Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Види та класифікація ризиків на ринку банківських металів

В умовах сучасної ринкової економіки зіткнення з різноманітними ризиками є загрозою для будь-якого банку. Кожний банк як комерційна установа, прагнучи отримати прибуток, наражається на ризики. У нашому випадку не лише банк, але й кожен з учасників ринку банківських металів (РБМ). Умови переходу до ринку, політичні зміни, посилення конкурентної боротьби, інфляційні коливання, економічні кризи підвищують ризиковість функціонування суб'єктів РБМ.

У працях вітчизняних і зарубіжних учених та практиків банківської діяльності знаходимо різні визначення терміна "ризик". Загалом ризиком вважають те, що несе в собі або загрозу, або невпевненість у майбутньому. Саме з ризиками пов'язана можлива нестабільність прибутку банку як фінансового посередника. Повністю передбачити і врахувати всі можливі ризики у діяльності банку неможливо. Не всі ризики можуть піддаватися аналізу й контролю на рівні окремого суб'єкта. До того ж, для досягнення ефективних результатів економічної діяльності за умов конкуренції компанії часто свідомо змушені реалізовувати проекти, що мають певний ступінь ризику.

У контексті нагляду на підставі оцінки ризиків Національний банк України визначає банківський ризик за його впливом на капітал і надходження. Ризик - це ймовірність того, що події, очікувані або неочікувані, можуть мати негативний вплив на капітал або надходження банку.

У сучасній науковій та навчально-методичній літературі міститься чимало прикладів класифікації ризиків фінансових посередників на основі різноманітних критеріїв. Аналіз показує, що запропоновані сучасною економічною теорією підходи до класифікації економічних ризиків, як правило, не виключають, а доповнюють один одного. При розробці класифікації ризиків РБМ необхідно враховувати те, що учасники РБМ у процесі своєї діяльності стикаються з багатьма видами ризиків, деякі з них можуть навіть не піддаватися внутрішньому контролю. Адже на стійкість фінансових посередників, у тому числі банків, впливає немало зовнішніх чинників, які не належать до сфери безпосереднього або опосередкованого їх впливу.

Зважаючи на це та з урахуванням основних чинників ризиків досліджуваного ринку, доцільно виділити вісім основних категорій ризиків, впливу яких піддаються учасники РБМ, і які має оцінювати банківський нагляд: ринковий, інвестиційний, процентний, кредитний, валютний, ризик втрати репутації, юридичний, екологічний.

Основним ризиком при інвестиціях у сучасний РБМ є ринковий ризик, тобто ризик змін у ціні на банківські метали. Він є тим більшим, чим коротшим є горизонт інвестування. Це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання вартості банківських металів, цінних паперів, товарів і курсів іноземних валют за тими інструментами, які в торговельному портфелі. Цей ризик випливає з маркет-мейкерства, дилингу, прийняття позицій з боргових і пайових цінних паперів, банківських металів, валют, товарів і похідних інструментів (деривативів). Ризики, що виникають за аналогічних обставин щодо аналогічних інструментів, які є в банківському портфелі, розглядаються в інших відповідних категоріях системи оцінки ризиків.

Для вітчизняних інституціональних інвесторів найбільш реальними є інвестиції у готівковий ринок золота (із розрахунками на умовах спот - в рамках двох робочих днів). Тобто для дослідження дохідностей та ринкового ризику нас цікавить динаміка цін спот. Фактично, це динаміка цін Лондонського фіксингу. Частіше аналізується динаміка Лондонського вечірнього фіксингу (London PM Fix), хоча для результатів аналізу це особливого значення не має.

У січні 1980 р. ціна золота досягла 850 дол. США за унцію. У липні ж 1999 р. ціна золота досягла мінімуму у 252 дол. США. Це є яскравим відображенням того, як можна втрачати великі кошти і від довгострокових інвестицій у золото. Відносно непогана цінова динаміка за останні роки обумовлена укладенням у вересні 1999 р. так званої Вашингтонської угоди, відповідно до якої основні 13 європейських центральних банків зобов'язалися обмежити свої операції з продажу та лізингу золота 400 тоннами на рік до вересня 2004 р. Крім того, позитивно на ціну золота вплинуло і зростання геополітичної нестабільності після подій 11 вересня 2001 р. в США та війни в Іраку в 2001 році.

