Компетенція та підготовка криміналістичної експертизи машинописних текстів.
Документи та їх реквізити найчастіше виконуються на канцелярських друкарських машинках, цифрових і знакодрукуючих пристроях, периферійних пристроях — принтерах і плотерах електронно-обчислювальних машин, персональних комп'ютерів. Усі друкуючі пристрої, що роблять відбитки шляхом удару або натиснення-давлення, є різновидом класу знарядь, а за видом відносяться до інструментів, що входять у поняття "засоби скоєння злочину". Друкарські машини поділяють на класи, типи і моделі. Розрізняють клас механічних машин ударної та безударної дії. В машинах ударної дії друк здійснюється ударом або тисненням друкуючої форми на папір, тобто контактно, а в безударних — дистанційно на основі фотофізичних і хімічних процесів. Тому друкуючі пристрої поділяють на важільні та безважільні. Типовими важільними друкуючими машинами є канцелярські, дорожні, портативні моделі: "Україна", "Москва", "Івіца", "Olimpia", "Continental", "Underwood" та ін. Безважільні машини — це принтери, плотери, ксерокси тощо. БУДЬ-ЯКИЙ друкуючий пристрій містить літероносій і опорну площадку (опорний вал), між якими поміщають барвну стрічку і пакет паперу. -Якщо прикчасти силу до літероносія, то виступаю-чш"і знак (літера), який є на останньому, здійснить відбиток на папері через барвну стрічку. Літероносій — це пристрій, що містить повний набір знаків. Він може бути монолітним або складеним. У відомих побутових механічних друкарських машинках літероносії складені, знаки закріплені на важелях, які у механічних машинах приводяться в рух оператором, а в електрифікованих — електродвигуном. Рухаючись, важіль ударяє по опорному валу і здійснює відбиток літери. Монолітний літероносій являє собою єдине ціле (кулю, циліндр, диск, кільця та ін.), на поверхні якого розташований весь набір друкуючих знаків (мал. 91). Безважільні механічні друкарські машини з монолітними кульовими і циліндричними головками з'явилися у середині XX ст. ("Borrus" — у США, "Агидель" — в колишньому СРСР). Дисковий або пелюстковий літероносій являє собою коло, на якому в кілька рядків розміщені друкуючі знаки. Перевага машин з кульоподібним або пелюстковим літероносієм перед традиційними полягає в тому, що достатньо замінити в машині головку українського шрифту на англійський або французький, і машина готова до друку. Пелюстковий літероносій використаний на американській моделі "Diablo Sistenis" і російський — "Ромашка".
Мал. 91. Види літероносіїв у друкарських машинках: а - пелюстковий дисковод; б - монолітний кульовий; в - монолітний циліндровий У сучасних друкуючих пристроях літероносій не містить набору усіх друкуючих знаків, а складається з окремих елементів, які дають змогу друкувати точки, відрізки прямих ї кривих ліній, з яких можна синтезувати (складати) будь-які знаки (мал. 92). Матричний спосіб друку майже витиснув механічний друк. Але оскільки побутові друкуючі важільно-механічні машини ще частково збереглися, то нижче розглядаються ознаки старих, а потім — нових засобів друку. Крок головного механізму — це відстань, на яку переміщується каретка при натисненні на клавішу або педаль. Крок головного механізму визначають за формулою Кгм = В/К, де В — відстань по рядку між штрихами однакових букв; К — кількість знаків між ними. Для підрахування кроку належить взяти довжину рядка в 10-20 знаків і одержане значення В (у мм) розділити на кількість знаків у рядку, враховуючи й інтервали між словами. Крок головного механізму коливається між 2,4 та 3,0 мм. Найбільш поширений крок сучасних машинок — 2,6 мм ("Москва", "Olimpia", "Adier", "Torpedo", "Mersedes", "Continental", "Івіца" та ін.).
