Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Соціальне страхування в Україні, його організація та принципи

Організація чинної системи соціального страхування в Україні регламентується? Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування? від 14 січня 1998 р., які відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Право на забезпечення за загальнообов'язковим державним страхуванням мають:

- громадяни України;

- іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян України ґрунтується на таких принципах:

- законодавче визначення умов і порядку його здійснення;

- обов'язковість страхування осіб, що працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спіло, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;

- надання права отримання виплат із загальнообов'язкового державного соціального страхування особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

- обов'язковість фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, у обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- солідарність та субсидування;

- державне гарантування реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

- забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

- цільове використання коштів загальнообов'язкового державного страхування;

- паритетність представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є: - застраховані громадяни, тобто фізичні особи, на користь яких здійснюється цей вид страхування;

- страхувальники (роботодавці та застраховані особи).

Роботодавцями вважаються:

1) власники підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, і фізичні особи, які використовують найману працю;

2) власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ та організацій (у т. ч. міжнародних), філій та представництв, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, ухваленими Верховною Радою України;

- страховики, роль яких виконують цільові страхові фонди з:

- пенсійного страхування;

- медичного страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

- страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- страхування на випадок безробіття.

Страхові фонди – це некомерційні самоврядні організації, які не можуть займатися іншими видами діяльності, окрім тієї, заради якої їх створено, та не мають права використовувати свої кошти для цілей, відмінних від тих, що визначають їхню страхову діяльність.

Кошти цільових страхових фондів не включаються до складу Державного бюджету України.

Об'єктом загальнообов'язкового державного страхування є страховий випадок – подія, із настанням якої у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених цими «Основами законодавства України про загально обов’язкове соціальне страхування».

Головні нормативно-правові акти з питань регулювання страхової діяльності в Україні:

- Конституція України (статті 46, 49);

- Закон України «Про страхування», прийнятий 7.03.1996 року, зі змінами після 4.10.2001 року;

- Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;

- «Закон про обов'язкове страхування, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», липень 2004 рік;

- Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року;

- Кодекс України про адміністративні правопорушення;

- Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року;

- Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року;

- Закон України «Основи законодавства України про обов'язкове державне страхування» від 14 січня 1998 року;

- Укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України.

Способи страхування – це процедури, що визначають процес формування та використання страхового фонду. Виділяють наступні:

- самострахування – підприємство або особа сама створює фонд для визначених страхових випадків;

- взаємне страхування – це колективне формування страхового фонду обмеженою кількістю учасників при наявності у них спільного об'єкту страхування або однотипних страхових інтересів (медичне страхування);

- комерційне (ринкове) страхування – передбачає формування індивідуальних фондів страховиків в процесі продажу специфічного товару страхової послуги;

- соціальне страхування – здійснюється шляхом формування централізованих страхових фондів з внесків роботодавців, працівників та держави. Фонди створюються для певних видів соціальних випадків, що регулюються соціальною політикою держави відповідно до міжнародних норм.

12 3 4 5 6 Следующая ⇒