 |
Додаткова література
|
|
|
|
Тема 3. Визнання договору недійсним як спосіб захисту
Цивільних прав та інтересів
План
1. Недійсність правочинів. Нікчемні та оспорювані правочини.
2. Підстави недійсності договору:
а) недоліки змісту;
б) недоліки форми;
в) недоліки суб’єктного складу;
г) недоліки волі;
3. Загальні та спеціальні наслідки недійсності договорів.
Нормативно-правові акти
1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року (з наступ. змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40 ˗ 44. – Ст. 356.
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року (з наступ. змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.
3. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 року із змінами від 15 грудня 2005 р., від 15 березня 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
4. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: Закон України від 1 липня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст.553.
Судова практика
1. Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 у справі за конституційним зверненням громадянина Степаненка А.М. щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) // Вісник Конституційного Суду України. - 2012. - №1. - С. 23-31.
2. Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними: постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 9 [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09?text=%E4%EE%E3%EE%E2%EE%F0%F3+%ED%E5%E4%B3%E9%F1%ED%E8%EC
|
|
|
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28 квітня 1978р. № 3 (зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992р. №13 та від 25 травня 1998 р. №15). Постанови Пленуму Верховного Суду України 1972-2002. Офіційне видання / За загальною редакцією В.Т. Маляренка. – К.: „А.С.К.”, 2003. – 560 с.
4. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними: роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12. березня 1999 р. із змінами від 10.12.2004 р. // Бізнес. – 1999. – № 13. – С. 43.
5. Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним: постанова Пленуму Верховного Суду України від 28.03.72.// Постанови Пленому Верховного суду України в кримінальних та цивільних справах. К.: Юрінком - 1995. - С. 276-277.
Література
1. Дзера О. Загальні положення про правочини в новому Цивільному кодексі України // Юридична Україна. – 2003. – № 7. – С. 24˗31.
2. Ромовська З. В. Рух цивільних відносин. Правочини // Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. - К.: Атіка, 2005. – С.324-423.
3. Кучер В. О. Нікчемні правочини: автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. - Л., 2005. - 16 с.
4. Романюк Я.М. Коментар Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.09 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними". – К.: Істина, 2012. – 222 с.
Додаткова література
1. Бобко Т.В. Зміст і форма правочину в цивільному праві: автореф. дис… канд. юрид. наук.: спец. 12.00.03. – Харків, 2011. – 20 с.
2. Городницький Е. Про види і наслідки нікчемного правочину // Юридичний журнал. – 2004. - № 11 (29). – С. 48-50.
3. Ґудзь О. Еволюція форм правочинів: від усної – до „електронної” // Юридичний журнал. – 2006. – № 1. – С. 32˗38.
4. Давидова І.В. Недійсність правочинів, укладених внаслідок помилки та обману:: автореф. дис… канд. юрид. наук.: спец. 12.00.03. – Одеса, 2011. – 20 с.
|
|
|
5. Дзера О. В. Правочини за новим Цивільним кодексом України // Вісник Академії адвокатури України. – 2005. - № 1 (2) – С. 4˗16.
5. Крат В. І. Переведення прав та обов’язків за договором як окремий спосіб захисту переважних прав // Вісник господарського судочинства. – 2007. - № 6 – С. 43˗47.
6. Нижний А.В.Форма цивільно-правового договору та наслідки її недотримання: автореф. дис… канд. юрид. наук.: спец. 12.00.03. – К., 2011. – 20 с.
7. Павлова И. Ю. Незаключенность или недействительность договора как последствия несоблюдения требований к форме и государственной регистрации договора // Государство и право. – 2004. - № 10.– С. 49˗56.
8. Перова О.В. Недійсність правочину, який порушує публічний порядок: автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.03. – Х., 2010. -15 с.
9. Потопальський С. С. Підстави та наслідки недійсності підприємницьких договорів (на матеріалах практики господарських судів): автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / НДІ приватного права і підприємництва Академії правових наук України. - К.: 2007. - 20 с.
