Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Кількість членів групи

Чисельність групи залежить від структурно-функціональних особливостей організації, до якої вона входить.

Оптимальна кількість членів професійної групи - 5-12 осіб.

Канали комунікацій

У системі складних мереж комунікацій існує так званий інформаційний та діловий обмін. На думку В.Казмиренка, інформаційний та діловий обмін є необхідним динамічним компонентом будь-якої соціальної організації

Індивідуально-психологічний склад групи

Найчастіше під складом розуміють міру подібності особистостей та точок зору, підходів, які вони виявляють при розв'язанні проблем.

Ієрархія статусів

Статус особистості в групі може визначатися низкою чинників:

а) посадова ієрархія;

б) назва посади;

в) розташування кабінету;

г) освіта;

д) досвід.

Члени групи, чий статус достатньо високий, здатні справляти більший вплив на рішення групи, ніж члени з низьким статусом.

Сутність та види колективів (груп)

Групи створені за бажанням керівника організації, називаються формальними. Вони виникають при:

- горизонтальному розподілі праці (виникненні підрозділів);

- вертикальному поділі праці (виникнення рівнів управління).

У будь-якій організації існує три типи формальних груп:

· групи керівників;

· цільові виробничі групи;

· комітети.

Комітет – це група, якій організація делегує свої повноваження для виконання конкретного завдання. До комітетів відносяться ради, збори, комісії, команди тощо.

Формальні групи повинні працювати як єдиний налагоджений механізм. Чим краще керівник володіє методами управління групами і факторами дії на них, тим сильніше він впливає на окрему особу, і на результати діяльності організації.

Неформальні організації мають багато спільного з формальними:

ü керуються лідерами з метою виконання певних завдань на основі конкретної ієрархії;

ü використовують у своїй діяльності неписані правила (норми);

ü застосовують певну систему винагород, санкцій;

ü структура формальних організацій створюється свідомо, а неформальні - в результаті соціальної взаємодії;

ü формальна організація виникає переважно за рішенням керівництва, а неформальна – в результаті виникнення зацікавленості, симпатії тощо.

Основні характеристики неформальних груп:

ü соціальний контроль, який здійснюється шляхом вироблення та закріплення групових еталонів допустимої поведінки, жорстких санкцій, відчуження тощо;

ü опір перемінам, які виникають через загрозу існування неформальної групи;

ü наявність неформальних лідерів, які займають практично таке ж положення, як і в формальних групах. Різниця полягає в тому, що лідер формальної організації отримує свої повноваження офіційно, а неформальної – шляхом визнання його групою.

Група здійснює на своїх членів конформістський тиск. Конформізм – це реакція на потребу в затвердженні або пристосуванні до правил групи.

⇐ Предыдущая 12