Що опираються на контурні точки

Нерідко, через відсутність необхідної кількості опорних контурних точок, необхідно прокладати знімальні ходи, що опираються на ці точки. Усі вимірювання в ходах через низьку точність вихідних даних проводять з розрахунку на їх графічні побудови на плані.

Закріплення точок ходів проводиться колами з обкопуванням. Довжини ходів не повинні перевищувати 15 см в масштабі плану, а їх лінійна нев'язка – 1 мм. Ув'язування ходів на плані проводиться способом паралельних ліній. Відносно точок і ліній цих ходів виконується знімання ситуації способом перпендикулярів, полярним способом або способом кутових засічок.

Для контролю у знімання включають і інші контурні точки, що зображені на плані.

Застосовують чотири способи прокладання ходів:

1. Теодолітний хід.

2. Мензульний хід.

3. Хордокутомірний хід.

4. Створний хід.

Теодолітний хід без примичних кутів (примичні кути не вимірюють через значні похибки початкових напрямків між опорними контурними точками А і В) (рис. 9).

Рис. 9

Сторони у цьому ході вимірюють мірним приладом з похибкою 1/1000. Допускається вимірювання сторін нитковим віддалеміром з відліками за двобічною рейкою, поділки якої на іншому боці побудовані для коефіцієнта віддалеміра Т10. Розбіжність результатів вимірювання лінії за двома боками не повинна перевищувати 1/100 вимірюваної відстані.

Перед нанесенням ходу на план його будують на кальці в масштабі плану за виміряними кутами і сторонами. Кінцеві точки на кальці суміщають з ідентичними точками на плані і при допустимій лінійній нев'язці хід на кальці пов'язують способом паралельних ліній. Після цього виправлені положення точок переколюють на план. Кальку зберігають як технічний документ і залучають до справи. З більшою точністю будують хід по румбах, що обчислюють за виміряними кутами, прийнявши румб першої лінії довільним. Після нанесення точок ходу на план, побудову відзнятої ситуації виконують традиційним способом. Похибки положення точок ходу співвідносні до похибок положення контурних точок, тому використання їх як опорних при зніманні ситуації не знизить точність відкоригованого плану.

Мензульний хід будують на планшеті в умовах закритої і напівзакритої місцевості. При прокладанні ходу особливу увагу звертають на його орієнтування, особливо на першій станції, на якій планшет орієнтують за напрямком з довжиною, що не менш ніж у два рази перевищує довжину ходу. Похибка центрування планшету e не повинна перевищувати S/1700, де S – довжина меншої сторони кута в ході.

При коротких лініях прокладають бусольний хід, тобто проводять напівінструментальне знімання, при якому, рисуючи абрис, вказують магнітні азимути сторін ліній ходу.

Хордокутомірний хід відрізняється від теодолітного тим, що кути ходу вимірюють за допомогою стягуючих хорд (рис.10). Для цього від вершини вимірюваного кута уздовж його сторін або їх продовжень відмірюють відрізки – радіуси величиною 10 і 20 м – а кінці радіусів тимчасово закріплюють металевими шпильками. Між кінцями радіусів вимірюють хорди з точністю до 1 см. Розбіжність значень виміряних хорд з радіусами 20 м і значень подвоєних хорд з радіусами 10 м не повинні перевищувати 5 см. Середня квадратична похибка вимірювання кута хордами близька до .

Рис. 10

Для нанесення ходу на план його заздалегідь будують на кальці. Побудову кутів виконують за допомогою двадцятиметрових радіусів і хорд, відкладаючи їх у масштабі 1:200. Загальна похибка вимірювання і побудови кута . Після ув'язування ходу на кальці точки переколюють на план.

Створний хід. Точки AаbcD. Для його прокладання (рис. 11) на опорних контурних точках В і С встановлюють віхи. Перед вимірюванням ліній ходу з відносною похибкою 1:1000 продовження створу також позначають віхою. В точці ходу С рекомендується виміряти кут хордами або прив'язати його не тільки до кінцевої точки D, але і до створу цієї точки з контурною точкою Е. Цезабезпечує контроль при побудові ходу на плані, його правильне ув'язування способом паралельних ліній і підвищує точність положення точок ходу після ув'язування.

Створний хід будують (і ув'язують) безпосередньо на корегованому плані за напрямками створів і виміряними відстанями між точками ходу.

Використання аерознімків нового аерофотознімання при корегуванні планів (карт) звільняє виконавця від польових вимірювань, підвищує продуктивність праці і, в значній мірі, позбавляє від пропусків при фіксації змін ситуації на плані, але вимагає знання фотограмметрії, геометричних властивостей аерознімка і практичних навиків.

Рис. 11

Існують різні способи перенесення ситуації з аерознімка на план: оптико-механічний із застосуванням проектора і стереоскопа, та графічний, при використанні якого можна знехтувати спотвореннями зображення на аерознімку.