10. Потопальський С. С. Правові проблеми розмежування недійсних та неукладених договорів // Вісник господарського судочинства. – 2005. - № 4 – С. 176˗181.
11. Кравчук В. Правочини, загальні положення про зобов'язання, договірні зобов'язання / Кравчук В. - Видавничий дім Фактор. - 2011. - 2192 с.
12. Романюк Я.М. Коментар Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.09 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними". – К.: Істина, 2012. – 222 с.
13. Романюк Я. М. Особливості визнання недійсними договорів, укладених на прилюдних торгах // Вісник Верховного Суду України. - 2011. - №12(136). - С. 40-45.
14. Романюк Я.М. «Недійсність» та «нікчемність» правочину // Вісник Львів. ун-ту. - 2010. - Вип.50. - С. 196-201.
15. Святецька І. Про судову практику щодо визнання заповіту недійсним // Мала енциклопедія нотаріуса. - 2012. - №2(62). - С. 3-5.
16. Семушина О.В. Правові аспекти розмежування нікчемних і заперечних правочинів // Часопис Київського університету права. – 2005. - № 1. - С. 95-102.
17. Семушина О. В. Недійсні правочини та правові наслідки їх недійсності: автореф. дис… канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / Ольга Вікторівна Семушина; Національна академія наук України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. - К., 2010. - 16 с.
|
|
|
18. Спасибо-Фатєєва І. В. Наслідки недійсності правочинів // Вісник господарського судочинства. – 2008. - № 2 – С. 79˗87.
19. Томчишен С. В. Визначення договору неукладеним за Цивільним та Господарським кодексами України // Вісник господарського судочинства. – 2006. - № 4 – С. 178˗188.
20. Шкіра Я. Юридична природа правочину, укладеного в електронній формі // Право України. – 2005. – № 3. – С. 43˗46.
Завдання 1. Складіть схему можливих ознак, які свідчать про невідповідність змісту правочину закону в частині: предмета; основних прав і обов'язків; способів захисту і відповідальності.
Завдання 2. Використовуючи 2 гл. 16 ЦК, складіть перелік нікчемних і оспорюваних правочинів.
Завдання 3. Складіть проект позовної заяви з вимогою про визнання недійсним удаваного правочину.
Завдання 4. Використовуючи ЦК, складіть таблиці з зазначенням недійсних правочинів, які тягнуть наслідки у вигляді: а) двохсторонньої реституції; б) односторонньої реституції; в) недопущення реституції і стягнення в доход держави отриманого (належного) за правочином доходу; д) стягнення збитків; є) стягнення збитків у подвійному розмірі; ж) відшкодування моральної шкоди.
Завдання 5. Казимирів пред'явив у суді позов до місцевої державної адміністрації м. Мостиська до Казимирова про визнання недійсним договору, відповідно до якого Казимирова приватизувала без його (Казимирова) згоди квартиру, незважаючи на те, що він вселився у квартиру одночасно з відповідачкою, але не проживає там з поважної причини. Казимирів відзначив, що після розірвання шлюбу з Казимировою між ними склалися негативні відносини й він виїхав із квартири.
Заперечуючи проти задоволення позову, представник адміністрації м. Мостиська й Казимирова вказали на те, що позивач у спірній квартирі не проживає, забрав усі свої речі й пішов із сім’ї, а тому його згода на приватизацію не була потрібна.
Завдання 6. Старостенко з двома неповнолітніми дітьми, 11-літнім Андрієм й 8-літнім Олексієм, займала двохкімнатну квартиру. У січні 1994 р. цю квартиру вона приватизувала, у березні 1995 р. продала її Зозульчич, а в червні 1995 р. померла.
|
|
|
Прокурор звернувся в суд в інтересах неповнолітніх дітей Старостенко із заявою про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, з огляду на те, що на порушенні вимог закону органи опіки й піклування на укладення догоовру згоди не давали. Суд визнав договір недійсним й прийняв рішення повернути квартиру неповнолітнім дітям, а покупцеві — Зозульчич повернути 250 тис. грн. — ціну квартири, зазначену в договорі. Опікун неповнолітніх Старостенко заявив у суді, що таких грошей у дітей немає й бути не може, тому що їхня покійна мати ті гроші пропила й розтринькала. У відповідь Зозульчич заявила, що не звільнить квартиру доти, поки їй не повернуть усі гроші. Прокурор порадив Зозульчич звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків до нотаріуса, який незаконно посвідчив договір.
