Оцінка складу динаміки витрат суб’єктів національної економіки 2009 – 2011 рр.

Одним з найважливіших напрямів реформування сфери фінансів національної економіки є збалансування структурних і вартісних пропорцій формування і використання фінансових ресурсів суб’єктів господарювання. Формування фінансових ресурсів на всіх рівнях економічної системи забезпечується прибутковою діяльністю суб’єктів реальної економіки, а також механізмами розподілу і перерозподілу, і обслуговується потоками грошових коштів. З позицій фінансового менеджменту достатні обсяги фінансових ресурсів для суб’єкта господарювання означають забезпечення ліквідності і безперервності процесу виробництва. Фінансові ресурси підприємств є сукупність грошових доходів і надходжень, сформованих при створенні підприємства і в процесі його діяльності, а також мобілізованих на фінансовому ринку, призначених для розвитку виробництва, виконання фінансових зобов’язань, фінансування поточних втрат і створення резервів” [1, с. 294].

Фундаментально важливим з погляду забезпечення виробничої діяльності напрямом розміщення фінансових ресурсів підприємств є капітальні інвестиції, здійснювані за рахунок нерозподіленого прибутку, амортизаційного ресурсу та реінвестування дивідендів. Зважаючи на високу ціну кредитних ресурсів (у 2008 р. для нефінансових корпорацій середньозважена річна ставка становила 15,5 %, у 2011 р. – 13,3 %), а також на недоступність кредитних коштів на цілі капіталоутворення для значної маси підприємств, основним джерелом фінансування капітальних інвестицій залишаються власні фінансові ресурси: 60,8 % сукупного обсягу капітальних інвестицій у 2010 р. (без урахування ПДВ). Розрахунок обсягів основних власних джерел фінансових ресурсів вітчизняних суб’єктів господарювання, сформованих протягом 2007–2008 рр., свідчить, що в період розгортання глобальної фінансово-економічної кризи, чистий збиток (сальдований фінансовий результат) підприємств переробної промисловості становив -8 358,8 млн грн, сума збитку в розмірі -21 482,56 млн грн була зафіксована у сфері торгівлі. У 2008 р. підприємства добувної промисловості отримали чистий прибуток 17 320,7 млн грн. Значним падінням обсягів чистого прибутку характеризується сфера торгівлі, де позитивна динаміка, що сформувалась у 2003 р., була перервана рекордним серед усіх видів діяльності від’ємним показником сальдованого фінансового результату (чистого збитку) у 2008 р. – -3 284,78 млн дол. Це пов’язано зі скороченням платоспроможного попиту в кризовий період. Так, реальна середньомісячна заробітна плата у 2008 р. скоротилася на 6,2 в.п. порівняно з 2007 р., подальше скорочення показника у 2009 р., порівняно з 2008 р., становило 15,5 в.п. [2, с. 27]. Стабільно зростаючою протягом досліджуваного періоду є динаміка чистого прибутку у сфері транспорту і зв’язку. Однак необхідно зауважити, що в кризовому 2008 р. з 255,4 млн дол. чистого прибутку галузі 242,4 млн дол. були забезпечені сферою зв’язку. Таким чином, фінансовий потенціал суб’єктів господарювання різних видів діяльності залежить не лише від стабільності фінансово-монетарних параметрів і обсягів створюваного у країні ВВП, але й від пропорцій його розподілу.
Щодо амортизаційного ресурсу, сформованого підприємствами досліджуваних видів діяльності, його динаміка має стійку зростаючу тенденцію починаючи з 2003 р. Зазначимо, що суттєві зміни в розмірі амортизації відбулися на підприємствах транспорту і зв’язку: розмір амортизації в абсолютному вимірі зріс у 2,5 разу з 2003 р. до пікового 2007 р. на транспорті і у 3,8 разу – у сфері зв’язку. При цьому відносний показник частки амортизації у структурі операційних витрат на транспорті знизився з 11,34 % до 10 %, а у сфері зв’язку закономірно зріс – з 13,63 % до 20 %.

Стабільно незначні обсяги нарахованої амортизації у структурі операційних витрат із низхідною динамікою характерні для підприємств добувної промисловості – з 12,44 % у 2003 р. до 8,08 % у 2007 р. Скорочення частки амортизаційного ресурсу в операційних витратах – загальна тенденція, характерна для економіки в цілому: якщо у 2003 р. питома вага амортизації в операційних витратах становила 6,6 %, то у 2007 р. – 2,5 %. Відповідно, змінився показник забезпеченості покриття зносу основних засобів за рахунок амортизації, який, за нашими підрахунками, скоротився з 48 % у 2003 р. до 17,3 % у 2007 р. У 2008 р. показник покриття становив близько 6,05%, що свідчить про спрямування амортизаційного ресурсу в період фінансової кризи на цілі, інші ніж покриття втрат від зносу капіталу.

Амортизаційний ресурс у структурі джерел фінансування суб’єктів не фінансового сектора посідає друге після прибутку місце: за системою національних рахунків, у 2009 р. споживання основного капіталу становило 41,07 % валового прибутку [2, с. 41,45]. Однак амортизаційна політика не відповідає завданням нагромадження ресурсів для економічного зростання, довгий час норми амортизації основних засобів орієнтувалися лише на податкові цілі.

Отже, поряд із питанням збалансування структурних пропорцій розподілу і зосередження фінансових ресурсів на різних рівнях учасників економічної системи стоїть питання внутрішнього потенціалу їх формування, що потребує дослідження впливу важелів грошової, фіскально-податкової, амортизаційної політики держави.