Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Кооперативна модель

Стр 1 из 2Следующая ⇒

ЛЕКЦІЯ № 7

Тема. Психологія ефективного управління людьми

1. Управління організаційними структурами як соціально-психологічна проблема

2. Моделі управління: переваги і недоліки

3. Основні стилі управлінської діяльності

4. Психологічні основи авторитету керівника

5. Психологічні ускладнення при нововведеннях

6. Формування психологічного клімату в організаційній структурі

Література:

1. Зазыкин В.Г., Чернышев А.П. Менеджер: психологические секреты профессии. –М., 1992

2. Корнєв М.И., Коваленко А.Б. Соціальна психологія -К 1995

3. Кудряшова Л.Д. Каким быть руководителю -Л 1986

4. Обозов Н.Н. Щекии Г.В. Психология работы с людьми: советы руководителю,. -К., 1990

5. Робер А., Тильман Ф. Психология индивида и группы –М., 1988

Управління організаційними структурами як соціально-психологічна проблема

Говорячи про підвищення продуктивності праці, до матеріально-технічних та соціально-економічних чинників цілком правомірно можна справедливо додати і психологічний. Психологічний чинник с узагальненим поняттям, що відображає динамічну сукупність психічних якостей окремих індивідів або соціальних груп організаційних структур, а саме: почуттів, емоцій, настроїв, думок, мотивів, психологічних особливостей працівників колективу.

1) Психологічними чинниками підвищення продуктивності праці виступають психологічна схильність робітника до праці, його психологічна мобілізація, висока свідомість.

Класична теорія, яка представляє керівника як особу, що наділена всілякими, інколи навіть магічними здібностями, не витримує підтвердження реальним життям. На прикладах таких знаменитих керівників, як Цезар, Наполеон, Гітлер, королева Вікторія або ж Македонський,можна збагнути абсурдність тверджень про справедливість, врівноваженість, почуття гумору керівників. Ми приходимо до розуміння того, що разом з теорією, яка представляє керівника як людину високих якостей, виникає друга, яка опирається на:

а) взаємовідносини, існуючі між групою та її керівником;

б) культурні моделі керівника.

Важко сказати, який керівник потрібен тій чи іншій групі. Щоб керувати, необхідно володіти відповідними особистими якостями. Але, окрім того, необхідно ще, щоб людина, яка виконує цю роль, вміла пристосовуватись до конкретних обставин, групи і ситуації.

Може бути, що в дійсності правий той глава держави, який стверджує, що "керівник повинен зберігати дистанцію, оскільки влада неможлива без авторитету, а авторитет без збереження дистанції".

Моделі управління: переваги і недоліки

Розглянемо різні методи управління залежно від їх ефективності в роботі з групою. Різні методи дають відмінні результати, і відповідно, ефективність кожного з них.

Директивна модель

Керує одна людина - керівник. Тільки він приймає рішення, координує і контролює діяльність групи.

Якість рішення залежить від інформації, якою володіє керівник, і від його вміння правильно її інтерпретувати при виборі.

Директивна модель керівництва породжує відносини у формі зірки між підлеглими, взятими окремо від усіх, та їх керівником. Збільшується кількість ієрархічних ступенів і зростає опір співпраці, викликаючи необхідність у контролі та збільшенні бюрократичного апарату. Цей стиль сприяє виникненню неформальних груп.

Кооперативна модель

Характерною рисою цієї моделі с активний обмін між керівником і його співпрацівниками, які складають групу. Рішення приймаються на загальних зборах.

Цей тип керівництва збільшує інформацію і полегшує прийняття рішення. Але останнє виконується більш повільно, ніж при директивній моделі.

12 Следующая ⇒