Отже, для консервативних інвесторів включення золота в портфель має сенс лише в контексті покращення диверсифікаційних властивостей портфеля. Основна корисність золота, як інвестиційного інструменту, полягає в тому, що воно є відмінним "диверсифікатором", оскільки має негативну кореляцію з більшістю інших основних класів активів. Деякі фахівці з портфельного інвестування, вважають, що включення золота в портфель може бути дуже корисним для підвищення скоригованої на ризик дохідності інвестиційного портфеля. Вважається, що оптимальна частка золота в портфелі знаходиться в межах від 5% до 10%. Так, наприклад, у публікації Світової Ради зі Золота (World Gold Council) під назвою "Recent Poor Performance of U.S. Pension Funds: Favorable Implications for Gold Investment" стверджується, що оптимальний розмір частки золота в портфелі коливається від 6% до 9,5% [3, с. 23].

Наступним видом ризику, який характерний для РБМ, є інвестиційний ризик. Визначення інвестиційного ризику банку загалом необхідно звести до трактування його як можливості недосягнення запланованих цілей інвестування (прибуток або соціальний ефект) й отримання грошових збитків. Л.Н.Теплан стверджує, що інвестиційний ризик - це „недоотримання запланованого прибутку в ході реалізації інвестиційних проектів" [4, с. 261]. На думку В.І.Міщенка, вірогідні прибуток і ризик перебувають у прямій залежності. Теорія ефективності ринку доводить, що якщо підприємство у своїй діяльності уникає всіх ризиків, то воно може розраховувати лише на прибуток, який співставний за розміром з прибутковістю державних цінних паперів вищої категорії надійності або ж із ставкою Libor (у короткому проміжку часу).

Усі банківські інвестиційні ризики доцільно поділити на системні і несистемні. Системний інвестиційний ризик - це ризик, пов'язаний із загальноекономічною і політичною ситуацією в країні. Несистемний інвестиційний ризик пов'язаний з фінансовим станом конкретного банку інвестора.

Інвестиційні ризики необхідно поділити ще на три групи, залежно від сфери вкладення капіталу:

10. інвестиційні ризики від вкладання коштів у виробничу та невиробничу сфери економіки;

11. інвестиційні ризики від діяльності банку на фінансовому ринку;

12. кредитні ризики.

Перша з перелічених груп ризиків є сукупністю всіх тих ризиків, які впливають на банк під час вкладання коштів у виробничий бізнес, що не пов'язано з діяльністю на фінансовому ринку.

Інвестиційні ризики, пов'язані з діяльністю на фінансовому ринку, своєю чергою, необхідно поділити на три групи:

13. ризики втрачених можливостей;

14. ризики зниження дохідності;

15. процентні ризики.

Група ризиків втраченої можливості має своїм джерелом імовірність настання непрямих (побічних) фінансових втрат, які виявляються в недоотриманні прибутку через нездійснення банком якогось заходу, який би дав йому змогу одержати цей прибуток. Окремим випадком цього ризику є ризик внаслідок падіння загальноринкових цін, найчастіше пов'язаний з падінням цін на всі банківські метали, що обертаються на ринку, одночасно (наприклад, через зниження загальної інвестиційної активності) [5, с. 130]. Найчастіше ризики втраченої можливості є несистемними, їм можна запобігти, вживши спеціальних заходів.

Дохідність інвестицій у золото залежить і від ваги зливка: що він більший - то вищий прибуток інвестора. Оскільки вкладення грошей у дорогоцінні метали вважається в Україні інвестиційною діяльністю, то з отриманого прибутку доведеться платити податок.

Розглянувши дохідність та ризики інвестицій у банківські метали, вказуємо ще на один вид інвестицій на РБМ, коли вкладають кошти українські чи іноземні інвестори у золотовидобувні компанії або родовища. Інвестор, вкладаючи кошти у родовище, не претендує на золото, а отримує частку прибутку від продажу металу (якщо він є) відповідно до розміру пакета акцій. Велике значення має везіння. Перша розвідка показує лише статистичну кількість золота в об'ємі гірської маси. А дорозвідка може показати, що там золота або вдвічі більше, або вдвічі менше, ніж очікувалося. Трапляється, що в об'ємі гірської маси міститься півкілограма золота на тонну, а під час розвідки цього не видно. Тому інвестор наражається на значний ризик, вкладаючи інвестиції в дану галузь. Інвестор прораховує доходи і витрати на 10-15 років (приблизний строк розробки середнього родовища золота з видобутком 10-50 тонн на рік) й отримує внутрішню норму прибутку. Для гірничорудних проектів ця норма має бути не нижча ніж 15% [6].

Окремою групою інвестиційних ризиків є ризики зниження дохідності. Існування цих ризиків є наслідком імовірності зниження розміру процентів і дивідендів за портфельними інвестиціями, а також за внесками і кредитами. Ризики зниження дохідності мають два різновиди: процентні ризики; кредитні ризики.