Інтервал між рядками — це відстань між рядками, що виміряється між вершинами одноіменних знаків 1-4 (мал. 93). Для точності належить брати кілька рядків і загальну відстань ділити на і'х кількість. Марка (тип) шрифту — це конфігурація та розмір знаків, літер. За висотою літер розрізняють шрифт дрібний (до 2,10 мм), середній (2,10 - 2,25 мм) і великий (понад 2,25 мм). Середні шриф- 4-3R Глава 23. Криміналістична документалістика ти ставлять на канцелярські машини, дрібні — на портативні. За шириною знаків шрифти поділяють на широкі (2,64 мм), середні (2,30 мм) і вузькі (2,20 мм). За конфігурацією найбільш поширеними шрифтами є "Медіум", М-2, М-1, Р-4, Р-3, Р-2, "Зірочка". Для визначення марки шрифту слід звертатися до фахівця або використовувати каталог шрифтів. Тип клавіатури. Друкарські машинки характеризуються кількістю знаків та їх розміщенням на панеяі клавіатури. Клавіатура може містити 42, 44 або 46 клавішей, що відповідає 84, 88 або 92 знакам, розміщеним на них. Тип клавіатури як загальну ознаку можна використовувати тоді, коли є відбиток ydx знаків. Загальні ознаки в машинописному тексті — це відображення конструктивних особливостей механізму. Вони є стійкими для конкретної моделі друкарської машинки. Дослідження машинописних текстів в документах слідчий розпочинає з вивчення загальних ознак та їх процесуальної фіксації в протоколі. Окремі ознаки обумовлені не тільки конструктивними особливостями машинки, її літеродрукуючого механізму, а й головне — умовами і часом експлуатації, внаслідок якої у важільних і безважільних механічних і електричних машинках виникають поломки (дефекти), котрі відображаються при друк}' як окремі ознаки. До них відносять: а) зміщення окремих знаків по вертикалі; б) змін)' нахилу; в) зміну інтервалів між знаками; г) нерівномірну інтенсивність забарвлення знака; д) непаралельність ліній вершин рядкових і заголовних знаків; е) непаралельність рядків 1-3 (див. мал. 93). Розглянуті загальні і окремі ознаки характерні для важільних машинок, деякі з них властиві й безважільним друкарським машинкам з монолітним шрифтоносієм (кульові, пелюстково-дискові головки), наприклад зберігаються крок головного механізму, марка шрифту, інтервал між рядками. Відсутня і така окрема ознака, як вертикальне зміщення знаків, зміна нахилу літер і відстані між ними. Разом з тим окремі ознаки, що виникають у процесі експлуатації друкарських машинок, виявляються достатніми для дослідження.
Деяк і відомості про сучасні друкуючі пристрої і ознаки, що відображаються на друкованих документах. Швидкий розвиток обчислювальної техніки і периферійних друкуючих пристроїв (принтерів) до них змінили технологію і практику виготовлення документів. Будь-який користувач одержав можливість самостійно виготовлювати документ на персональному комп'ютері, обирати форму, шрифт, кількість примірників і т.п. Принтери і плотери — це два види друкуючих пристроїв. Принтер фіксує літе-рову і цифрову інформацію, а плотер — графічну. Розрізняють кілька видів принтерів: пелюсткові, термографічні, точково-матричні, струминні і лазерні. Пелюсткові і термографічні принтери внаслідок технічних причин не одержали належного розповсюдження, тому коротко розглянемо останні. Точковий матричний принтер формує літеру, цифру або інший знак точками, розташованими в певній сітці, що називається матрицею 1 - 3 (мал. 94). В поліграфічній промисловості матричний спосіб формування знаків інформації є найпоширенішим після контактного. Для синтезування знака точками в друкуючому пристрої застосовується друкуюча головка, яка являє собою вертикальну матрицю з пакета голок (див. мал. 92). Між друкуючою головкою і опорним валом поміщено барвну стрічку і папір. Голки головки друкуючого пристрою приводяться в рух і через стрічку наносять точкове зображення знака, літери 4 (мал. 94). Якість друку залежить від кількості голок у головці (9, 18, 24). При 9-голчастій матриці якість друку є значно нижчою, ніж при 24-голчастій. Поряд з чорно-білими існують і кольорові принтери, де принвдіп формування знака той же, тільки в них використовується кольорова барвна стрічка, яка має чотири основні та два комбіновані кольори, що дає змогу одержувати всі відтінки спектра сонячного світла.
