Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Модель оцінки ймовірності банкрутства українських підприємств

Використання цієї моделі дозволяє з високим рівнем ймовірності спрогнозувати майбутній фінансовий стан підприємства, а отже, оцінити ймовірність його банкрутства. Точність оцінювання за використання пропонованої моделі є дещо нижчою, ніж у разі застосування відповідних галузевих алгоритмів.

9. Методи фінансового контролінгу.

Служби контролінгу в процесі виконання своїх функцій використовують як загальнометодологічі і загальноекономічні (спостереження, порівняння, групування, аналіз, трендовий аналіз, синтез, систематизація, прогнозування), так і специфічні методи.

До головних специфічних методів фінансового контролінгу належать такі як факторний аналіз відхилень, бенчмаркінг, аналіз точки беззбитковості, вартісний аналіз; портфельний аналіз, АВС-аналіз.

Мета факторного аналізу відхилень полягає у визначенні та оцінюванні причини відхилень фактичних показників витрат та фінансових результатів від нормативних (планових) за кожним місцем їх виникнення. Відхилення аналізуються за результатами дії трьох основних факторів: зміни обсягів виробництва продукції; зміни цін на ресурси; зміни норм витрат на одиницю продукції.

Факторний аналіз відхилень можна доповнити порівнянням показників діяльності досліджуваного підприємства заналогічними показниками інших суб'єктів господарювання, зокрема тих, які здійснюють той самий вид діяльності або використовують споріднені методи, процеси чи технології. Це можна зробити засобами бенчмаркінгу.

В процесі бенчмаркінгу проводиться порівняння контрольних значень відповідних показників (нормативних чи передових підприємств) з аналогічними показниками аналізованого підприємства.

Основна мета бенчмаркінгу полягає у виявленні негативних відхилень у значеннях порівнюваних показників і причин таких відхилень та розробці пропозицій щодо їх ліквідації. Об’єктами бенчмаркінгу є методи, процеси, технології, якісні параметри продукції, показники господарсько фінансової діяльності як підприємства в цілому так і його структурних підрозділів.

Розрізняють три види бенчмаркінгу: внутрішній, функціональний та бенчмаркінг, зорієнтований на конкурентів.

Внутрішній бенчмаркінг проводиться шляхом аналізу та порівняння показників діяльності різних структурних підрозділів одного й того самого підприємства.

Функціональний бенчмаркінг зводиться до порівняльного аналізу окремих показників господарсько-фінансової діяльності досліджуваного підприємства з аналогічними показниками іншими підприємств, які не є конкурентами.

Бенчмаркінг, зорієнтований на конкурентів проводиться шляхом порівняльної характеристики господарсько-фінансової діяльності досліджуваного підприємства з аналогічними характеристиками підприємств-конкурентів. Вважається, що найпридатнішим аналогом для порівняння є «ринковий лідер». Ідентифікація факторів, які призводять до відставання досліджуваного підприємства від лідера, дає змогу розробити рекомендації щодо покращання його діяльності.

Розрізняють три фази бенчмаркінгу: підготовча стадія, аналіз, впровадження.
На підготовчій стадії здійснюють вибір об'єкта бенчмаркінгу та порівняльних аналогів; визначаються показники для такого аналізу (наприклад, собівартість, затрати часу, частка браку); збирають необхідну для такого аналізу інформацію.

На стадії аналізу на підставі порівняння відповідних показників з підприємством-партнером виявляються недоліки та ідентифікуються причини їх виникнення. Критерієм оцінювання процесів, функцій, методів чи виробничих процесів є показники їх продуктивності.

На стадії впровадження виконується робота щодо реалізації результатів аналізу в практичній діяльності підприємства. Основна увага зосереджується на розробці стратегії і тактики нейтралізації виявлених у ході бенчмаркінгу недоліків у роботі досліджуваного підприємства.

