 |
Порядок надходження та використання засобів загальнообов'язкового державного соціального страхування
|
|
|
|
Страхові внески на державне соціальне страхування нараховуються на фонд оплати праці та інші виплати, в тому числі в натуральній формі, які підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян.
Не нараховують внески на такі види виплат працівникам:
- вихідна допомога при звільненні;
- компенсація за невикористану відпустку;
- вартість безплатного наданих деяким категоріям працівників квартир, комунальних послуг, палива, проїзних квитків;
- дивіденди за акціями;
- неоподаткована сума матеріальної допомоги;
- виплати з коштів фонду соціального страхування України і Пенсійного фонду України (крім коштів на оплату праці);
- допомога сім'ям з державного та місцевих бюджетів та деякі інші виплати.
Основні джерела коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – це внески роботодавців та застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів для соціального страхування передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з кожного його виду визначається, виходячи з того, які види соціального захисту вони повинні забезпечувати:
- надання особам матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених законодавством;
- фінансування заходів спрямованих на попередження виникнення страхових випадків;
- створення резерву коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам;
- покриття витрат страховика, пов'язаних із здійсненням загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюється Верховною Радою України у відсотках:
|
|
|
- для роботодавців – до суми фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян;
- для фізичних осіб – до сум оподатковуваного доходу (прибутку).
Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець.
Джерела та порядок формування коштів цільових страхових фондів для забезпечення осіб, які повністю або на певний час звільняються від сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначаються законами України з окремих видів обов'язкового державного соціального страхування.
Форми використання засобів соціального страхування:
- грошові виплати;
- пільги;
- фінансування послуг.
Виплати і пільги за своїм функціональним призначенням можуть бути представлені двома групами:
- виплати і пільги, отримання яких зумовлене участю людини в суспільній праці та економічними характеристиками самої праці (трудовий стаж, умови праці, величина заробітної плати);
- виплати та пільги, які покликані зменшити негативний вплив певних соціальних факторів (виплати інвалідам війни, непрацездатним від народження, малозабезпеченим сім'ям з дітьми, затрати на протезування, навчання та працевлаштування інвалідів тощо).
Виплати та пільги мають дві основні форми:
- грошові виплати (пенсії та грошова допомога);
- безплатні та пільгові послуги.
Основною складовою системи соціального захисту населення є пенсійне забезпечення.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 1 січня 2004 року, визначає три рівні системи пенсійного забезпечення:
|
|
|
1) солідарна система загальнообов'язкового пенсійного страхування;
2) накопичувальна система загальнообов'язкового страхування;
3) система недержавного пенсійного страхування.
Пенсія – гарантована щомісячна грошова виплата для забезпечення громадян у старості на випадок повної або часткової непрацездатності, втрати годувальника, а також у зв'язку з досягненням законодавчо встановленого стажу роботи у сферах трудової діяльності. Пенсійні виплати мають страхову природу. Трудящі, їхні сім'ї, з настанням страхового випадку, ті, що з огляду на обставини не брали участі в трудовому процесі, а за законом мають право на пенсійне забезпечення, отримують його із спеціального Пенсійного фонду, який створюють за рахунок внесків страхувальників до Фонду соціального страхування.
Величина ресурсів соціального страхування, спрямованих на пенсійне забезпечення, визначається демографічними та економічними чинниками.
До демографічних чинників відносять:
- середню тривалість життя ті її динаміку;
- кількість людей пенсійного віку;
- чисельність працездатного населення і т. ін.
До економічних чинників відносять:
- економічний стан країни в цілому;
- співвідношення рівнів заробітної плати та пенсії;
- надбавки за стаж, умови роботи тощо;
- наявність та питома вага осіб, котрі мають право на пільги при визначенні рівня пенсійного забезпечення тощо.
Залежно від причини, що обумовлює право на отримання пенсії, розрізняють трудові та соціальні пенсії.
Трудові пенсії: за віком, за інвалідністю, при втраті годувальника, за вислугу літ.
Соціальні пенсії призначаються непрацездатним громадянам, котрі не мають права на трудову пенсію.
Право на отримання трудової пенсії мають особи з певним стажем суспільно-корисної роботи за умови сплати відповідними підприємствами та організаціями страхових внесків до Державного пенсійного фонду.
Розмір трудової пенсії, як правило, порівнюється із заробітком у минулому і встановлюється у відсотках до нього на загальних або пільгових засадах.
Розмір соціальних пенсій, що сплачується непрацездатними громадянами, якщо у них немає права на трудову пенсію, визначається за категоріями у відсотках до мінімальної пенсії за віком.
|
|
|
Наявність соціальних пенсій дає змогу охопити державним соціальним страхуванням усіх громадян, гарантувати їм мінімальний рівень матеріального добробуту незалежно від наявності трудового стажу.
Виплати на допомогу – гарантовані грошові виплати при тимчасовій перерві в роботі, а також компенсації підвищення виплат, спричинених певними подіями. Їх поділяють на дві групи:
- виплати з тимчасової непрацездатності у зв'язку з доглядом за дитиною, вагітністю та пологами;
- виплати у зв'язку з народженням дитини, виплати на похорони працівникам або членам сім'ї.
