Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Принципи аграрного права

Принципи аграрного права це провідні ідеї, основоположні засади наукові положення, відображені в нормах цієї галузі права, які в комплексі регулюють аграрні відносини.

основними принципами правового регулювання аграрних відносин у сучасних умовах є:

- рівність учасників аграрно-правових відносин;

- свобода аграрного підприємництва і добровільність обрання форм та напрямків господарської діяльності;

- органічний зв’язок трудової діяльності з природно-кліматичними умовами виробництва;

- пріоритетність розвитку АПК;

- демократизація системи управління АПК;

- всебічна охорона і зміцнення всіх форм власності та різноманітних організаційно-правових форм сільськогосподарських товаровиробників, що на них базуються;

- господарська самостійність та відповідальність суб’єктів сільськогосподарської діяльності і праці;

- невтручання державних органів у виробничо-господарську ді яльність сільськогосподарських товаровиробників.

Цими юридично закріпленими принципами пройняті основні правові норми та інститути аграрного права.

4. Система аграрного права

Ознаками кожної галузі права, в тому числі аграрного, є узгодженість і спільність нормативного матеріалу, зумовленого соціально-економічними і організаційно-правовими чинниками.

З огляду на це можна сформулювати поняття системи аграрного права: система аграрного права являє собою сукупність логічно і послідовно розміщеного нормативного матеріалу за правовими інститутами, норми яких у комплексі закріплюють основні принципи, форми і порядок сільськогосподарської діяльності юридичних і фізичних осіб, регулюють відносини, що виникають між ними, між ними і державою в процесі обробітку землі, виробництва, перероблення і реалізації продукції сільського господарства.

Аграрне право як система норм регулює комплекс різноманітних суспільних відносин, що складаються в процесі організації сільськогосподарського виробництва. У цій внутрішньо узгодженій системі правові норми, блоки та елементи розміщено в ієрархічній послідовності.

Аграрне право як систематизована галузь регулює певну групу комплексних суспільних відносин і, таким чином, становить комплексну інтегровану галузь права. Вона пов’язана з господарським, цивільним, адміністративним, трудовим, земельним та іншими галузями права, без яких неможливі регулювання комплексу аграрно-договірних відносин, регламентація створення та реєстрації аграрних підприємств. Гак, договірно-аграрні відносини регулюються відповідними нормами цивільного права; відшкодування збитків, пов’язаних з потравою посівів, — нормами адміністративного права.

Основним засобом сільськогосподарського виробництва є земля як об’єкт аграрного і земельного права. Порядок і умови надання права власності на землю та права землекористування, організаційно- управлінського забезпечення раціонального використання і охорони цих земель регламентуються в комплексі аграрним, земельним та адміністративним правом.

Регулювання трудових відносин в аграрному секторі нормами тільки аграрного права також неможливе. Так, норми трудового права щодо визнання недійсними умов трудових договорів, які погіршують становище працівників порівняно з трудовим законодавством України, поширюються і на трудові відносини в аграрному секторі.

Терміном «аграрне право» охоплюються взаємопов’язані, але не тотожні поняття. Аграрне право слід розглядати як галузь права, галузь правової науки і навчальної дисципліни.

Аграрне право як одна із галузей юридичної науки — це система наукових знань, правових ідей, теоретичних поглядів, понять, а також знань про закономірності аграрно-правового регулювання суспільних відносин, які становлять предмет аграрного права.

Аграрно-правова наука вивчає також зарубіжне законодавство в його порівняльно-правовому аналізі, правове регулювання земельних і аграрних перетворень у зарубіжних країнах.

Аграрне право як навчальна дисципліна являє собою систему наукових знань про аграрне право — галузь права і законодавства, призначеного для вивчення у відповідних навчальних закладах, передусім юридичних.

5. Джерела (форми) аграрного права

Джерелами АП є уніфіковані й диференційовані акти правотворчості відповідних державних органів, Президента України, а також акти правотворчості суб’єктів аграрного підприємництва.

Джерелами АП є також правові акти, які містять норми АП як галузі, а також норми, які є в актах інших галузей національного і міжнародного законодавства, в тій їх частині, де вони регулюють аграрні відносини.

Джерела АП мають такі особливості:

1) уніфіковані акти аграрного законодавства являють собою основу аграрного законодавства;

2) відсутність єдиного кодифікованого джерела;

3) значущість локальних нормативних актів;

4) збереження рекомендаційної правотворчості;

5) використання правових норм інших галузей права, які одночасно належать і до норм АП та регулюють окремі питання діяльності суб’єктів аграрного підприємництва;

6) зростання ролі міжнародних норм права а уніфікації національного аграрного законодавства щодо міжнародного права.

Джерела АП класифікуються і в залежності від юридичної сили актів державної правотворчості.

Найвищу юридичну силу має Конституція України. Конституція – це основоположний закон, який лежить в основі АП і аграрного законодавства.

Далі за юридичною силою йдуть: закони, декрети Кабінету Міністрів, Укази та розпорядження Президента України, Постанови Уряду, нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, локальні нормативно-правові акти.

Самостійним видом джерел необхідно вважати міжнародні правила, звичаї, конвенції, до яких приєдналась Україна.(Наприклад, Міжнародно-правові правила торгівлі, експорту та імпорту продуктів харчування устаткування, машин та ін.)

⇐ Предыдущая 12