Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При підготовці до семінарського заняття необхідно усвідомити наступні положення.

Суспільне виробництво протягом усього історичного шляху свого розвитку стикається із суперечностями, які зумовлюють появу певних несприятливих подій — ризиків.

Людина завжди намагалася зменшити силу негативних подій, вжити заходів, спроможних їм протистояти. Але суспільний розвиток породжує нові й нові ризики. Вдосконалення техніки, нові технології підвищують ймовірність техногенних катастроф, які призводять до величезних збитків. Людина бореться з природними явищами, але виникають нові суперечності, зумовлені ускладненням виробничих відносин.

Втрат, спричинених надзвичайними явищами, зазнають не тільки підприємці, а й окремі громадяни. Адже людина може втратити роботу, працездатність, здоров'я, свої заощадження, майно тощо. Сумарний вплив ризиків не зменшується. Зростання ж ризику в усіх сферах людського життя та господарської діяльності зумовлює потребу запобігти шкоді, зменшити та відшкодувати збитки, завдані непередбаченими подіями. Виникає необхідність появи страхового захисту.

Відносини, що складаються в суспільстві з приводу запобігання втратам та відшкодування збитків, завданих стихійним лихом і нещасними випадками, мають об'єктивний характер і в сукупності формують зміст економічної категорії страхового захисту. Ці відносини виражають перерозподіл грошових коштів, пов'язаний, з одного боку, з формуванням страхового фонду суспільства, а з іншого — з відшкодуванням втрат.

Економічна теорія виокремлює такі організаційні форми суспільних страхових фондів:

• централізовані натуральні та грошові фонди держави;

• децентралізовані фонди суб'єктів господарювання (самострахування);

• фонди, створювані за допомогою страхування.

За рахунок централізованих фондів фінансуються витрати, пов'язані із запобіганням і ліквідацією наслідків несприятливих подій, що мають загальнонаціональний характер. Зі свого бюджету держава покриває витрати на відновлення пошкоджених чи знищених об'єктів як виробничого, так і соціального призначення, на надання допомоги потерпілим громадянам.

Якщо говорити про децентралізовані фонди суб'єктів господарювання, то на підприємстві доцільно мати фонд ризику, резервні фонди. Такі фонди дають змогу покривати шкоду, завдану дрібними ризиками. Перевагою самострахування є можливість оперативно вирішувати питання відшкодування невеликих збитків.

Проте можливості забезпечення страхового захисту за рахунок централізованих державних резервів і децентралізованих фондів суб'єктів господарювання обмежені. Більше навантаження має припадати, на фонди, створювані за допомогою страхування.

Варто наголосити, що такі фонди є специфічними. Вони формуються за рахунок внесків страхувальників. Кошти таких фондів використовуються на чітко визначені цілі — відшкодування збитків, заподіяних страхувальникам внаслідок випадків, заздалегідь обумовлених у договорах страхування.

З розвитком ринкової економіки роль страхування в системі страхового захисту зростає. Важливого значення набуває з'ясування витоків та еволюції страхування, визначення його сутності й функцій, основних принципів і ролі в умовах ринку.

Працюючи з літературними джерелами, студенти мають зрозуміти, як зароджувалося та розвивалося страхування.

Страхування — найдавніша категорія соціально-економічних відносин між людьми. Окремі його елементи були відомі ще за тисячі років до нашої ери. Найпростішою формою розподілу збитку було натуральне страхування.

Ознаки страхування в грошовій формі з'являються в III тисячолітті до н. е. Так, у шумерів, торгівцям видавали певні суми грошей у формі позики або вони мали створювати «спільну касу» на випадок утрати вантажу під час перевезення. Пізніше закони вавилонського царя Хаммурапі (1792—1750 рр. до н.е.) вимагали укладення між учасниками торговельного каравану угоди про спільне покриття збитків у разі настання несподіваної пригоди.

Студенти повинні звернути увагу й на те, що найпростішою формою страхування була колективна взаємодопомога. Найбільшого поширення взаємне страхування набуло у Стародавньому Римі, де здійснювалося взаємне страхування ритуальних витрат. Гроші накопичувались у професійних колегіях і спілках. Цільове їх використання забезпечувалося правовими гарантіями.

За середньовіччя страхування здійснювалося через гільдії та цехи. Стосунки між членами були тіснішими, ніж у колегіях Стародавнього Риму. Принцип взаємодопомоги закріплювався в статуті гільдії.

Варто зауважити, що взаємне страхування не мало на меті отримання прибутку, воно базувалося на принципах «наступного розкладення шкоди».

Активного розвитку страхування набуває в період капіталізму. Поступово його «товариська» форма перетворюється на«товарну». На початку 60-х років ХVIIІ ст. на Заході налічувалося близько 100 видів майнового та особистого страхування. В 1706 р. було створено перше товариство страхування життя. В багатьох європейських країнах виникли акціонерні страхові компанії, які займалися морським страхуванням, страхуванням на випадок пожежі.