Завдання 7. Рубенко, довідавшись, що його двоюрідний брат Конторович вирішив продати свій автомобіль «Вольво», висловив бажання купити його за тією ціною, що була б встановлена при продажі автомашини через комісійний магазин. Однак брати підрахували неминучі витрати на оформлення договору й дійшли до висновку, що вигідніше оформити договір дарування. Тим більш, що дарування автомашин родичам оформляється безперешкодно. Договір дарування був засвідчений у нотаріальній конторі, а Рубенко зобов'язався сплатити братові протягом трьох місяців 40 тис. грн. У зв'язку з притягненням Конторовича до кримінальної відповідальності, за якої законом передбачається конфіскація майна, було встановлено, що він автомобіль не подарував братові, а продав.
За позовом прокурора суд визнав договір дарування автомобіля Конторовичем Рубенку недійсним як такий, що його зміст суперечить закону й ухвалив вилучити авто й 40 тис. грн. у доход держави. В апеляційній скарзі на це рішення Рубенко вказав, що укладений з братом договір купівлі-продажу нічого протизаконного не містить.
Завдання 8. Комерційний банк «Вітабанк» надав фірмі «Соломон» цільовий кредит на 100 тис. грн. З метою забезпечення повернення кредиту й виплати відсотків за ним позичальник — фірма «Соломон» — надала банку страхове свідоцтво про добровільне страхування відповідальності позичальників за непогашення кредитів у термін, виданий страховою компанією «Гарант» (страховиком) фірмі «Соломон» (страхувальникові). При цьому фірма «Соломон» надала докази сплати нею страхового збору.
|
|
|
Фірма «Соломон» свої кредитні зобов'язання не виконала. Тому «Вітабанк» звернувся з позовом до страхової компанії «Гарант» про стягнення зі страховика суму кредиту й відсотків за його використання, не виплачених страхувальником.
При розгляді спору в суді було встановлено, що в страховому свідоцтві не було зазначено, що договір страхування укладений на користь третьої особи й що умови добровільного страхування являється невід’ємною частиною страхового свідоцтва. У справі знаходився екземпляр умов підписаний тільки головним фахівцем страхової компанії. При цьому у страховому свідченні не зазначено, що вигодонабувачем за договором страхування є «Вітабанк». У справі містились лише листи страхової компанії «Гарант» про те, що нею застрахована відповідальність позичальника — фірми «Соломон» — за невиконання зобов'язань за кредитним договором.
Завдання 9. Рішенням господарського суду установчі документи і запис про державну реєстрацію ПАТ «РВГ» були визнані недійсними. На основі даного рішення податкова адміністрація подала до господарського суду позов із вимогою визнати недійсними всі правочини, здійснені ПАТ „РВГ” у період після його державної реєстрації до визнання реєстрації недійсної, і стягнення на користь держави всього доходу, отриманого ПАТ «РВГ» від цих правочинів. Як на підставу визнання цих правочинів недійсними податкова адміністрація вказала на те, що внаслідок визнання господарським судом недійсним установчі документи і запису про державну реєстрації ПАТ «РВГ» потрібно враховувати, що вони були здійсненні особою, яка не мала права на підприємницьку діяльність. Відтак податкова адміністрація доказувала, що якщо суд визнає недійсними установчі документи й запис про державну реєстрацію юридичної особи, то остання в період від дня державної реєстрації до дня судового визнання реєстрації недійсною здійснювала незаконну підприємницьку діяльність.
Тема: Захист честі гідності ділової репутації
|
|
|
