буде успішним, якщо виклад матеріалу супроводжувати цікавими прикладами, використанням кінофрагментів, відповідною художньою літературою, приказками, висловами вчених тощо.

Потрібно привчати школярів у кожному конкретному випадку зіставляти свою поведінку і поведінку інших людей з моральними і правовими нормами, свідомо коригувати вчинки відповідно до цих норм і вимагати цього від інших.

Оскільки сприйняття алкогольних традицій мікросоціального середовища починається з дошкільного віку, і формування алкогольних настанов (як негативних, так і позитивних) з 9-10 років, то проводити антиалкогольну орієнтацію учнів слід уже з перших класів. Антиалкогольна орієнтація школярів має два боки — антиалкогольне виховання і антиалкогольну пропаганду. Якщо антиалкогольне виховання передбачає педагогічний вплив і покликане формувати в дітей зраннього віку негативне ставлення до алкогольних традицій, негативні алкогольні настанови, то антиалкогольна пропаганда — ілюстративнечастина антиалкогольної орієнтації. Її завданням є підтримувати негативне ставлення дітей до вживання алкоголю на основі вироблених унаслідок антиалкогольного виховання поглядів.

У старшокласників ставлення до алкоголю вже інформоване, тому треба поглиблювати і розширювати їхні негативні антиалкогольні настанови. Найдійовішими будуть ті лекції і бесіди, матеріали яких органічно пов'язані зі структурою шкільнихпредметів. Антиалкогольну пропаганду треба починатиякомога раніше, бо в ранньому віці вона запам'ятовується найліпше. При цьому треба дотримуватися завдань програми загальноосвітньої школи. З метою антиалкогольного виховання доцільно підбирати спеціальні тексти, диктанти і вправи, які допоможуть учням усвідомити аморальність людей, в яких виробилася звичка до вживання алкоголю. На уроках природознавства і біології можна пояснити шкідливий вплив алкоголю на організм людини на всіх рівнях — від білка, клітини, тканини, до органів та їхніх систем, психіки.

Антинікотинове виховання є складним комплексним процесом, який треба починати ще в дошкільному віці і продовжувати протягом всього періоду шкільного навчання. На основі статистичних даних про початок і причини куріння школярів, враховуючи їхні психофізіологічні вікові особливості, антинікотинове виховання можна поділити на три основні етапи.

Початковий етап антинікотинового виховання охоплює дітей молодшого шкільного віку. Він триває від вступу до школи до четвертого класу. У цьому віці деякі школярі пробують курити з різних причин: в основному наслідуючи дорослих, з цікавості, під впливом старшокласників. Слід мати на увазі, що чим раніше прилучаються діти до куріння, тим згубніше діє тютюнова отрута, сприяючи розвиткові неврозів, відставанню в навчанні, порушенню серцевої діяльності, ослабленню м'язів. А потяг до куріння розвивається тим швидше, чим молодший школяр. Діти, які курять, стають блідими, неуважними, дратівливими. Після куріння у них з очей течуть сльози, виникає запалення слизових оболонок очей, сильна слинотеча, нудота, порушується координація рухів. На ці ознаки повинні звернути увагу батьки, учителі, вихователі, шкільний медичний персонал. У цьому періоді треба попередити звички до куріння, захистити дітей від впливу курців. У доступній формі слід розказати дітям про шкідливість куріння, причину його заборони, провести індивідуальну розмову з учнями, які вже пробують курити. Засобами вихований у молодшому шкільному віці є розповіді вчителів і батьків про те, як кинути курити, групові та індивідуальні бесіди на уроках; змістовний розбір народних приказок про шкідливість куріння.

Основний етап антинікотинового виховання охоплює дітей підліткового віку (від 12 до 15 років). Як показали дослідження, це період інтенсивного звикання до куріння й алкоголю, школярі в цьому віці стають емоційно неврівноваженими, підвищено збудливими, схильними до наслідування поганих учинків. Куріння авторитетних для дітей осіб є поганим прикладом. Вихователі, батьки повинні на це зважати. Підлітки курять, ховаючись від дорослих, при цьому часто користуються недопалками, а саме в них є значно більше тютюнових отрут, ніж у цілих цигарках. Підбираючи недопалки, підлітки до того ж ризикують заразитися інфекційними хворобами.