В Росії, куди класичне страхування прийшло із Західної Європи, існували майже всі відомі на ті часи види страхування: морське страхування, страхування від вогню, страхування будівель, засобів транспорту, вантажів тощо. Певного розвитку набуло страхування життя. Виникають різні типи страховиків: акціонерні страхові товариства, товариства взаємного страхування, створюється система земського страхування, спеціалізовані перестрахові товариства. Акціонерні страхові компанії володіли значним капіталом і відігравали велику роль в економічному житті країни.

Після подій 1917 р. страхування оголошується державною монополією. Проте розвивається воно нерівномірно, з відставанням від західних країн. Динамічному розвитку страхової справи в країні заважали наявність лише однієї страхової Компанії — Держстраху СРСР, а отже, відсутність конкуренції, нормальних ринкових відносин.

Початок 90-х років в Україні Ознаменувався значними політичними та економічними змінами. Позитивних змін зазнає й страхування — було скасовано державну монополію у цій сфері. Виникли нові страхові компанії, почав формуватися страховий ринок, який поступово стає невід'ємною складовою нового господарського механізму.

Вивчення питання щодо сутності Страхування та його функцій необхідно розпочати з визначення його економічної природи.

Страхування є одним з найважливіших елементів системи ринкових економічних відносин. Ця система настільки складна, що потребує наявності специфічних перерозподільчих відносин, які давали б змогу суб'єктам господарювання забезпечувати безперебійність виробничого процесу шляхом надання їм страхового захисту у разі настання непередбачуваних подій. Розглядаючи економічну природу страхування, треба мати на увазі, що мова має йти про наявність страхового інтересу, зумовленого майновим інтересом певної особи. Остання зацікавлена в наданні їй страхового захисту при настанні страхової події.

Розкриваючи економічну сутність та зміст страхування, необхідно виходити з того, що страхування — це система специфічних відносин, яка включає сукупність форм і методів формування цільових грошових коштів, їх використання з метою відшкодування збитків у разі настання непередбачуваних подій, а також на надання допомоги громадянам у разі настання певних подій в їх житті.

Особливу увагу слід звернути на ознаки, які характеризують категорію страхування.

По-перше, в страхуванні завжди наявні дві сторони: страхувальник і страховик, зобов'язання і відповідальність яких регламентуються договором страхування.

§ По-друге, для страхування характерні замкнені перерозподільчі відносини, пов'язані з солідарним розподілом суми збитку одного або декількох учасників цих відносин на всіх учасників.

§ По-третє, страхові фонди, створювані методом страхування, використовуються виключно в цілях відшкодування збитків внаслідок настання страхових подій.

§ По-четверте, страхування забезпечує розподіл збитку від настання страхових подій як у просторі, так і у часі.

З огляду на ці ознаки, страхування можна визначити як економічні відносини, за яких страхувальник шляхом сплати грошового внеску забезпечує собі або третій особі в разі настання страхової події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, а у разі необхідності перестраховує частину останнього.

Наступним кроком у вивченні сутності страхування є визначення та характеристика функцій страхування. Саме знання функцій страхування дасть змогу студентам конкретизувати економічний зміст даної категорії в сучасних умовах.

Страхування виконує такі функції: ризикову, превентивну та заощаджувальну.

Сутність ризикової функції полягає в передаванні страховикові за певну плату матеріальної відповідальності за наслідок ризику, зумовленого подіями, передбаченими чинним законодавством або договором страхування. Студент має добре усвідомити, що саме в межах дії ризикової функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування внаслідок настання страхової події.

Економічна сутність превентивної функції полягає в тому, що страхова компанія об'єктивно зацікавлена в більш тривалому використанні коштів страхового фонду. Страхова компанія намагається зменшити ймовірність виплат шляхом зменшення ймовірності страхового випадку. З цією метою страховик може застосувати фінансову та правову превенцію.

Зміст фінансової превенції зводиться до того, що страховик частину своїх доходів може спрямувати на фінансування превентивних заходів (фінансування заходів щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам, фінансування протипожежних заходів тощо).

Розкриваючи сутність правової превенції, студент має визначити ризики, які не приймаються страховиком на страхування, звернути увагу на ті застереження, які позбавляють страхувальника страхових відшкодувань.

Заощаджувальна функція пов'язана з тим, що договори довгострокового страхування життя мають накопичувальний характер.

