Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

ІІ. Частка як службова частина мови. Типи часток. Правопис

1. Частка – службова частина мови, яка надає окремому слову, висловлюванню чи реченню певного смислового або емоційного відтінку.

За особливостями функціонування частки поділяються на:

- фразові;

- слово- і формотворчі.

Фразові – оформляють певний тип речення, виражають ставлення мовця до змісту всього речення або виділяють один з його компонентів.

Поділяються на групи:

І. Частки, що виражають змістові відтінки значення слів, словосполучень, речень:

1) вказівні – ось, он, онде, ген, це, оце, то, от, ото;

2) означальні – саме, якраз, справді, точно, власне, рівно;

3) видільні – і навіть, тільки, лише, лиш, лишень, хоч би, хоч, хоча б, аж, же (ж)-таки, уже (вже), собі, бодай, все ж.

ІІ. Частки, що виражають модальні і модельно-вольові відтінки значень:

1) власне модельні: мовляв, мабуть, ніби, навряд (чи), ледве чи, ба, ой, ну й;

2) стверджувальні: так, еге, еге ж, атож, аякже, авжеж.

3) заперечні: не, ні, ані;

4) питальні: чи, хіба, невже.

ІІІ. Емоційно-експресивні та експресивно-підсилювальні:

1) як, який, що за, що то за – які допомагають оформляти окличні речення;

2) просто, адже, адже ж, от уже, куди там, де там – для емоційного виділення слова чи словосполучення.

Словотворчі та формотворчі

Словотворчу роль відіграють частки: будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -завгодно, -сь, аби-, де-, не-, ні-, -би, -б, -же, -ж.

За їх допомогою творяться:

неозначні і заперечні займенники, прислівники, сполучники: казна-хто, хтось, мовби, щоб, ніде, немов, неначе.

Формотворчі частки використовуються для творення різних граматичних форм:

1) умовний спосіб дієслів – б, би;

2) наказовий спосіб дієслів – хай, нехай;

3) зворотні форми дієслова – -ся, -сь;

4) форми давноминулого часу – був, була, було;

5) вищий ступінь порівняння прикметників – най (що-, як-).

Правопис часток

РАЗОМ:

1) словотворчі частки аби-, ані-, чи-, де-, -ся (-сь), ні-, що-;

2) формотворчі –як-, що-, -ся (-сь): якнайвище, тренуватися (сь).

Проте ці частки пишуться окремо:

1) якщо між часткою і словом – інше слово:

ніхто – ні з ким, щогодини – що дві години, що не година

аби хто – аби до кого, щодо – що ж до, все ж таки

2) якщо що – постпозиції: тільки що, ледве що, поки що

Окремо: більшість часток фразові, що надають різних відтінків: написав би, адже ж, ось як, тільки так, як же бути.

Частки би (б), же (ж), то у складі інших часток і сполучників пишуться разом:

Тоді виникають різні функції: поговорив би (формотв.) – мов би, немовби.

Ось і он – разом лише в осьде і онде.

Можуть – окремо, залежно від вимови: ось де і он де.

Через дефіс:

частки –бо, -но (слухай-бо, скажи-но, принеси-но).

Пісилювально-видільні – -от, -то, -таки (якби-то, тому-то, все-таки, зробив-таки).

Словотворні – хтозна-, брозна-, казна-, чортзна-, -будь, -небудь, хтозна-коли, казна-що, скільки-небудь, невідь-, невідь-звідки.

Іншомовна екс – екс-чемпіон, екс-прем’єр-міністр.

Частка то:

1) вказівна – окремо: то справді так, то так написано;

2) підсилювальна – через дефіс: отакий-то, тому-то;

3) словотвірна – разом: начебто, мовбито.

Правопис частки НЕ:

Не – заперечна частка – окремо

Не – префікс – разом

РАЗОМ:

1) з іменником, прикметником, дієсловом, прислівником, які без не не вживаються: немовля, ненависть, незчутися, незабаром, негайно;

2) з іменником, прикметником, прислівником, коли ці слова з не можна замінити синонімами: негарний (поганий), недовіра, нешвидко;

або слова з не – єдине поняття: несказаний, незнайомий, невже.

3) у складі префікса недо – недогляд, недописати, недоглянутий;

4) з дієприкметником, який є означенням і не має пояснювальних слів: недозволене питання, незаписана розмова, невимовлене слово.

Окремо НЕ пишеться:

1) з іменником, прикметником і прислівником, коли є протистояння: не висота, а низина; не глибоко, а мілко; не широкий, а вузький;

2) з дієсловами (дієприслівниками), числівником, прийменником, сполучником, деякими прислівниками і з більшістю займенників: не поінформувати, не зверставши, не п’ять, не для…, не то…, не вчора, не там, не тобі, не його;

3) з дієприкметниками, коли є протиставлення, залежні слова чи цей дієприкметник виступає присудком: не сказане, а написане слово: не спростований ніким факт; ще не з’ясоване питання (стаття); газета не зверстана.

⇐ Предыдущая 12