У старшому шкільному віці (16—17 років) починає курити більшість юнаків. Прилучаються до шкідливих звичок і дівчата, бажаючи показати себе дорослими і незалежними. Багато з них не приховують того, що вони курять. Основними виховними заходами у цей час є профілактика, доведення несумісності куріння з багатьма професіями (лікаря, педагога, льотчика, артиста, а також спортсмена). Потрібно переконати старшокласників у тому, що відвикання від куріння утверджує особистість, укріплює волю, характер, зберігає здоров'я, роз'яснити способи відвикання від цієї звички. Оскільки у старшокласників розвинене логічне і критичне мислення, то важливими є переконання, позашкільні заходи, гігієнічні індивідуальні бесіди вчителя і лікаря, проведення вікторин, випуск бюлетенів, стіннівок тощо.

Поурочну форму починають з першого класу, її проводить класний керівник на уроках природознавства, фізкультури, праці; у середньому шкільному віці — на уроках фізкультури, ботаніки, зоології, анатомії, фізіології і гігієни людини, суспільних дисциплінах з використанням прикладів, проведенням дослідів; у старшому шкільному віці — на уроках загальної біології, хімії, літератури, історії, суспільствознавства.

Сімейно-шкільна форма полягає в одночасному впливі на учнів, учителів і батьків, обмеженні і припиненні куріння в сім'ї.

Позакласна форма виховання передбачає проведення у позанавчальний час індивідуальних і групових бесід, дослідів на секційних, гурткових і факультативних заняттях, у групах продовженого дня.

Загальношкільна форма виховання включає бесіди лікаря, кінолекції, вікторини, дні здоров'я, вечори питань і відповідей, радіогазети, оформлення вітрин, випуск санітарних бюлетенів і стіннівок. На всіх етапах антинікотинова пропаганда повинна бути тісно пов'язана з сімейним вихованням, особливу увагу слід приділяти роботі з молодими батьками.

Підлітки найчастіше вживають наркотики групами. Профілактика наркоманії і наркотизму передбачає активне виявлення вогнищ наркотизації. Слід пам'ятати, що серед підлітків дуже розвинене уявлення про групову солідарність, тому важко отримати відповідну інформацію від самого підлітка.

Велике значення для профілактики наркотизму і наркоманії має санітарно-освітня робота серед дітей і підлітків. Цю пропаганду слід вести уміло, диференційовано, без формалізму, вона не повинна стимулювати нездоровий інтерес до обговорюваного предмета. До таких бесід слід залучати лікарів, спеціалістів певного профілю. Під час бесід і лекцій треба використати конкретні приклади, які свідчать про тяжкі наслідки вживання наркотиків. Переконливими є повідомлення про тяжкі отруєння, смертельні наслідки від передозування наркотиками. Увагу слухачів слід акцентувати на згубному впливові наркотиків інтелект майбутніх поколінь.

Особливу увагу суспільства спрямовано на охорону та зміцнення здоров'я молоді, на виховання у неї негативного ставлення до будь-яких шкідливих звичок. Державі та суспільству небайдуже, хто прийде на зміну старшому поколінню — морально та духовно стійка, здорова молодь чи квола й духовно спустошена.

В умовах розбудови незалежної України потрібні тверезі, розумні, люблячі свою Батьківщину люди. Шкідливі звички гальмують розбудову держави, бо морально спустошують людей та руйнують економіку. Тому важливо запровадити моду на здоров'я, підняти престиж здорового способу життя. Велике значення має організація дозвілля молоді, створення умов, які забезпечують корисне проведення вільного часу. Для цього необхідно ширше використовувати спортивні зали та майданчики для проведення оздоровчих та культурно-виховних заходів. Не менше значення має мистецтво та заклади культури, які впливають на духовність людини, її інтелект та емоції, мислення та свідомість.

І.П. Павлов говорив: "Здоров'я — це безцінний дар природи, який дається, на жаль, не назавжди, його потрібно берегти. Але здоров'я людини багато в чому залежить від неї самої, від способу її життя, умов праці, харчування, її звичок".

⇐ Предыдущая 12