Важливим завданням контролінгу є реальне планування цін, прибутку та асортименту продукції. Для цього в практиці використовують метод визначення точки беззбитковості, суть якого зводиться до визначення мінімального обсягу реалізації продукції (у разі незмінних цін та умовно-постійних витрат), при якому підприємство може забезпечити беззбиткову операційну діяльність у короткостроковому періоді. Цей метод побудований на тезі, що зі зростанням обсягів реалізації умовно-постійні витрати на одиницю продукції зменшуються.

Точка беззбитковості характеризує такий обсяг виробництва й реалізації продукції, якому відповідає нульовий прибуток підприємства, тобто виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) відповідає валовим затратам на їх виробництво та реалізацію.

Складовими елементами аналізу точки беззбитковості є розрахунок суми покриття (маржинального прибутку). Показник маржинального прибутку характеризує частину виручки, що спрямовується на заміщення умовно постійних витрат і формування прибутку від реалізації.

Аналізувати точку беззбитковості можна побудовою графіків, а також за допомогою відповідних математичних розрахунків. В процесі фінансового контролінгу для селективного відбору постачальників і клієнтів, найважливіших видів сировини і матеріалів, найвагоміших елементів витрат, найефективніших напрямів капіталовкладень може використовуватися АВС-аналіз суть якого полягає у виявленні та оцінці незначного числа кількісних величин, які є найціннішими та мають найбільшу питому вагу у загальній сукупності вартісних показників. В результаті застосування АВС-аналізу можна сконцентрувати увагу на пріоритетних напрямках зниження собівартості продукції, а також визначити реальні шляхи підвищення обсягів реалізації та ефективності виробництва.

Вартісний аналіз розглядається як один з найдійовіших інструментів зниження собівартості продукції, зокрема витрат на сировину та матеріали. За оцінками західних експертів при використанні такого аналізу можна виявити резерви зниження витрат у розмірі до 20% собівартості продукції.

Вартісний аналіз — це метод оперативного контролінгу, який полягає в дослідженні функціональних характеристик продукції, що виробляється, з погляду еквівалентності їх вартості та корисності. Він спрямований на мінімізацію витрат при зміні вимог до якості виготовленої продукції у випадках:

- зменшення вимог до якості продукції, якщо споживачі нехтують підвищеною якістю продукції або не готові сплачувати належну ціну за вищу якість;
- підвищення вимог до якості, у випадку якщо споживачі готові сплачувати вищу ціну за якіснішу продукцію. Дана ситуація допустима у випадку якщо збільшення виручки від реалізації в результаті вдосконалення функціональних параметрів продукції перевищить приріст затрат на таке вдосконалення.

Вартісний аналіз може проводитися як у розрізі видів продукції (робіт, послуг) так і в розрізі окремих структурних підрозділів чи виробничих процесів. На практиці вартісний аналіз комбінується з іншими методами контролінгу ‑ бенчмаркінгом, АБС-аналізом, СВОТ-аналізом. Портфельний аналіз в основному використовується з метою оптимізації портфеля цінних паперів інвестора. За аналогією з цінними паперами такий аналіз можна проводити з метою комбінацій портфеля продукції (робіт, послуг), виробництвом яких займається підприємство. При проведенні такого аналізу окремі продуктові групи виокремлюються у відповідні стратегічні «бізнес-одиниці», кожна з яких оцінюється в напрямку прибутковості та ризиковості виробництва. При цьому в основу такого аналізу покладено два оціночні критерії: теперішня вартість очікуваних доходів від володіння цінними паперами (проценти, дивіденди) та рівень ризиковості вкладень. На основі результатів портфельного аналізу приймаються рішення щодо додаткових інвестицій в окремі виробничі програми, реінвестиції чи дезінвестицій, а також визначається стратегія управління ризиками в розрізі кожної стратегічної бізнес-одиниці.

