 |
Предмет аграрного права
|
|
|
|
Предмет аграрного права
Методи аграрного права.
Принципи аграрного права
Система аграрного права
Джерела аграрного права.
Предмет аграрного права
Здійснення аграрної політики, а також аграрної і земельної реформ в Україні є необхідним і важливим чинником у встановленні економічного порядку в суспільстві. Це викликає потребу в перегляді та вдосконаленні права і законодавства України в цілому і аграрного зокрема.
Коло аграрних відносин, що їх регулює аграрне право, не є стабільним і змінюється відповідно до розвитку виробничих та суспільних відносин.
Аграрне право України перебуває у стадії становлення як самостійна й інтегрована галузь національного права, в якої є власний предмет, власні і частково інтегровані об’єкти, власні суб’єкти, методи, система.
У процесі виробничо-господарської та іншої діяльності різноманітних (як за формою власності, так і за організаційно-правовою формою) сільськогосподарських товаровиробників виникає комплекс складних, взаємопов’язаних майнових, земельних, господарських, трудових, організаційно-управлінських та інших відносин. Вони не становлять органічної єдності, проте специфіка виробничо-господарської діяльності в агропромисловому секторі зумовлює необхідність їх об’єднання в одну систему.
У цій системі норма кожної з галузей права регулює свої специфічні відносини. Наприклад, майнові відносини можуть бути предметом регулювання цивільного права, земельні — предметом регулювання земельного права тощо. Оскільки ці відносини складаються у процесі обробітку землі, виробництва, перероблення і збуту сільськогосподарської продукції, їх не можна віднести до жодної з традиційних галузей права. Недивлячись на те що різноманітні види суспільних відносин у сільському господарстві не становлять органічно єдиного відношення, тим не менше вони тісно пов’язані одні з одними і можуть розглядатися як цілісне утворення. Те саме можна сказати й про трудові відносини, які є невід’ємною частиною агропромислових відносин……..
|
|
|
У зв’язку з тим, що суспільні відносини, котрі є предметом аграрного права, мають комплексним характер і, як правило, тією чи іншою мірою пов’язані із земельними відносинами, без яких сільськогосподарське виробництво фактично неможливе, земельні відносини слід виокремити із системи аграрних відносин. У сільському господарстві, а саме в аграрному секторі, земля є основним засобом виробництва, на відміну від інших сфер виробництва, де земля є просто територіальним простором для розміщення основних фондів і підприємств у цілому.
Отже, предметом аграрного права є такі відносини, що являють собою комплекс земельних, майнових, трудових та організаційно-управлінських відносин, які ґрунтуються на приватній, державній, комунальній власності і виникають у сфері сільського господарства, і пов’язаних з ними інших відносин сільськогосподарських підприємств та їх об’єднань, а також діяльності селянських і особистих підсобних господарств.
Таким чином, предметом аграрного права є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з утворенням та діяльністю сільськогосподарських кооперативів, господарських товариств, фермерських господарств, приватноорендних підприємств, спільних сільськогосподарських підприємств, асоціацій, спілок, інших сільськогосподарських підприємств кооперативного і корпоративного типів, а також державних (комунальних) підприємств, що базуються на державній і комунальній власності, та багатогранні відносини, що виникають між: ними і громадянами, які і їх членами чи учасниками, а також між громадянами-підприємцями.
|
|
|
Аграрне право як спеціалізована галузь права покликана регулювати пов’язані між собою земельні, майнові, господарські, трудові та організаційно-управлінські відносини, що складаються між суб’єктами, юридичними та фізичними особами в аграрному секторі. Основою цих відносин є традиційна галузь аграрних відносин, ясі складаються в самому сільськогосподарському виробництві при обробленні землі. Саме вони є визначальними серед інших відносин, у тому числі у сфері перероблення і реалізації сільськогосподарської продукції. Норми аграрного права регламентують коло та зміст тих прав і обов’язків, що становлять правовий статус сільськогосподарських кооперативів, фермерських господарств, акціонерних та інших господарських товариств, агрофірм і агрокомбінатів, орендних підприємств, членів цих формувань тощо. Таким чином, характером виробничо-господарської і соціально-економічної діяльності, особливістю соціально-побутових умов існування аграрних товаровиробників визначається своєрідність предмета аграрного права як галузі права. Вивчення наведених та інших літературних джерел свідчить про досить широкий спектр підходів до визначення кола правовідносин, які слід віднести до сфери аграрного права чи законодавства. Узагальнивши їх, можна сформулювати поняття аграрного права.
Аграрне право України — це комплексна, інтегрована, спеціалізована галузь права, що регулює комплекс пов’язаних між собою виробничо-господарських, земельних (земля є основним засобом виробництва у сільському господарстві), майнових, трудових та організаційно-управлінських відносин, які складаються в процесі виробництва і перероблення сільськогосподарської продукції в аграрному секторі між сільськогосподарськими підприємствами і об*єднаннями, фермерськими і підсобними господарствами, іншими виробниками незалежно від форм власності, а також між ними і працівниками цих господарств.
|
|
|
I. ПРЕДМЕТ И ЦЕЛИ ДОГОВОРА.
I. ПРЕДМЕТ, МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ
I. Энергетическое право - комплексная отрасль российского права, его предмет и методы.
II. Взаимодействие с предметом труда (с книгами)
II. Межпредметные связи педагогики
II. Цели и предмет деятельности Организации
III. ОБРАЩЕНИЕ СО СВЯЩЕННЫМИ ПРЕДМЕТАМИ.
IV. Концептуальные основы образовательного стандарта по предмету
IV. Міжпредметна інтеграція
VI. 8. Примерный список вопросов по предмету.