Оскільки страхування є системою економічних відносин, студенти повинні розглянути принципи, на яких ґрунтується дія страхування. Виходячи з того, що принцип – це фундаментальне, вихідне положення будь-якої науки, теорії, вчення, виокремлюють такі принципи страхування:

Принцип страхового інтересу. Договір передбачає відшкодування конкретних збитків конкретної особи. Кожний індивідуальний або асоційований власник будь-якого майна мусить мати майновий інтерес в тому, щоб вкладені в об'єкт кошти не були втрачені внаслідок настання страхової події. Якщо з'ясується, що особа, яка виступала в ролі страхувальника, не мала майнового інтересу, договір страхування в цьому випадку вважається недійсним.

Принципмаксимальної сумлінності сторін. Цей принцип є основним у взаємовідносинах між страховиком і страхувальниками. Студент має усвідомити, що страхування можливе лише за умов високого довір'я між сторонами. Страхувальник володіє інформацією про всі властивості майна, про стан здоров'я тощо. Він повинен повідомити страховика про всі суттєві обставини ризику. Якщо з'ясується, що інформація страхувальника неповна або недостовірна, договір страхування може бути припинено, а збиток не відшкодовано.

Принцип причинно-наслідкового зв'язку збитку та події, що призвела до нього. Основою договору страхування є причина виникнення збитку. Причому, одні причини ведуть до страхової виплати на користь страхування, а інші — ні. Важливим є визначення саме фактичної, а не безпосередньої причини настання збитку.

Принцип відшкодування збитків у межах реально заподіяних втрат. Сутність цього принципу полягає в тому, що страховик, сплативши страхувальникові страхове відшкодування, повинен повернути його в той фінансовий стан, в якому він знаходився до настання страхового випадку. Страхування не є засобом збагачення. Воно тільки компенсує дійсні втрати.

Принцип суброгації. Сутність принципу полягає в переході до страховика, який сплатив страхове відшкодування, права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Так, якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль страхувальника пошкоджено іншою особою і проти неї відкрито кримінальну справу, страховик має право на стягнення з винної особи суми фактично виплаченого ним потерпілому страхувальнику страхового відшкодування.

Тема «Класифікація страхування» є центральною темою дисципліни, оскільки формує загальне уявлення щодо внутрішньої структури такого багатогранного поняття, як «страхування», дає змогу зрозуміти взаємозв'язок і відмінності між окремими його ланками. Вона допомагає з'ясувати логіку побудови курсу «Страхування», краще орієнтуватися в окремих його розділах і темах.

Страхування — поняття, що потребує дослідження з різних точок зору. Це стає можливим завдяки існуванню різних підходів до класифікації страхування.

В основу класифікації страхування покладено відмінності в сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, у визначенні об'єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування тощо. В зв'язку з цим можна виділити найсуттєвіші класифікаційні ознаки, за допомогою яких здійснюється класифікація страхування і які є найважливішими як в теоретичному, так і в практичному значенні. Розрізняють класифікацію страхування:

• за історичною ознакою;

• за економічними ознаками (за сферою діяльності, або спеціалізацією страховика; за об'єктами страхування; за родом небезпек; за статусом страхувальника; за статусом страховика);

• за юридичними ознаками (за вимогами міжнародних угод і внутрішнього законодавства; за формою проведення).

Використання певної класифікаційної ознаки зумовлює відповідний результат класифікації.

Класифікація за історичною ознакою пов'язана із виділенням окремих етапів розвитку страхування з точки зору часу виникнення тих чи інших видів страхування. Така класифікація має скоріш теоретичне, аніж практичне значення, однак варто наголосити, що теоретичні знання історії страхової справа, її витоків, генезису допомагають практикам розумітися на процесах, що мають місце на страховому ринку, прогнозувати тенденції його розвитку, будувати відносини між собою з урахуванням досвіду, накопиченого за багатолітню історію зарубіжного і вітчизняного страхування.

Класифікація за економічними ознаками передбачає декілька варіантів. Підхід до вибору варіантів залежить від цілей проведення класифікації. Так, класифікація за спеціалізацією страховика приводить до виділення двох сфер діяльності: страхування життя («Life assurance») та загальних видів страхування («Non-life», або «General insurance»). Це є необхідним, оскільки весь спектр страхових послуг, що їх надають страхові компанії в усьому світі, поділяється саме на такі сфери. Компанії, які проводять страхування життя, як правило, не мають права займатися загальними видами страхування і навпаки.

Студент має усвідомити суттєві відмінності цих сфер страхування і, як похідні від них, відмінності в організації фінансів відповідних страхових компаній, особливо щодо формування і розміщення страхових резервів та оподаткування доходів від страхової діяльності.

Питання для обговорення

1. Інтерпретація сутності страхування та його принципів у вітчизняній та зарубіжній літературі.

2. Основні чинники, що зумовлюють зростання ролі страхування в умовах переходу України до ринкової економіки.

3. Самострахування: його переваги та вади, перспективи розвитку.

4. Обов'язкова форма страхування: переваги і вади.

