Інженерно-економічні вишукування

Інженерно-економічні вишукування виконують з метою отримати характеристику господарсько-економічного стану земельної ділянки, економічне обгрунтування проекту і скласти проект господарського перетворення території у зв'язку з її проектуванням. Ці вишукування проводяться на основі матеріалів регіональних планів розвитку народного господарства і матеріалів перспективного планування центральних і місцевих органів. В деяких випадках використовуються також матеріали відомчого планування.

Інженерно-економічні вишукування поділяють на комплексні, проблемні, титульні і внутрішньооб'єктні.

Комплексні інженерно-економічні вишукування виконують при вирішенні комплексу питань, що пов'язані зі зміною вихідних умов земельної ділянки. Наприклад, при будівництві автомобільного підприємства виникають проблеми створення заводу синтетичного каучуку, житлового селища, забезпечення підприємства сировиною, постачання його електроенергією, водою тощо.

Проблемні інженерно-економічні вишукування розглядають декілька варіантів вирішення однієї і тієї ж народногосподарської задачі. В процесі проблемних досліджень вказують лише економічний район розташування земельної ділянки. Наприклад, при будівництві автодороги її початковий і кінцевий пункти не прив'язуються конкретно до місцевості, а задаються тільки взаємозв'язані економічні райони, а потім намічають декілька варіантів і вибирають оптимальний в економічному відношенні варіант.

Комплексні і проблемні вишукування виконують до початку проектування на стадії ТЕД і ТЕО.

Титульні (об'єктні) інженерно-економічні вишукування проводяться для земельної ділянки з урахуванням її конкретного розміщення на місцевості. Титульні інженерно-економічні вишукування виконуються на стадії технічного проекту і передують технічним вишукуванням.

Як правило, технічні дослідження виконують після того, як відомою є остаточне розташування проектованої земельної ділянки на місцевості.

Проте якщо в процесі попередніх технічних досліджень виникає декілька варіантів, то остаточне рішення ухвалюється на основі порівняння економічних показників за кожним з варіантів. Таке порівняння називають внутрішньооб'єктними вишукуваннями.

Значну роль відіграють інженерно-економічні вишукування при проектуванні міст і робочих селищ. Найбільш важливі вони на стадії розробки генерального проекту планування (визначаються чисельність населення, райони першочергового будівництва, рівень розвитку транспорту, промисловості тощо). На стадії проекту детального планування уточнюються питання, що розглядаються на попередній стадії, але для окремого кварталу, площі, вулиці. При розробці плану забудови інженерно-економічні вишукування виконуються тільки для технічного проекту. Вони служать початковими даними для розробки техніко-економічної частини проекту забудови.

В процесі економічних досліджень використовують картографічні матеріали. Для комплексних і проблемних інженерно-економічних вишукувань застосовують карти масштабів 1:500 000 – 1:1000 000, для титульних – 1:100 000 – 1:200 000, для внутрішньооб'єктних – 1:25 000. В деяких випадках, наприклад при проектуванні земель населених пунктів, використовують опорний план міста в масштабі 1:5 000 або 1:10 000, план території забудови в масштабі 1:2 000 і карту приміської зони в масштабі 1:25 000 – 1:50 000. Надзвичайно цінними для проведення інженерно-економічних вишукувань є економічні карти.

До інженерно-економічних вишукувань відносяться розрахунки, що пов'язані з визначенням найбільш вигідного розташування земельної ділянки на місцевості. Для цього обчислюють прямі витрати, які складаються з вартості робочої сили, будматеріалів, транспорту, електроенергії і інших витрат, а також додаткові, які в окремих випадках можуть досягати 50% прямих витрат.

Додаткові витрати для кожної земельної ділянки йдуть на покриття збитку, пов'язаного з відчуженням території при її вилученні. Особливо великі додаткові витрати виникають при створенні водосховищ. В цьому випадку частина сільськогосподарських земель пропадає безповоротно. Із зони затоплення необхідно переносити населені пункти, промислові підприємства тощо. Необхідні додаткові засоби на спорудження захисних гребель, санітарно-гігієнічні заходи тощо. Крім того, в результаті заповнення водосховища спостерігається підйом грунтових вод, що приводить до підтоплення споруд. Додаткові витрати йдуть також на розчищення ложа водосховища.

При розрахунках додаткових витрат використовують топографічні карти масштабу 1:50 000 – 1:10 000.

У інженерно-економічних вишукуваннях істотне місце відводиться оцінці економічної ефективності капітальних вкладень, яка проводиться, як правило, на стадії титульних інженерно-економічних вишукувань. Економічна ефективність визначається розрахунковим терміном, протягом якого додаткові вкладення окуплюються заощадженнями на собівартість продукції. Найбільш ефективними вважаються ті варіанти витрат, термін окупності яких не перевищує заданий нормативний термін. Розрахунковий термін окупності:

де - коефіцієнт економічної ефективності

Зіставленням розрахункового терміну окупності з нормативним оцінюється економічність варіантів і ухвалюється рішення про вибір одного з них. Якщо розрахунковий термін виявляється більше нормативного, то вибирають варіант з великими капітальними вкладеннями.

При економічних дослідженнях, окрім вказаних вище, вирішують ряд інших завдань, намагаючись у всіх випадках забезпечити мінімум витрат.

Широке застосування в економічних дослідженнях знаходять методи прикладної математики, зокрема, лінійного, динамічного і стохастичного програмування.