Виплати на дітей малозабезпеченим сім'ям не входять до жодної з груп, оскільки вони залежать від рівня доходів сім'ї.
Виплати з безробіття – здійснюються за рахунок фондів соціального страхування та позабюджетних фондів сприяння зайнятості.
Головне призначення цієї виплати – недопущення різкого падіння доходів працівників, що тимчасово втратили роботу. Розмір виплат з безробіття встановлюється у відсотках від заробітної плати і становить не менше її величини за останнім місцем роботи.
Фінансування послуг, що здійснюється по лінії соціального страхування, спрямоване на задоволення потреб певних груп непрацездатних громадян, зокрема:
- утримання будинків-інтернатів для дітей та громадян похилого віку;
- покриття затрат на лікування та відпочинок престарілих і інвалідів;
- працевлаштування інвалідів;
- протезування та надання інших медичних послуг;
- оплата пільг.
Із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення (ст. 25 «Основи законодавства України про обов'язкове державне страхування»):
1) пенсійне страхування, яке включає:
- виплати пенсій за віком, за інвалідністю внаслідок загального захворювання (в т. ч. каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
- пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті;
- медичні профілактично-реабілітаційні заходи;
|
|
|
- допомогу на поховання пенсіонерів;
2) медичне страхування:
- діагностика та амбулаторне лікування;
- стаціонарне лікування;
- надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення;
- профілактичні та освітні заходи;
- забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особливо важкі операції або мають хронічні захворювання.
Обсяг послуг, що надають за рахунок коштів обов'язкового медичного страхування, визначається базовою та територіальними програмами обов'язкового медичного страхування, які затверджуються в порядку, встановленому законодавством;
3) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:
- допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною);
- допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;
- допомога у зв'язку з народженням дитини та доглядом за нею;
- допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);
- забезпечення оздоровчих заходів;
4) страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання:
- превентивні заходи щодо попередження нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
- відновлення здоров'я та працездатності потерпілого;
- допомога у зв'язку тимчасовою непрацездатністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових зобов'язань;
- пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- допомога на поховання осіб, померлих внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
5) страхування від безробіття включає:
- допомогу з безробіття;
- відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією;
- матеріальну допомогу безробітному та членам його сім'ї;
- дотацію роботодавцю для створення робочих місць;
- допомогу на поховання безробітного.
Доповнення переліку форм матеріального забезпечення та соціальних послуг, які надаються особам за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, можуть здійснюватись законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
|
|
|
Підставами для призупинення виплат і надання соціальних послуг можуть бути:
- призначення виплат та надання послуг на підставі документів, що мають недостовірну інформацію;
- спричинення страхового випадку діями, які вимагають кримінальної відповідальності;
- спричинення страхового випадку навмисними діями особи;
- невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- інші випадки, передбачені законодавством України.
ВИСНОВКИ
«Турбота про майбутнє є плід цивілізації – вона відрізняє людину освічену від дикуна» (Д. Бедріон).
Страхування суттєво впливає на соціально-економічну стабільність суспільства і як таке – належить до кола чинників, що безпосередньо визначають рівень економічної безпеки країни. Вітчизняний страховий ринок, попри стабільне нарощування обсягів страхових премій (у 2000р. вони становили 1,3% ВВП, у 2001р. – 1,5%, у 2002 – 2%) [21], ще не набув статусу впливового соціально-економічного чинника.
Страхування не стало в Україні важливим фінансовим чинником розвитку національної економіки. Українських страховий ринок все ще не відіграє належної ролі в забезпеченні страхового захисту громадян і суб'єктів господарювання. До цього часу чітко не визначені місце та роль системи страхування в життєдіяльності суспільства.
Водночас, розвиток страхового ринку є похідною соціально-економічного розвитку країни. Зацікавленість держави в розвитку страхового ринку полягає в тому, що завдяки страхування уможливлюється підвищення соціального захисту населення та господарюючих суб'єктів; зменшується навантаження на державний бюджет у частині відшкодування непередбачуваних збитків природно-технічного характеру; вирішуються окремі проблеми соціального забезпечення завдяки перенесенню державних соціальних виплат з коштів бюджету на страхові виплати. Страхування є стабільним і довгостроковим джерелом інвестування. Страхова галузь може і повинна використовуватися як ефективний інструмент пенсійної реформи. Водночас, розвиток якісного страхування – процес поступовий і тривалий.
Розвиток страхування в Україні стримується багатьма об'єктивними та суб'єктивними чинниками.
Головним серед них є відсутність платоспроможного попиту на страхові послуги внаслідок низького рівня життя населення, обмеженість корпоративних фінансів, нестійкість податкової системи, відсутність економічних стимулів розвитку страхування. Існування загальносистемних чинників, сукупна дія яких перешкоджає формуванню українського страхового ринку як ефективного засобу соціального захисту та потужного сектору економіки.