Струминний принтер працює за принципом вистрілювання барвника на папір. Спосіб формування знака також матричний. Друкуюча головка являє собою вертикальну матрицю, котра складається з капілярних трубочок, через які "вистрілюється" рідкий барвник, і отаким чином точками, матричним способом формується знак. У голчастому принтері зображення точки формується контактно, натисненням-ударом, як і в механічній друкарській машинці через стрічку. Тому при достатньому збільшенні у відбитку точки видно структуру стрічки, краї зображення рівні 5 (мал. 94). У точці, нанесеній струминним принтером безконтактне, немає ніякої структури, барвник розташований рівномірно, краї знака не мають чіткої лінії б (мал. 94). Деякі фірми використовують в струминних принтерах друкуючі головки з одним соплом. "Вистрілювані" крапельки барвника при польоті одержують електричний заряд, а потім в електромагнітному полі управляються системами, що відхиляються, і подібно до електронного променю формують на екрані зображення літер, знаків. Струминні кольорові принтери нерідко використовуються злочинцями для виготовлення фальшивих грошей, підробки цінних паперів тощо. Лазерний принтер — найбільш удосконалений друкуючий пристрій. Тут принцип друку заснований на здатності матеріалу змінювати свою фоточуттєвість під дією світла. Основними елементами лазерного принтера є лазерний діод, дзеркало, що обертається, і фоточуттєвий барабан. За допомогою дзеркала лазерний промінь, який формує зображення, спрямовують на фото-чуттєвий барабан, на якому утворюється приховане електростатичне зображення. Потім на барабан наносять забарвлений діелектрик (тонер), який прилипає до заряджених міспь. Після цього по барабану нагрітим валиком прокочують папір, і розм'якшений барвник, який прилипає до паперу (мал. 95). Мал. 95. Принципіальна схема будови електростатичного друкуючого пристрою (лазерний принтер, ксерокс) Лазерні принтери зробили переворот в поліграфічній промисловості, оскільки якість лазерного друку не поступається високому друкарському і дає змогу кожному, хто володіє комп'ютером, лазерним принтером, мати власну друкарню. Саме це злочинці і використовують для підробки не тільки документів, а й грошей, валюти, цінних паперів. Особливо це стосується кольорових лазерних принтерів, які дозволяють відтворювати будь-яку гаму кольорів сонячного спектра. Плотери — це периферійні пристрої, які відтворюють графічну інформацію при автоматизованому проектуванні. Увід графічної інформації здійснюється за допомогою графопобудовників векторного або растрового типу, а також фотооптичного — "Відеографа".
Оглад і дослідження друкованих документів. Як уже зазначалося, друкуючі пристрої можуть бути ударної та безударної дії. У першому випадку — це безконтактні механічні друкарські машини різного призначення (побутові, друкарські, нумератори, печатки, штампи і т.п.), у другому — безконтактні і вельми різноманітні (фотографічні, електрофотографічні, електрографічні, електрохімічні, електроіскрові, електротермічні, термографічні, струминні, ферографічні). Кожний спосіб друку має свої особливості та очевидні ознаки, які відображаються в тексті. Оскільки в сучасних друкуючих пристроях найбільш поширеним способом є електрографічний, то саме на його основі працюють усі ксерокси. Розглянемо коротко цей спосіб друку. Електрофотографія — новий перспективний напрямок у науковій і прикладній фотографії. На відміну від звичайної фотографії, заснованої на використанні фотохімічних явищ, електро-фотографія — це фотоелектричний процес, в якому для утворення прихованого зображення використовується явище фотопровідності діелектриків і напівпровідників. Розглянемо принцип роботи електрофотографічного друку, який використовується в ксероксах, на прикладі моделі електронного приладу «Rank Xeronic», котрий працює у двох режимах: як периферійний пристрій для виводу інформації з ЕОМ, персонального комп'ютера і в режимі копіювання. Перед початком роботи зарядний пристрій 12, (мал. 95) заряджає селеновий (напівпровідниковий) барабан //. Якщо ксерокс використовується як термінал з комп'ютером, то електронний блок 4 формує зображення на екрані електронно-променевої трубки 5, яке об'єктив 6 зчитує і надсилає на барабан 11. Якщо ксерокс працює в режимі копіювання об'єкта 2, включається скануючий пристрій 1,3,7 і транслює сигнал на барабан 11, де виникає