Система фотографічних та фізичних методів дослідження в експертизі.

фотографічні методи (оперативні, вимірювальні, контрастуючі, сигналетичні, кольоророздільні, стереоскопічні, макро- та мікро зйомки, зйомки у невидимій ділянці спектру тощо).

Фізичні методи становлять одну з найбільших груп методів досліджень взагалі й переважну групу методів, якими оперують експерти у більшості напрямів досліджень [2, с. 67 - 76].

Фізичні величини, отримані різними фізичними методами, не тільки більш повно характеризують фізичний стан об’єкта (матеріалу), а й надають більш повний опис їх хімічної будови, адже більшість хімічних властивостей прямо чи побічно визначаються фізичними властивостями. Причому ці властивості важливі самі по собі як характеристики об’єкта (речовини).

Особливого значення фізичні методи набувають при визначенні складу речовин, тобто для аналітичних цілей (це окремий розділ застосування фізичних методів у хімії).

Найбільш характерними ознаками фізичного методу є те, що в його основі лежить взаємодія падаючого випромінювання, потоку частинок або будь-якого поля з речовиною, спостереження і вимірювання результату цієї взаємодії (таку взаємодію спостерігають, наприклад, під час падіння рентгенівських променів на кристал або проходження електромагнітної хвилі крізь речовину).

Висновку щодо наявності взаємодії та її інтенсивності можна дійти, досліджуючи випромінювання, що пройшло крізь речовину, відбилося чи розсіялося речовиною. Така послідовність спостережень характерна для прямого завдання фізичного методу. Проте головним зазвичай є вирішення зворотного завдання - визначення фізичних властивостей речовини або параметрів молекули, що ґрунтується на згаданих змінах (тобто даних експерименту), отриманих фізичним методом. Саме з цієї точки зору характеризуються можливості методу, його чутливість, точність, доступність і практичність [3, с. 5].

Основною перевагою фізичних методів, зокрема перед хімічними, є швидкий аналіз і можливість застосування реєструючих приладів безперервної дії та автоматичних методів контролю [4, с. 69 - 70; 5, с. 1404]. За допомогою фізичних методів можна безпосередньо вимірювати певну фізичну властивість матеріалу (скажімо, густину, електропровідність) або піддавати матеріал дії суто фізичних чинників (наприклад, енергетичному впливу, зокрема електромагнітному випромінюванню). При цьому частіше за все досліджується така властивість системи, яка безпосередньо залежить від концентрації компонента, що визначається, в розчині, суміші, сплаві або від співвідношення двох компонентів: розчиненої речовини та розчинника.

Фізичні методи дослідження (аналізу) в експертній діяльності - це запозичені з фізики та пристосовані до специфічних експертних завдань способи дослідження властивостей і характеристик речових доказів з метою розкриття та розслідування злочину [5, с. 1404; 6].

Усі фізичні методи умовно можна поділити на три основні групи, що ґрунтуються на:

вимірюванні електричних та магнітних властивостей, зокрема електропровідності (кондуктометрії) для визначення концентрації розчинів електролітів, вимірюванні потенціалу електрода (потенціометрія та полярографія) для визначення pH різноманітних розчинів. Особливе місце посідає мас-спектрометрія, коли досліджуваний матеріал у газоподібному стані зазнає дії сильних магнітних чи електричних полів, що дає змогу розділяти складні суміші на окремі компоненти за їх атомною або молекулярною масою (найбільш широко цей метод застосовують для дослідження сумішей ізотопів і аналізу сумішей інертних газів);

вимірюванні густини (денсиметрія) та інших механічних і молекулярних властивостей, зокрема теплопровідності, в‘язкості (аналіз та дослідження газів, розчинів тощо), поверхневого натягу (аналіз та дослідження розчинів), швидкості розповсюдження звуку (аналіз та дослідження газів), вимірюванні температур плавлення, кипіння (аналіз та дослідження визначення чистоти препаратів або металів);

взаємодії випромінювання з речовиною (основний спектр цієї групи займають різноманітні оптичні методи) [4, с. 69 - 70].