Одним з важливих методів стратегічного контролінгу є аналіз сильних і слабких місць, а також наявність шансів та ризиків (СВОТ- аналіз). Такий аналіз може проводитися як по підприємству, так і в розрізі окремих структурних підрозділів, центрів затрат та видів продукції. На основі результатів такого аналізу розробляються рекомендації щодо усунення наявних слабких місць в діяльності підприємства та ефективного використання сильних сторін існуючого потенціалу. Крім цього на основі такого аналізу виявляється вплив різних зовнішніх факторів на процес господарської діяльності підприємства і розробляються пропозиції стосовно нейтралізації можливих ризиків та використання додаткових шансів.

План фінансової санації підприємства.

Розробка плану фінансового оздоровлення здійснюється фінансовими та контролінговими службами підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі.

Об’єктами планування є фінансові, виробничі та трудові ресурси підприємства, процеси господарської діяльності тощо.

План фінансового оздоровлення підприємства складається зі вступу та чотирьох розділів. Структурно–логічна схема плану санації зображена на рис. 3.1.

У вступі відображається загальна характеристика об’єкта планування, подаються відомості про правову форму організації бізнесу, форму власності, організаційну структуру, сфери діяльності та коротка історична довідка про розвиток підприємства. Окрім цього, формулюється мета складання плану санації, називаються замовники плану та методи, які використовуються в процесі його розробки.

У першому розділі відображається вихідна ситуація на підприємстві.

Аналіз вихідних даних включає такі підрозділи:

- Оцінка зовнішніх умов.

- Аналіз фінансово–господарського стану.

- Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць.

- Наявний потенціал.

Оцінка зовнішніх умов, у яких функціонує підприємство, є основою стратегічного планування і включає вивчення загальних політико – економічних тенденцій, які впливають на діяльність підприємства, аналіз галузі та ринкового сегмента.

Під час вивчення загальної політико–економічної ситуації розглядається розвиток економіки в цілому, демографічна ситуація, інновації, зміна політичного середовища. Головною метою оцінки навколишнього середовища є оцінка можливості адаптації стратегії розвитку підприємства до змін у суспільно–політичному житті країни.

Аналіз фінансово–господарського стану проводиться за двома напрямами:

- аналіз виробничо–господарської діяльності;

- аналіз фінансового стану.

У ході аналізу з’ясовується фактичний фінансовий та майновий стан підприємства (фактичний обсяг реалізації, величина прибутків (збитків), рівень заборгованості, коефіцієнти платоспроможності, ліквідності, фінансового лівериджу тощо).

Аналіз причин фінансової кризи і слабких місць полягає в систематизації та оцінюванні причин фінансової кризи та наслідків їхнього впливу на фінансово–господарську діяльність підприємства і проводиться з метою їхньої локалізації та усунення. Виявлення симптомів кризи здійснюється на підставі аналізу слабких місць на підприємстві. Слабкі місця можуть виявлятися в таких сферах як: залучення капіталу, ринок, персонал, законодавство.

У разі тривалої фінансової кризи фактори, що забезпечують потенціал підприємства, поступово вичерпуються і позиції підприємства слабшають.

Наявний потенціал. Тут вивчаються сильні сторони підприємства, можливі шанси та наявний потенціал у кадровій, виробничій, технологічній, маркетинговій та інших сферах. Наявний потенціал розвитку підприємства визначається такими основними факторами:

– фінансове забезпечення та можливості залучення додаткового капіталу;

– наявність кваліфікованого персоналу;

– наявність надійних і дешевих джерел постачання сировини та матеріалів;

– наявність ринків збуту продукції; – виробничий потенціал;

– ефективна організаційна структура;

– висока якість менеджменту.

Ефективність проведення санації можна забезпечити планомірним розвитком і використанням наявного в підприємства потенціалу, а також через послаблення чинників, що обмежують проведення санації.

На підставі аналізу вихідної ситуації робиться висновок про доцільність санації підприємства чи про необхідність його ліквідації.

У другому розділі плану визначаються стратегічні цілі санації, цільові орієнтири та розробляється стратегія санації підприємства.