приховане електростатичне зображення. Потім проявний пристрій 8 здійснює проявлення прихованого зображення шляхом нанесення на барабан порошку тонера. Одержане на барабані зображення є проміжним і переноситься на папір 9, який притискується роликом 10 до барабана. Порошок тонера містить кам'яновугільну смолу, котра під дією термопристрою 10 розм'якшується і міцно прилипає до паперу 9. Поява електрофотографічних пристроїв друку змінила технологію видавничої справи. Для видання книги, газети, будь-якого документа достатньо змоделювати його на комп'ютері, скинути складання на дискету, а потім з неї віддрукувати складене. Кольорові ксерокси дають змогу копіювати кольорову продукцію на поліграфічному рівні. При огляді машинописного тексту документа перш за все слід установити, на чому він віддрукований: на звичайній канцелярській друкарській машинці або сучасному друкуючому пристрої — принтері, ксероксі та ін. У першому випадку відбиток утворюється внаслідок удару (натиснення) друкованої форми (мал. 96), на якій знаходився барвник. Тому барвник у штрихах знаків розподілений рівномірно, краї рівні, де-не-де видимі сліди видавлювання барвника з-під друкованої форми, особливо на гербовому папері (мал. 97). У другому вилажу відбиток знака також утворюється внаслідок удару (натиснення), але барвника на друкованій формі немає. Він знаходиться над поверхнею паперу. Штрихи відбитків літер, нанесених через барвну стрічку або копіювальний папір, відображають їх структуру: при достатньому збільшенні у відбитку видно структуру переплетення тканини стрічки, а в штрихах копіювального паперу — частки сажі, кольорового неорганічного барвника при кольоровому тексті. Якщо виявиться, що текст нанесений через барвну стрічку (копіювальний папір), то в ході подальшого дослідження можна визначити модель друкарської машинки; чи є вона пристроєм з монолітним або складеним літероноаєм. Складений літероносій у вигляді одиночних важелів належить до побутових друкарських машин старих зразків. Так, якщо текст надрукований на друкарських машинках з монолітним літероноаєм (наприклад, "Ромашка", "Агидель", "Bonus", "Diablo", "Sistems" та ін.), які також наносять відбитки літер ударом через красильну стрічку (копіювальний папір), то відрізнити такі тексти один від одного важко. Загальні ознаки машинописних текстів зберігаються і можуть бути однаковими, але не зберігаються типові окремі ознаки. Оскільки друкуючі форми — літери нерухомо закріплені на літероносії, то під час друку вони зберігають однакові інтервали між літерами, які в старих машинках змінюються внаслідок викривлення важелів. Відхилення літер від вертикального положення також не може бути, якщо машинка не зіпсована. У тексті немає і такої окремої ознаки, як виступання літер над верхнім рядком або опускання під нижнім. У текстах зберігається індивідуальна ознака — деформування знака. При зміні літероносія кульової головки — диска-пелюстки для переходу на інший шрифт (мову) змінюються і загальні ознаки, які відбивають розташування знаків на поверхні монолітного літероносія. Навіть при поверхневому огляді машинописного і друкарського текстів у документі його не можна сплутати з текстом, нанесеним матричним друком. Матричний спосіб формування знаків використаний у принтерах, плотерах і ксероксах, які мають конструктивні особливості, що дає змогу диференціювати їх за друкованим текстом у документах. Спосіб формування знаків однаковий, але способи відображення інформації на папері різні: контактний (голчастий), струминний і електростатичний. Матричний друк характеризується тим, що друкована форма складається з дискретних елементів "голок" або мікрокапіляр-них трубочок-сопел. Тому знак (літера) формується у вигляді забарвлених відбитків голок і забарвлених точок, нанесених "вистрілюванням" барвника із сопла мікрокапіляра. Точки наносяться голками через барвну стрічку. За такою ознакою можна легко відрізняти голчасті принтери від струминних. При мікроскопічному дослідженні матричних знаків-відбитків можна визначити вид головки принтера, а отже, його модель. Відомо, що головка принтера являє собою вертикальну матрицю голок. У вертикальному штриху знака можна підрахувати кількість точок і таким чином попередньо визначити вид головок принтера 5-6 (див. мал. 94). Матричний друк здійснюється в автоматичному режимі за спеціальною програмою, тобто