Процентний ризик пов'язаний з можливими втратами банку за умови перевищення процентних ставок, за якими сплачує банк свою заборгованість, над процентними ставками, за наданими банком кредитами. З точки зору статистики процентного ризику нас цікавлять розмір та динаміка процентних ставок за залученими і наданими у кредит коштами, їх співвідношення, а також вплив різних чинників на динаміку процентної ставки [7, с. 73].

Розмір процентного ризику є опосередкованою характеристикою ефективності управління операціями залучення коштів і кредитування, у нашому випадку - це металеві депозити, кредити під заставу дорогоцінних металів та кредити у банківських металах. Щоб виконати аналіз, необхідно розрахувати розмір процентної ставки. Для цього застосовують різні методи, що залежать від умов та виду угоди. Наведемо ознаки, за якими треба розрізняти методи розрахунку процентних ставок: база для розрахунку (постійна або змінна); принцип розрахунку процента (ставка нарощування або дисконтування); процентні ставки бувають фіксованими (коли в угоді передбачається їх розмір) або плаваючими.

Висока прибутковість робить дорогоцінні метали привабливими для українців, стурбованих збереженням своїх капіталів. При проведенні операцій із залучення на вклади і розміщення є підставою для зарахування дорогоцінних металів на металеві рахунки може бути їх поставка у фізичній формі, переказ з інших рахунків, продаж металів клієнту чи їх придбання банком.

Аналогічно операції з повернення дорогоцінних металів і їх списання з металевих рахунків можуть здійснюватися шляхом зняття з рахунків у фізичній формі, зарахування на інші рахунки, проведення операції купівлі-продажу дорогоцінних металів, що знаходяться на рахунку. Нарахування і виплата процентів за металевими рахунками, комісійних зборів та інших винагород, пов'язаних із веденням металевих рахунків, проводиться здебільшого у національній валюті. Сплата процентів за металевими рахунками може бути проведена і дорогоцінними металами, якщо це обумовлено в договорі між банком та власником рахунку.

Крім процентного ризику, інвестор у безготівкове золото нестиме також і кредитний ризик банку-посередника, який обслуговуватиме його на ринку золота. Якщо користуватися безпосередньо послугами провідних іноземних банків, то, звичайно, кредитний ризик буде досить невеликим. Однак, українським інституціональним інвесторам для виходу на міжнародний ринок золота доведеться користуватися виключно послугами вітчизняних банків. У цьому випадку усі інвестиції українських інституціональних інвесторів у золото повинні будуть трактуватися двояко: і як інвестиції у золото (купівля ринкового ризику - ставка на ціну золота), і як інвестиції у зобов'язання українських комерційних банків. У такій ситуації інвестиції у золото, наприклад, недержавних пенсійних фондів повинні будуть перевірятися проти двох законодавчо-встановлених лімітів: ліміт у 10% на вкладення у банківські метали та ліміт у 40% на вкладення у зобов'язання банків.

Кредитний ризик може бути визначений як невпевненість банку в тому, що позичальник має можливість та наміри виконати свої зобов'язання у відповідності зі строками і умовами кредитної угоди. Такий стан може бути викликаний:

а) нездатністю позичальника створити адекватний майбутній грошовий потік у зв'язку з непередбачуваними несприятливими змінами у діловому, економічному, політичному оточенні, в якому знаходиться позичальник;

б) невпевненістю у майбутній вартості та якості (ліквідності та можливості продажу на ринку) застави за кредит (у нашому випадку - дорогоцінні метали).

Наступним за ступенем впливу на РБМ є валютний ризик, який передбачає валютні втрати, пов'язані зі зміною курсу однієї з іноземних валют ві дносно іншої, у тому числі й національної, під час здійснення зовнішньоекономічних операцій, розрахунків, кредитних операцій, операцій купівлі-продажу валют та банківських металів. За умови нестабільності національної грошової одиниці такий ризик досить високий, і тому його визначення та управління ним - важливий момент регулювання ризиків взагалі. До валютних ризиків належать ризики всіх операцій, що здійснюються із застосуванням валюти іншої країни, за наявності коливання валютних курсів. Крім того, до валютних належать усі ризики, пов'язані з валютними операціями банку.

З практичної точки зору валютний ризик на РБМ включає в себе наступні види ризиків:

8. операційний валютний ризик, або вплив зміни валютного курсу на іноземну дебіторську чи кредиторську заборгованість (різницю між ціною її отримання або оплати і ціною, яка враховується в місцевій валюті у фінансовій звітності банку);

9. економічний (діловий) ризик, який означає, що зміни валютного курсу впливають на стан країни у довгостроковому плані або на конкурентні позиції банку чи організації. Наприклад, знецінення місцевої валюти може викликати падіння імпорту і зростання експорту (у нашому випадку - імпорт банківських металів);

10.ризик ревальвації або трансляційний валютний ризик, який виникає, коли валютні позиції банку переоцінюються в національну валюту.

