 |
Нормативно-правові акти
|
|
|
|
1. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (Рим. 21.11.50) // Голос України, 10 січня 2001 року. – № 3 (2503). – С. 6 — 8.
2. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16.11.1992 року із змінами від 03 лютого 2004 р., від 11 травня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 1. – Ст. 1.
3. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21 грудня 1993 року із змінами від 17 листопада 2005 р., від 21 грудня 2005р., від 12.01.2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 43.
4. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 року із змінами від 11 травня 2004 р., від 23 червня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
Судова практика
1. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи: ПОСТАНОВА № 1 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09
2. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року із змінами від 25.05.2001 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1972 – 2004). Офіц. видання. – у 2-х томах. – Т. 1. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. – С. 52 – 60.
3. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням моральної шкоди: роз’яснення Вищого Арбітражного Суду України від 29 лютого 1996 року із змінами від 06.11.2000 р. // Юридичний вісник України. – 28 – 29 квітня 1999 року. – С. 11 – 19.
Методичні рекомендації
Відшкодування моральної шкоди: Методичні рекомендації Управління координації правової роботи та правової освіти від 13.05.2004 № 35-13/797 // Юридичний вісник України.- № 44(448). – 30 жовтня – 5 листопада 2004 р. – С. 13-16
|
|
|
Література
Основна:
1. Малюга Л.В. Особисті немайнові права фізичних осіб в цивільному праві: теоретичні основи та проблеми правового забезпечення. Автореф. дис… канд. юрид. наук. – Київ, 2004. – 22 с.
2. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України / А. Г. Ярема, В. Я. Карабань, В. В. Кривенко, В. Г. Ротань. – Т. 1. – К.: А.С.К., 2004. – С.653-717.
3. Саприкіна І. Цивільно-правові способи захисту честі, гідності, ділової репутації у новому Цивільному кодексі України // Юридична Україна. – 2005. – № 9. – С. 55 – 58.
1. Голубев К., Нарижный С. Защита деловой репутации юридических лиц // Российская юстиция. – 1999. – № 7. – С. 24 – 25.
2. Малеина М.Н. Содержание и осуществление личных неимущественных прав граждан и проблемы теории и законодательства // Государство и право. – 2000. – № 2. – С. 16 – 21.
3. Погрібний С.О. Неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини як загальна засада цивільного законодавства України // Життя і право. – 2005. – № 1. – С. 32 – 36.
4. Стефанчук Р. Зміст особистих немайнових прав фізичних осіб // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 7. – С. 10– 13.
5. Штефан А. Способи захисту честі, гідності й репутації: окремі питання // Юридична Україна. – 2005. – № 4. – С. 59 – 63.
Задачі
Задача 1. Смирнов звернувся до суду із заявою про захист честі та гідності та відшкодування моральної шкоди, пославшись на те, що в зв'язку з відсутністю фінансування за колишнім місцем роботи він був змушений звільнитися з роботи за власним бажанням і спробувати працевлаштуватися на одну з приватних фірм. При прийомі на роботу у фірму, від нього зажадали рекомендацію з колишнього місця роботи.
Замість рекомендації йому була видана характеристика, підписана директором НДІ і головою профкому. У характеристиці відзначався високий рівень професіоналізму Смирнова, але, разом з тим, вказувалося, що були випадки примусу співробітників відділу, яким він керував, включати його до числа співавторів у заявку на винахід, нарахування собі необґрунтовано високих премій і. т. д.
|
|
|
Суд відмовив Смирнову в прийнятті позовної заяви, посилаючись на те, що пред'явлення характеристик при влаштуванні на роботу закон не вимагає, тому факти, викладені в характеристиці, юридичного значення не мають.
Смирнов оскаржив ухвалу суду з тих мотивів, що він звернувся до суду не з приводу видачі йому характеристики, а в зв'язку із захистом честі та гідності.
Чи повинен суд прийняти до свого провадження позов Смирнова і розглянути його належним чином?
Задача 2. Вироком суду Горенко засуджений за шахрайство, після чого в місцевій газеті з'явилася стаття, де Горенко у жорстких виразах характеризувався як злодій і шахрай.
У наступному по касаційній скарзі справа Горенко була припинена за відсутністю складу злочину.
Горенко звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності і ділової репутації.
Автор і редакція газети, що опублікувала статтю, позову не визнали, посилаючись на те, що, даючи характеристику Горенко, вони керувались вироком суду і не передбачали, що він буде скасований.
Чи є підстави для задоволення позову Горенка?
Задача 3. Громадянин Ш. пред’явив до письменника А. «Літературній газеті» позов про захист честі та гідності І. В. Сталіна. Підставою для подання позову стала публікація в «Літературній газеті», де письменник А. охарактеризував діяльність І. В. Сталіна як злочин проти радянського народу. Суд даний позов не прийняв до розгляду, оскільки, на думку суду, чинним законодавством не передбачена можливість подання позову про захист честі та гідності інших громадян.