Даний розділ має запропонувати оперативну (Crash–) програму із відображенням заходів, спрямованих на покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності та ліквідності підприємства. Лише за умови успішного виконання цієї програми підприємство може отримати можливість реалізувати план санації, тобто здійснити заходи для відновлення прибутковості та досягнення стратегічних конкурентних переваг. У каталозі санаційних заходів у рамках Crash–програми можна запропонувати нижченаведені заходи:

- рефінансування дебіторської заборгованості;

- мобілізація прихованих резервів через продаж окремих позицій активів;

- зменшення та збільшення статутного капіталу;

- реструктуризація кредиторської заборгованості;

- заморожування інвестиційних вкладень;

- зворотний лізинг;

- розпродаж за зниженими цінами товарів, що користуються низьким попитом.

Третій розділ є основною частиною плану санації. Це конкретний план заходів для відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому періоді. Складовими частинами цього розділу є:

План маркетингу та оцінка ринків збуту продукції. У цьому підрозділі визначають ринкові фактори, які впливають на збут продукції та місткість ринку; мотивацію споживачів; умови збуту; галузеві ризики; ситуацію на суміжних товарних ринках. Кількісна оцінка частини ринку, яка належить підприємству, проводиться за основними споживачами готової продукції з посиланням на поточні обсяги реалізації та на перспективи її збільшення. Крім того, дається перелік можливих конкурентів, їхніх переваг і недоліків, а також схема реалізації продукції, методи стимулювання реалізації та пропозиції щодо оптимального співвідношення реалізаційної ціни й собівартості. Визначаються можливості та способи розширення ринків збуту. Дається оцінка діяльності підприємства з погляду антимонопольного законодавства.

План виробництва та капіталовкладень містить дані про використання обладнання, його знос, витрати, пов’язані з відновленням, можливості оренди чи лізингу. Також характеризується виробничий процес, його «вузькі» місця, комерційні зв’язки з постачальниками факторів виробництва, зазначаються конкретні заходи щодо поліпшення асортименту продукції та підвищення її якості з тим, щоб досягти конкурентних переваг. Необхідно вказати, яке саме обладнання, технічну документацію, технологію, «ноу–хау», у кого, на яких умовах і в який термін потрібно придбати, суму витрат на придбання. Виходячи з цих даних, оцінюють потреби в інвестиціях. План виробництва та капіталовкладень складається у формі бюджету.

Організаційний план відображає організаційну структуру підприємства, можливості реструктуризації та перепрофілювання, аналізують управлінський та кадровий склад, фактичну кількість працівників і пропозиції щодо її зменшення, пропонують заходи для посилення мотивації працівників і поліпшення організації менеджменту. У разі необхідності вивчаються можливості злиття, приєднання чи розукрупнення з урахуванням вимог антимонопольного законодавства. Фінансовий план включає:

а) прогноз обсягів випуску та реалізації продукції;

б) баланс грошових надходжень і витрат;

в) зведений баланс активів і пасивів;

г) форми та джерела мобілізації фінансових ресурсів;

д) графіки освоєння, окупності та повернення фінансових ресурсів.

У фінансовому плані також відображається сума витрат на розробку плану санації та проведення санаційного аудиту. На підставі фінансового плану розраховується загальна потреба підприємства у фінансових ресурсах із зовнішніх джерел. Обсяг зовнішнього фінансування дорівнює різниці між загальною потребою підприємства у фінансових ресурсах і прогнозованою величиною виручки від реалізації окремих об’єктів активів, продаж яких здійснюється в рамках санації. Одержана величина коригується на позитивний чи негативний Cash–Flow, який очікується в період проведення санації.

Четвертий розділ містить розрахунок ефективності санації, а також перелік організаційних заходів щодо реалізації плану та контролю за ходом реалізації.

Отже, основними критеріями оцінки ефективності санації є:

- ліквідність і платоспроможність;

- прибутковість; - додаткова вартість, створена в результаті санації;

- конкурентні переваги.

Якщо за основу брати критерій прибутковості, то ефективність санації (Е) можна визначити за такою формулою: Е = Прогнозований обсяг додаткового прибутку / Розмір вкладень на проведення санаціїї.

⇐ Предыдущая 1 23