Одним із найважливіших серед нефінансових ризиків є ризик репутації - це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливе сприйняття іміджу фінансової установи клієнтами, контрагентами, акціонерами (учасниками) або органами нагляду. Це впливає на спроможність банку налагоджувати нові відносини з контрагентами, надавати нові послуги або підтримувати існуючі відносини. Цей ризик може призвести банк (або його керівників) до фінансових втрат або зменшення клієнтської бази, у тому числі до притягнення до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності. Ризик репутації має місце на всіх рівнях організації, і тому банки повинні відповідально ставитися до своїх відносин із клієнтами та суспільством.

Публічне сприйняття іміджу банку необхідно розділити на дві категорії:

11. сприйняття ринком, наприклад, нинішніми або потенційними клієнтами, контрагентами, акціонерами (учасниками);

12. сприйняття органами державного регулювання, наприклад, Національним банком України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Державною податковою адміністрацією, іншими уповноваженими органами.

Юридичний ризик - це наявний або потенційний ризик, який виникає через порушення або недотримання банком вимог законів, нормативно-правових актів, угод, усталеної практики або етичних норм, а також через можливість двозначного їх тлумачення. Банківські установи наражаються на юридичний ризик через те, що мають відносини з великою кількістю зацікавлених сторін, наприклад, клієнтами, контрагентами, посередниками, органами нагляду, податковими та іншими уповноваженими органами. Юридичний ризик може призвести до сплати штрафних санкцій та адміністративних стягнень, необхідності грошового відшкодування збитків, погіршення репутації, погіршення позицій банку на ринку, обмеження можливостей розвитку і можливостей правового забезпечення виконання угод. Для банку першочерговим завданням є прийняття на роботу належного персоналу і кваліфікованих кадрів у керівництві, які б змогли передбачати і попереджувати про зміни у законодавстві та нормативно-правовій базі. Для видобувних компаній та афінажних заводів важливо отримати спеціальні дозволи на проведення відповідних робіт із дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.

Екологічний ризик пов'язаний з питаннями впливу на довкілля, можливої аварійності, відносин з місцевою владою та населенням.

На РБМ на екологічний ризик наражаються видобувні компанії або афінажні заводи. Золотоносну руду видобувають відкритим способом у кар'єрах або закритим - у шахтах. Спосіб видобутку залежить від глибини залягання, концентрації металу та умов, які встановлює для видобувачів держава. Річ у тім, що за відкритого способу видобутку металу утворюється значно більше відходів, ніж за шахтного. Приміром, на сільськогосподарських територіях Закарпаття, де розташоване єдине в Україні експлуатоване Мужиївське родовище, складувати відходи просто ніде. Разом з тим відпрацьована порода (так звані хвости) не є некорисною: у ній зберігається певна кількість золота та мінералів.

Для збагачення руди застосовуються гідрометалургійні технології: породу подрібнюють і обробляють спеціальними хімічними реагентами. Найпоширеніша технологія - ціанування (золотоносну руду заливають розчином ціанистого калію і на два тижні залишають на повітрі у спеціальних відстійниках). Золото переходить у розчин, а частинки породи осідають. Технологія недорога, але небезпечна. 2000 р. на золотоносній шахті Румунії стався витік ціанідів, майже 100 тис. тонн отруйної рідини потрапило в Дунай та Тису - джерела питної води для Румунії, Угорщини та Сербії [8].

У країнах третього світу золотопромисловці досі застосовують технології ціанування, вкладаючи мільйони у забезпечення екологічної безпеки. Вони знають, якщо поступитися, то держава більше не пустить на свою територію. Щоб знизити ризики, деякі виробники абсорбують золотовмісний розчин активованим вугіллям. Далі за допомогою електролізу виділяють сплав золота, що містить домішки срібла, свинцю, міді або інших мінералів.

У більшості країн Європи, зокрема і в Україні, ціанідні технології заборонені. Альтернативний метод видобутку золота (гравітаційний) - те саме, що й стародавнє промивання. Така технологія нешкідлива для природи, однак вихід металу за її використання значно нижчий.

^{^[2]} Шаров О.М. Про значення золота тепер і після повної перемоги капіталізму. — Вісник Націо

нального банку України. С. 43-46.

^{^[3]} За даними Світової ради з питань золота (WOrld Gold Council). http://www.research.gold.org/ supply_demand/gold_demand_trends/.

⇐ Предыдущая 1 2 34