5. Стандартний підхід до класифікації страхування в країнах-членах ЄС: чи повинна Україна дотримуватися таких самих стандартів? Чому?

6. Порівняльний аналіз трьох галузей страхування: особистого, майнового, страхування відповідальності з точки зору об'єктів страхування і визначення страхової суми.

Тести

1. В яких з наведених нижче варіантах відповідей найповніше розкривається зміст категорії страхового захисту?

а) здійснення запобіжних заходів щодо зменшення страхового ризику;

б) фінансова допомога юридичним і фізичним особам при настанні страхової події;

в) грошова компенсація, яку може отримати юридична або фізична особа при настанні страхової події;

г) нагромадження та розподіл грошових ресурсів для здійснення заходів щодо зменшення негативного впливу ризиків і відшкодування збитків.

2. До сукупного страхового фонду суспільства належать:

а) амортизаційні фонди;

б) децентралізовані резервні фонди підприємств;

в) централізовані резервні фонди держави;

г) фонди, створені методом страхування.

3. В яких формах виникли перші страхові організації?

а) товариства взаємного страхування;

б) страхові товариства з повною відповідальністю;

в) акціонерні страхові товариства;

г) державні страхові організації.

4. Категорію «страхового захисту» характеризують такі ознаки:

а) випадковий характер настання страхової події;

б) імовірний характер настання страхової події;

в) можливість визначення страхової події за часом і в просторі;

г) настання страхової події, пов'язане із свідомою діяльністю людини;

ґ) вираження збитку в грошовій і натуральній формах;

д) необхідність запобігання і відшкодування збитків.

5. Зміст страхування розкривається в таких його функціях:

а) ризиковій;

б) страхового інтересу;

в) превентивній;

г) суброгації;

ґ) заощаджувальній.

6. Страхування ґрунтується на таких принципах:

а) страховий ризик;

б) страховий інтерес;

в) повна сплата страхових премій;

г) максимальна сумлінність сторін страхового договору;

ґ) суброгація;

д) відшкодування в межах реально завданих збитків.

7. Які з наведених нижче видів страхування є обов'язковими:

а) страхування майна (крім врожаю) у радгоспах;

б) страхування врожаю у радгоспах;

в) страхування військовослужбовців;

г) страхування пасажирів на приміських маршрутах;

ґ) страхування авіапасажирів;

д) страхування заставного майна;

е) страхування небезпечних вантажів;

є) страхування кредитів;

ж) страхування туристів;

з) страхування депутатів.

8. Які з наведених нижче видів страхування не належать до майнового страхування:

а) страхування наземного транспорту;

б) страхування інвестицій;

в) страхування кредитів;

г) страхування відповідальності власників автотранспортних засобів.

9. Страховики в Україні отримують ліцензію на проведення:

а) страхової діяльності;

б) перестрахових операцій;

в) конкретних видів страхування;

г) діяльності, пов'язаної з оцінкою страхових ризиків;

ґ) діяльності, пов'язаної з оцінкою збитків і розміру відшкодування;

д) діяльності, пов'язаної з формуванням страхових резервних фондів.

10. Хто визначає розмір страхових тарифів по добровільних видах страхування?

а) Держафінпослуг;

б) страховик;

в)страхувальник.

11. Страховими випадками при страхуванні життя є:

а) смерть застрахованого від будь-якої причини;

б) смерть застрахованого лише від нещасного випадку;

в) дожиття застрахованим до закінчення строку дії договору страхування;

г) тимчасова втрата працездатності у зв'язку із травмою.

12. Класифікація страхування за економічними ознаками— це класифікація за:

а) об'єктами страхування;

б) формами проведення страхування;

в) статусом страхувальника;

г) часом виникнення окремих видів страхування.

13. Існують такі галузі страхування:

а) обов'язкове страхування;

б) майнове страхування;

в) добровільне страхування;

г) страхування життя;

ґ) особисте страхування;

д) страхування відповідальності.

14. Класифікація страхування для цілей ліцензування страхової діяльності в Україні включає такі види:

а) страхування вантажів та багажу;

б) страхування автомобілів;

в) страхування кредитів;

г) страхування дітей до повноліття;

ґ) страхування пенсій;

д) страхування життя.

15. Які форми страхування ви знаєте?

а) добровільне та обов'язкове;

б) життя й загальне;

в) особисте, майнове, відповідальності;

г) правильні відповіді «а», «б», «в».

16. Які із зазначених видів страхування є добровільними:

а) страхування майна (крім врожаю) у радгоспах;

б) страхування будівель, що належать громадянам;

в) страхування морських суден;

г) страхування авіаційних суден;

ґ) страхування залізничного транспорту.

⇐ Предыдущая 10 11 12 13 141516 17 18 19 Следующая ⇒