Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Правопис сполучників

Стр 1 из 2Следующая ⇒

Тема 8. Сполучник. Частка. Вигук

План

1. Сполучник як службова частина мови. Типи спролучників. Правопис.

2. Частка як службова частина мови. Типи часток. Правопис.

3. Вигук. Різновиди вигуків. Правопис.

І. Сполучник як службова частина мови. Типи спролучників. Правопис

Сполучник – службова частина мови, що вживається для поєднання слів, словосполучень і частин складного речення.

Типи сполучників:

І. За походженням:

1) непохідні – і, а, бо, ні, та, чи;

2) похідні, які утворилися:

а) від дієслів – хоч, лише, незважаючи на те, що;

б) частково від займенників – щоб, якщо, тим-то;

в) від прислівників – буцім, де, коли, куди, однак, дарма що.

ІІ. За будовою:

1) прості – непохідні: і, а, бо, ні, та, чи;

2) складні: також, якщо, немовби, начеб, нібито, щоб, цебто, причому, притому, зате, проте;

3) складені: тому що; лиш тільки; подібно до того, як; в міру того як; незважаючи на те, що; у зв’язку з- тим, що; внаслідок того, що; через те, що; завдяки тому, що; під впливом того, що;

+ парні: що-то, чим-тим, не стільки-скільки.

Наприклад. “Що голова, то й розум”.

ІІІ. За характером синтаксичних зв’язків між словами чи реченнями:

1) сурядні сполучники – вказують на зв’язок граматично рівноправних слів чи речень:

а) єднальні: і (й), та (і), також, теж;

б) протиставні: а, але, проте, зате, однак;

в) розділові: або, то-то, чи-чи, хоч-хоч.

2) підрядні сполучники – вказують на підрядну залежність предикативних частин складнопідрядних речень.

Серед підрядних сполучників за синтаксичними функціями розмежовуються:

- сполучники (не виступають членами речення, послаблене лексичне значення, немає логічного наголосу);

- сполучні слова (виступають членом речення, буває синонімом до повнозначних слів (котрий, який, це), має логічний наголос).

Сполучниковими словами є:

- відносні займенники;

- прислівникові займенникового походження.

Наприклад: Іноземець в Україні не розуміє, куди він приїхав.

А українець, котрий тут живе споконвіку, очевидно, не усвідомлює, як на нього дивляться європейські сусіди, коли через перекладача розповідає російською про славну минувшину українського народу.

Слова що, чим, коли можуть бути і сполучниками, і сполучниковими словами.

Наприклад: Під час урагану в грудні 1999, коли майже 40 високовольтних ліній було знищено, нам вдалося зберегти значну частину мережі, – веде далі Андре Меркен.

Підрядні сполучники за значенням поділяються на:

1) з’ясувальні – що, щоб, як, чий, ніби, немовби+сполучні слова: хто, що, як, який, скільки у всіх відмінках;

2) сполучники повної (чистої) відносності (О.О. Потебня).

Сполучні слова – (відносні займенники або прислівники) цілком збігаються із пояснюваним ім’ям: що (не відмінюється), який, котрий, що його, чий, коли, де, куди, звідки;

3) порівняльні – як, що, мов, мовби, наче, неначе, нібито;

4) умовні – якщо, коли, якби, аби;

5) часові – коли, як, після того як, тільки, як тільки, щойно, ледве, поки, доки, відколи.

6) причинові – бо, тому що, через те що, за тим що;

7) мети – щоб, для того щоб, аби;

8) наслідкові – так що;

9) допустові – =хоч, хай, нехай, дарма що, незважаючи на те, що, як, на що, чи.

Правопис сполучників

1. Складні сполучники пишуться разом: тож, адже, мовби, немовби, начебто, нібито, буцімто, себто, тобто, цебто...

2. Сполучники що, якби, якже, якщо, зате, проте, теж пишуться разом, але однозвучні слова-омоніми – окремо: як би, як же, за те...

3. Окремо завжди: або ж, адже ж, але ж, коли б то, хоч би, хоча б.

4. Через дефіс: отож-то, тому-то (тим-то), тільки-но.

5. Складні сполучники завжди окремо: тому що, через те що, з того часу як, за тим щоб, тим часом як, незважаючи на те що...

12 Следующая ⇒