Загалом проблем формування вітчизняного страхового ринку більш ніж досить. Всі вони мають різноплановий характер, зумовлюються різними чинниками, по-різному впливають на сучасний стан і можливості розвитку страхування в нашій країні. Проте без їх вирішення неможливо очікувати на формування цивілізованого страхового ринку в Україні. Вирішення ж їх має здійснюватися комплексно, із залученням представників законодавчої і виконавчої влади, страховиків, усіх зацікавлених у якнайшвидшому кількісному і якісному розвитку страхування в нашій державі.
Відсутність цілеспрямованої державної політики у сфері страхування зокрема та соціально-економічного розвитку України взагалі обмежує бачення середньо та довгострокових перспектив, без чого не можна ефективно здійснювати страхову справу. Крім того, це негативно впливає на можливості узгодження політики у сфері страхування з процесами перетворень у багатьох інших сферах, концентрації ресурсів, консолідації політичних і ділових кіл навколо чітко визначених цілей.
Недосконалість нормативно-правової бази, що регламентує функціонування страхового ринку негативно позначається як на кількісних, так і на якісних показниках розвитку вітчизняного ринку страхових послуг. Недосконала законодавча база і несприятливе економічне середовище спричинили серйозні диспропорції між обов'язковим і добровільним страхуванням.
Соціально-психологічна ситуація в українському суспільстві справляє негативний вплив як на розвиток України загалом, так і на становлення її ефективної системи страхування. Ця ситуація вимагає від держави системних, спрямованих, конкретних дій з відновлення довіри громадян шляхом подолання сучасних проблем.
Аналіз сучасного стану, тенденцій і проблем розвитку вітчизняного страхового ринку свідчить про певні здобутки та численні недоліки притаманні всій системі страхування.
Є два головних сценарії розвитку подій у сфері страхової діяльності: перший можливий за збереження існуючих тенденцій розвитку страхового ринку, другий – лише за умов кардинальних політичних і соціально-економічних реформ в Україні, що супроводжуватимуться і вдосконаленням страхової справи в нашій державі.
Вітчизняний страховий ринок за своєю структурою не є досконалим. Він перебуває у стадії стагнації, не є досить прозорим, стійким, регульованим. Страхування не відіграє належної ролі в забезпеченні захисту громадян.
Показники подальшого розвитку обов'язкового страхування в Україні мають бути: припинення практики прийняття нормативно-правових актів, що містять декларативні норми про обов'язковість страхування та впровадження принципу: відшкодування ризиків на рівні прожиткового мінімуму забезпечує держава, все інше – справа страхувальників і самостійних страховиків; створення чіткої законодавчої основи обов'язкового страхування з фінансово-економічним обґрунтуванням можливості його здійснення.
Головним завданням забезпечення формування повноцінного страхового ринку в Україні є: розробка та реалізація дієвої державної політики у сфері страхування, приведення чинного законодавства у відповідність до норм, правил і вимог ЄС; забезпечення умов для розвитку; створення умов вдосконалення державного нагляду за страховою діяльністю.
Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству охорони здоров'я і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань потрібно розробити наступні методичні та нормативні документи:
- методику визначення вартості лікування потерпілих внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
- механізм розрахунку між Фондом і профілактичними та оздоровчими закладами;
- порядок укладання Фондом договорів з лікувально-профілактичними та оздоровчими закладами;
- положення про обов'язки представників Фонду, що беруть участь у роботі медичних комісій.
Верховній Раді Україні потрібно провести парламентські слухання на тему: «Страхування в Україні: стан, проблеми, перспективи», за результатами слухань:
- переглянути в Законі України «Про страхування» перелік видів обов'язкового страхування з метою його оптимізації і приведення до норм ЄС; унормувати визначення страхових тарифів у цій сфері; вирішити питання зміни обов'язкового державного страхування окремих категорій громадян на систему компенсаційних виплат за рахунок бюджетних коштів, виділених для цього відповідним міністерствам і відомствам;
- прийняти закони України «Про обов'язкові види страхування»; «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»; «Про фонд гарантування страхових виплат», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про недержавне пенсійне забезпечення»; «Про єдиний соціальний податок», «Про страхування життя»;
- закріпити за Державною комісією з регулювання фінансових ринків функцію міжвідомчої координації і міжгалузевого регулювання питань страхування; запровадити обов'язкове попереднє узгодження з нею рішень (проектів нормативних документів) міністерств, відомств, органів місцевої влади з питань, що стосуються страхової діяльності.
Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України вжити необхідних заходів із забезпечення ефективної і прозорої діяльності страхового ринку, для чого:
- ініціювати створення незалежного інституту експертизи договорів страхування та страхових випадків;
- посилити службу страхових експертів з охорони праці, профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, поширити їх повноваження в розслідуванні нещасних випадків, підвищити їх статус при проведенні перевірок стану та умов безпеки праці та у здійсненні профілактичної роботи.
Вирішення конкретних проблем щодо поліпшення ситуації на вітчизняному страховому ринку приведе до поступового його розвитку.
|
|
|