Тоді громадянин Ш. пред’явив до письменника А. і «Літературної газети» позов про захист своєї честі і гідності і відшкодування моральної шкоди. На думку позивача, його честь і гідність зганьблені поширенням відомостей про І. В. Сталіна і його час, оскільки Ш. брав активну участь у подіях того часу. Суд прийняв позовну заяву громадянина Ш. і розглянув її належним чином.
Чи правильно вчинив суд?
Задача 4. Громадянин Петришин звернувся до нотаріуса за посвідченням заповіту, який він вирішив скласти. Нотаріус надав йому необхідну правову допомогу і посвідчив заповіт. Через деякий час до нотаріуса прийшов син Петришина і заявив, що його батько, на його думку, не віддає звіту у своїх діях. Незважаючи на сімдесятирічний вік, він готується до одруження, і син побоюється, що батько заповідав усе майно сторонній особі. У зв'язку з цим син попросив нотаріуса показати йому заповіт, складений батьком. Нотаріус пред’явив сину екземпляр заповіту.
|
|
|
Батько, довідавшись про те, що зміст його заповіту став відомий сину, звернувся до суд з позовом до нотаріуса, у якому вимагав компенсувати йому моральну шкоду в розмірі 1 тис. грн.
Чи підлягає позов задоволенню?
Задача 5. Алієв і Петрик подали до РАЦС заяву про реєстрацію шлюбу. За два дні до реєстрації до Петрик з'явилася мати Алієва і заявила про те, що вона не дозволяє своєму сину одружитися з Петрик. Вона пояснила, що від подруги Петрик довідалася, що остання вела колись аморальний спосіб життя і зловживала наркотиками. Реєстрація шлюбу не відбулася.
Через кілька років, усе ще перебуваючи під враженням несправедливих обвинувачень подруги і невдач в особистому житті, Петрик звернулася до суду з позовом про захист честі і гідності, а також компенсації моральної шкоди. Адвокат відповідачки заявив у суді, що повідомлення відомостей, які ганьблять честь і гідність, без свідків одній особі не можна розглядати як їхнє поширення, і тому позов не може бути задоволений. До того ж з моменту цих подій пройшло більше 5 років, тому минув строк позовної давності.
Вирішіть справу.
Задача 6. Борко уклав з АТ «Електрон» договір на надання послуг, відповідно до якого АТ зобов'язалося взяти телевізор Борка на абонементне обслуговування, робити необхідний поточний ремонт телевізора в терміни, установлені Правилами побутового обслуговування населення. Через деякий час після укладення договору вийшов з ладу кінескоп. Борко звернувся до АТ з вимогою виконати ремонт телевізора з заміною кінескопа. На це звернення АТ не реагувало: на письмові заяви Борка не відповідало, а на телефонні дзвінки працівники АТ відповідали щось невизначене й у грубій формі.
|
|
|
Борка звернувся до суду з позовом про захист своїх прав споживача. Він просив суд зобов'язати АТ відремонтувати телевізор, відшкодувати йому матеріальну і моральну шкоду. Представник АТ у суді пояснив, що затримка з ремонтом телевізора відбулася через хворобу майстра, порушення термінів ремонту телевізорів — звичайна справа, громадяни до цього звикли і моральної шкоди це нікому не завдає.
Задача 7. В 1985 р. Блюгер, який працював головним бухгалтером деревообробного комбінату, був звільнений з посади. Підставою для звільнення стала передача по міському телебаченню циклу «Тіні минулого», підготовлена тележурналістом Донецьким, в якій Блюгер, п'ятидесятник за віросповіданням, звинувачувався в моральному розтлінні молодих співробітників комбінату шляхом роз'яснення їм основних постулатів своєї релігії; у виконанні в їхній присутності обряду жертвоприношення тварин; в демонстративному вживанні наркотиків на очах у товаришів по службі.
Після відміни заборон, пов'язаних з релігійною діяльністю п'ятидесятників, Блюгер в 1992р. звернувся до телекомпанії БІЕНЕН, яка є правонаступницею міського телебачення, з проханням спростувати відомості, що порочать йогота не відповідали дійсності: роз'яснення основ релігії не є моральним розтлінням молоді; жертвоприношення не входять до обрядовості п'ятидесятників; у кінці 70-х років він вирощував поросят в своєму підсобному господарстві і одного дня попросив водія комбінату Горбунова допомогти йому забити тварину, яка виросла; наркотики не вживав, а, страждаючи хронічної формою бронхіальної астми, він постійно користувався імпортними ліками в аерозольній упаковці. Телекомпанія БІЕНЕН відмовилась спростувати вказані відомості, пославшись на те, що за чинним законодавством потрібне спростування в тій же передачі, а цикл «Тіні минулого» давно скасований. Блюгер заявив, якщо БІЕНЕН не в змозі спростувати вказані відомості, то він пред'явить позов про захист честі і гідності до автора передачі тележурналісту Донецького і зажадає також відшкодувати заподіяну йому матеріальну і моральну шкоду. Юрисконсульт БІЕНЕН роз'яснила йому, що для звернення до суду пропущений строк позовної давності. Крім того, Донецький — псевдонім тележурналіста, справжнє ж його прізвище не може бути повідомлене Блюгеру.