можна обрати будь-який шрифт, його розміри, форму, інтервали між знаками і рядками, запрограмувати поля, абзаци та ін. Отже, загальні традиційні ознаки машинописного тексту в даному тексті не можна брати за основу диференціації, оскільки вони зберігаються до зміни програми друку, що може зробити оператор. Складніше відрізняти тексти, нанесені за принципом матричного друку лазерними принтерами, ксероксами та іншими подібними пристроями. Характерною ознакою, що в даному випадку відображається в текстах, є спосіб відображення інформації на папері: струминний або електрофотографічний. Штрихи літер лазерного друку мають характерний блиск при вертикальному освітленні. Тексти, віддруковані на струминному принтері, блиску не мають, барвник розчиняється, лінії штрихів нерівні. Якщо друк кольоровий, то знаки складаються з кольорових точок (плям): чотирьох додаткових і двох складених. Проте навіть за участю фахівця при огляді не завжди можливо встановити потрібне і тому належить провести техніко-криміналістичну експертизу документів. Підготовка матеріалів для техніко-криміналістичної експертизи документів. Техніко-криміналістична експертиза машинописних документів розв'язує комплексні ідентифікаційні та не-ідентифікаційні завдання: а) здійснює ототожнення друкарських машинок — механічних важільних і з монолітними літероносія-ми; б) встановлює групову належність за машинописним текстом сучасних друкуючих засобів з голчастим та струминним засобами відображення інформації; в) здійснює диференціацію способів відображення на носії інформації (електрофотографічний, термографічний, термічний та ін.) і пристроїв, що працюють за конкретним способом. Що стосується механічних машин, то іноді аналіз тексту дає змогу встановити оператора (автора, який віддрукував текст). Неідентифікаційні завдання з'ясовують, на одній чи на кількох машинках віддруковано досліджуваний документ; чи yd фрагменти документа виконано за один прийом без витягнення паперу з машини або якась частина є додрукованою пізніше; яка кількість примірників віддрукована в одній закладці; яка давність виготовлення документа (друкованого тексту). Для розв'язання таких завдань у достатній кількості мають бути подані якісні вільні та експериментальні зразки. Оскільки окремі ознаки і більшість загальних нестійкі, а їх ідентифікаційний період обмежений строками капітального або профілактичного ремонту друкарської машинки, остільки вільні зразки в часовому вимірі мають бути однаковими, тобто віддрукованими в той же час. При цьому може виявитися, що досліджуваний документ віддрукований, наприклад, 12.07.76, а машинка ремонтувалася 13.07.76. Зрозуміло, слідчий мусить встановлювати ці обставини, а потім робити виїмку зразків. Експериментальні зразки відбираються згідно зі ст. 199 КПК України. Слідчий ггідготовлює текст, який пропонує друкарці надрукувати. Якщо ставиться питання про встановлення тексту, то друкарка має бути кваліфікованою. Нерідко експериментальні зразки пропонують надрукувати особі, відносно якої здійснюється ототожнення. Машинописного тексту має бути достатньо, в усякому разі, щоб yd знаки клавіатури були тричі відтворені. У числі експериментальних зразків усі знаки верхнього і нижнього регістрів слідоносія обов'язково повинні бути віддруковані по порядку. Потім належить промити шрифт і повторити процедуру. Експериментальні зразки матричних друкуючих пристроїв відбирає слідчий за участю фахівця. Зразки беруть у різних режимах роботи пристрою, приблизно на такому ж папері, що і досліджуваний документ, із застосуванням однакових барвників, барвної стрічки, копіювального паперу, якщо текст був віддрукований за його допомогою. Необхідно одержати зразки друкуючої матриці (головки принтера), а також знаків, сформованих даною головкою. Наприклад, належить встановити, як 9-голчастий принтер формує конкретні літери, що підлягають дослідженню (додруковані, вставлені в текст) або як 18-голчастий принтер формує ті ж знаки, літери. Зрозуміло, вільні зразки мають за часом відповідати даті виконання документів досліджуваного тексту. Проблема ототожнення засобів матричного і струминного друку за їх друкованою продукцією сучасною криміналістикою поки що не вирішена.
Читайте также: Безпека та підготовка місць проведення заходу. Воспользуйтесь поиском по сайту: ©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...
|