Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Землевпорядний проект

Землевпорядний проект – це сукупність документів (розрахунків, креслень тощо) щодо створення нових форм устрою місцевості та їх економічного, технічного і юридичного обгрунтування, що забезпечують організацію раціонального використання земель. Складання проекту з подальшим перенесенням його в натуру – процес, обернений зніманню і складанню плану місцевості.

При зніманні виконують вимірювання на місцевості для подальшого відображення на папері меж землекористування, ділянок, угідь, доріг, річок.

При складанні проекту спочатку на папері (плані) відображають проектні межі полів, ділянок, доріг, лісових смуг, каналів, вулиць, після чого визначають положення цих об'єктів на місцевості шляхом відповідних вимірювань при перенесенні проекту в натуру.

Види геодезичних робіт

При складанні земпроектів виконують наступні геодезичні роботи:

1. Побудова геодезичної знімальної основи у вигляді типових систем суміжних трикутників, полігонометричних, теодолітних, тахеометричних, мензульних і нівелірних ходів, засічок з щільністю і точністю, що залежать від прийнятого масштабу знімання і висоти січення рельєфу.

2. Топографо-геодезичні знімання – аерофототопографічні (контурні, комбіновані, стереотопографічні), фототеодолітні, мензульні, теодолітні, тахеометричні, нівелювання поверхні – різномасштабні і з різною висотою січення рельєфу, що залежать від вимог точності обстеження і проектування об'єктів.

3. Оновлення планів і карт – складання їх за результатами нових аерофотознімань із використанням існуючих матеріалів геодезичної основи і проведених раніше знімань. У цьому випадку польові роботи часто обмежуються маркуванням пунктів геодезичної основи з додатковим дешифруванням або зніманням меж землекористувань, якщо неможливо з необхідною точністю нанести їх на план (карту) за результатами попередніх знімань.

4. Коригування планів і карт – знімання і нанесення на існуючі план або карту нових об’єктів і видалення з плану або карти зниклих об'єктів і контурів ситуації.

Ці чотири види робіт виконуються за відсутності якісних планів і карт на територію землекористування, на якій проводиться землеустрій.

5. Складання і оформлення планів і карт на основі виконаних знімань.

6. Визначення площ землекористувань і угідь із складанням експлікацій.

7. Складання проектних планіві карт – копій з планів і карт.

8. Попереднє (ескізне) проектування об'єктів.

9. Технічне проектування об'єкту.

10. Підготовка до перенесення проекту в натуру.

11. Перенесення проекту в натуру.

12. Виконавчі зйомки.

13. Спостереження за деформацією і просіданнями.

Геодезичні мережі

Для правильної організації і постановки інженерно-геодезичних робіт і для зведення результатів знімань місцевості в одне ціле, ці роботи повинні використовувати в якості знімальної основи геодезичні пункти з чітко визначеними координатами або висотами в загальній для них системі координат і висот. Сукупність таких геодезичних пунктів називається геодезичною мережею.

Планові та висотні геодезичні мережі поділяються на: державні мережі, що забезпечують запровадження системи координат (або висот) на територію держави і є вихідними для побудови інших геодезичних мереж; мережі згущення (місцеві), що створюються для розвитку мереж вищого класу та знімальні мережі, що створюються для проведення топографо-геодезичних знімань.

Така ступінчаста побудова геодезичних мереж забезпечує побудову високоточних мереж на значній території з пунктами, що розташовані на великій відстані один від одного. На основі цих пунктів будується наступний ступінь, що є нижчим за точністю, але з більшою щільністю пунктів.

Єдина геодезична мережа забезпечує можливість проведення топографо-геодезических робіт в різних частинах території незалежно від часу і зведення результатів цих робіт в єдине ціле, а також надійний контроль всіх геодезичних вимірювань і рівномірний розподіл неминучих похибок по всій території.

Державні геодезичні мережі поділяються на планові і висотні. Планові геодезичні мережі розвиваються методами тріангуляції, трилатерації, полігонометрії, GPS-методами і їх поєднаннями, а висотні геодезичні мережі – методом геометричного нівелювання..

Планові державні геодезичні мережі України поділяють на класи (І-ІV), що відрізняються довжиною сторін, а також необхідною точністю кутових і лінійних вимірювань. Висотні державні геодезичні мережі також поділяють на класи нівелювання (I-IV),, що відрізняються точністю вимірювання перевищень та визначення висот пунктів.

Геодезичні мережі згущення розвиваються на основі пунктів геодезичних мереж вищого класу. Планові мережі згущення за точністю відповідають ІV класу або 1 і 2 розрядам. Їх створюють методами тріангуляції, трилатерації, полігонометрії, GPS-методами і їх поєднаннями. Висотні (нівелірні) мережі розвиваються методом геометричного нівелювання III і IV класів з прокладанням ходів технічного нівелювання. Пункти мереж згущення, як і пункти державних геодезичних мереж, закріплюють на місцевості постійними знаками.

Наступним ступенем згущення є знімальні мережі, що відрізняються меншою точністю (у 2–3 рази) і більшою кількістю геодезичних пунктів на одиницю площі (у 3–10 разів). Знімальні мережі використовується не тільки для проведення топографічних знімань, але і для інших робіт, наприклад, перенесення на місцевість проектів міжгосподарського і внутрішньогосподарчого землеустрою, меліоративних систем, відведення земельних ділянок тощо.

На території землекористувачів в якості пунктів знімальної мережі можуть використовуватись межові знаки з відомими координатами на межах землекористувань. Визначення положення пунктів знімальних мереж виконують прокладанням теодолітних ходів або побудовою мікротріангуляції, прямими, оберненими і комбінованими засічками або графічними методами. Висоти цих пунктів визначають шляхом геометричного або тригонометричного нівелювання. Вибір методу створення знімальних мереж залежить від топографічних умов, техніко-економічних показників місцевості і інших чинників.

⇐ Предыдущая 1 234 Следующая ⇒