Задача 7. Шкільний вчитель Гаврюк під час неодноразових переливань крові після травми, заподіяною автоаварією, був заражений вірусом імунодефіциту і незабаром йому був поставлений діагноз СНІД. Після довгих коливань він повідомив про це директору школи, в якій працював, і попросив перевести його до шкільної бібліотеки, щоб залишаючись у школі, без якої не мислив свого життя, дещо зменшити фізичні і емоційні навантаження. Директор школи запропонував Гаврюкові звільнитися зі школи за власним бажанням. Після відмови Гаврюка директор розповів про його захворювання педагогічному колективу і батьківській раді школи. В результаті розповіді Гаврюк не тільки був вимушений піти зі школи, але не міг влаштуватися і на іншу роботу. Він пред'явив до директора школи позов про захист честі і гідності, і про відшкодування йому матеріальної шкоди, у розмірі втраченого заробітку, і моральної шкоди, яка виразилась у втраті соціальних зв'язків. До позовної заяви Гаврюк додав вирізку з центральної газети з повідомленням про задоволення аналогічного позову в США.
|
|
|
Задача 8. Кур'єр-експедитор Скороходенко ТОВ «Тім» 23 березня 1993 р., виконуючи службові обов'язки, одержав місцеве забиття голови, у зв'язку з чим не міг виконувати свої трудові обов'язки внаслідок тимчасової непрацездатності (діагноз — струс мозку легкого ступеня). Після одужання він знову продовжував трудову діяльність. Наприкінці лютого 1994 р. настали важкі наслідки перенесеної травми голови — Скороходенко чотири місяці знаходився на стаціонарному лікуванні через прогресуючий перебіг гіпертонічної хвороби. 18 липня 1994 р. ЛТЕК визначила ступінь втрати професійної працездатності 80% і встановила інвалідність II групи внаслідок трудового каліцтва. Скороходенко звернувся до спеціаліста за консультацією щодо можливості вибору періодів розрахунку заробітку для визначення розміру відшкодування майнової шкоди і компенсації моральної шкоди.
Задача 9. Фильчин звернувся в суд з позовом до Управління внутрішніх справ і обласної прокуратури про компенсацію моральної шкоди в розмірі 30 млн. руб. з кожного відповідача, посилаючись на те, що проти нього 28 вересня 1993 р. було незаконно порушена кримінальна справа, він був притягнутий до кримінальної відповідальності з застосуванням запобіжного заходу спочатку арешту, потім підписки про невиїзд. Однак вироком обласного суду від 21 вересня 1994 р. він був виправданий; вирок залишений без зміни судовою колегією по кримінальних справах Верховного Суду України 17 липня 1995 р. Рішенням судової колегії по цивільних справах обласного суду на користь Фильчина було стягнено з обласної прокуратури в рахунок компенсації моральної шкоди — 10 тис. грн., з Управління внутрішніх справ — 15 тис. грн. У касаційних скаргах прокуратура й Управління внутрішніх справ вважали рішення суду необґрунтованими, посилаючись на те, що шкода, заподіяна громадянинові в результаті незаконного залучення до кримінальної відповідальності і незаконного обрання запобіжного заходу у виді арешту або підписки про невиїзд, відшкодовується державою у встановленому порядку.
Задача 10. Громов — пілот третього класу Львівського об'єднаного авіазагону, виконуючи рейс по маршруті Львів — Омськ — Красноярськ м. Іркутськ, раптово помер. За висновком судово-медичної експертизи, смерть настала від гострої ішемічної хвороби серця. Дружина Громова звернулася в суд з позовом про відшкодування шкоди (майнової і моральної), завданої смертю чоловіка, посилаючись на те, що на утриманні померлого знаходилося двоє неповнолітніх дітей. Адвокат, що представляє інтереси Громової в судовому засіданні, як підстави задоволення позову просив узяти до уваги наступні обставини. Відповідачем допущені недоліки з медичного забезпечення екіпажу: на борту літака в день події не було аптечки, якою повинні бути укомплектовані пасажирські і вантажні літаки для надання медичної допомоги пасажирам і членам екіпажа на борту; відсутність бортпровідника, на якого покладене надання першої медичної допомоги пасажирам у польоті, і незнання другим пілотом (не проходив в авіазагоні відповідного інструктажу) заходів для надання медичної допомоги. Усе це привело до ненадання своєчасної необхідної медичної допомоги Громову, спричинивши його смерть. Крім того, робота Громова характеризувалася нерегулярним чергуванням денних і нічних польотів і нерівномірністю повсякденного літного навантаження. Суд, визнавши обґрунтованими доводи адвоката, задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, застосувавши норми Повітряного кодексу. У касаційному порядку рішення суду було скасовано і справу спрямовано на новий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.
|
|
|
