Коротка історія розвитку нафтової і газової промисловості

У літературних джерелах про перший видобуток нафти в Україні вперше згадується у 1617 р. В 1721 р. Жанчинський писав, що в Слободі Рунгурській і на Покутті на Станіславщині, біля Стебника і Ясениці Сільної на Львівщині видобували нафту з природних джерел і вживали її для мащення возів, вичинення шкіри, а також палили в лампадах замість масла.

Розширення сфери використання нафти спричинило вдосконалення техніки її видобутку. Використовуваний раніше спосіб збирання нафти в місцях її виходу на поверхню землі вже не забезпечував потребу в ній. Виник ямний (або копаночний) спосіб видобутку нафти. Для її видобутку копали неглибокі (до 2 м) ями, стінки яких закріплювали дерев’яними кілками. На дні ями накопичувалась нафта, яка просочувалась через грунт. Нафту з ям періодично вичерпували у міру її накопичення.

Великі географічні відкриття і розквіт торгових відношень значно сприяли росту різних галузей промисловості, особливо нафтової. Значно зріс попит на нафту, що призвело до розробки нової техніки її видобутку. Ямний спосіб вже не задовольняв потреби суспільства в нафті. Появився досконаліший - колодязний спосіб видобутку нафти. Колодязний спосіб видобутку нафти був досконалішим і вигіднішим від ямного, оскільки дозволяв експлуатувати глибші продуктивні пласти і збільшити її видобуток. З літературних джерел відомо, що колодязний видобуток нафти в Ріпному на Прикарпатті почали в 1786 р.

Зацікавленість нафтою значно зросла на початку ХІХ століття, коли з’явились перші нафтоперегінні заводи і люди навчались видобувати з нафти гас. Саме тоді зародився промисловий видобуток і переробка нафти в Бориславі - центрі нафтової промисловості Прикарпаття. Бориславським гасом в ті роки освітлювали Відень і Прагу, станції та вагони австрійських залізниць.

Колодязний спосіб вже не міг задовольнити зростаючі потреби суспільства в нафті. Необхідний був досконаліший метод руйнування гірських порід, а разом з тим і новий спосіб вичерпування нафти на поверхню землі. Таким методом стало буріння свердловин.

Дослідженнями встановлено, що перша свердловина на нафту була пробурена в 1847 році В.Семеновим в Азербайджані на Бібі-Ейбаті.

Свердловини бурили спочатку ручним штанговим обертовим способом, який мав дуже низьку питому потужність. Цей спосіб поступово був витіснений ефективнішим механічним ударно-канатним способом, розробленим у 1864 році А.Новосельцевим.

На Прикарпатті (Слободі Рунгурській, Бориславі, Східниці, Биткові) свердловини споруджували за допомогою бурових верстатів, що використовувались на соляному промислі. Ці верстати приводили в дію кіньми, а дещо пізніше-паровою машиною.

Із збільшенням глибин нафтових свердловин, які в 1900 року сягнули до 300 м, стають відчутнішими вади ударного способу буріння. На зміну ударному способу прийшло обертове буріння. У 1901 році в США було вперше застосовано роторне буріння з промиванням вибою циркулюючим потоком рідини.

У 1923 році М. Капелюшников, С. Волох, М. Корнєєв винайшли гідравлічний вибійний двигун-турбобур, з допомогою якого в 1924 р. в Азербайджані була пробурена перша в світі свердловина. Надалі конструкція турбобура удосконалювалась і протягом 1933-1940 рр. були створені багатоступінчасті турбобури різних типів. Починаючи з 1944р. турбінний спосіб буріння почали широко застосовувати в усіх основних нафтових районах країни.

У 1937-1940рр. А.Островським, Н. Григоряном, А. Богдановим та іншими була розроблена конструкція вибійного електричного двигуна - електробура, а в 1966 році М. Гусман, С.Никомаров, Ю.Захаров та інші запропонували гвинтовий вибійний двигун.

Газова промисловість як самостійна галузь зародилася порівняно недавно – на початку 40-х років. Проте газ як паливо використовувався ще у далекому минулому. У стародавніх рукописах згадується, що в районі Баку, з міжгір'їв землі вибивалися струмені газу. Жителі використовували цей газ для випалення вапна і влаштовували вогнища на місці виходів газу. Невидиме пальне, що виділяється із землі, речовину використовували жерці храмів вогнепоклонників. Вони прокладали від місця його виходу із землі до кутів даху храму глиняні труби, запалювали газ, що виходить, і «вічний вогонь» палав на храмах, привертаючи тисячі моляться.

Розвиток газової промисловості в Росії почався в 1902 р., коли в Сураханах було одержано перший газовий фонтан. Після цього почалося буріння свердловин на газ і подача його по газопроводах на заводи для використовування в якості палива. У 1928 р. було видобуто 304 млн. м³ газу, в 1937 р. – 2200 млн. м³. Видобуток було зосереджена в основному на бакинських, грозненских і майкопских промислах.

Промисловий видобуток природного газу в широких масштабах почався на початку 40-х років. В 1942 р. було введено в розробку газове родовище поблизу Саратова, а в 1943 р. – ряд родовищ в Куйбишевській і Оренбурзькій областях. Газ по газопроводах подавався під тиском на електростанції і промислові підприємства Куйбишева і Саратова. У 1946 р. був побудований перший газопровід Саратов-Москва. Незабаром після цього на базі газових родовищ Північного Кавказу і Західної України була споруджена багатониткова система газопроводів Північний Кавказ – Центр і газопровід Дашава-Киев-Брянск-Москва. В 1956 р. вступило в роботу Шебелинське газове родовище.

Разом із зростанням видобутку природного газу, що складається переважно з метану і використовується в основному як паливо, з року в рік збільшується видобуток нафтового (попутного) газу. Цей газ складається з суміші вуглеводнів (Метан, Етан, пропан і ін.) і є не тільки хорошим паливом, але і незамінною сировиною для нафтохімічних виробництв.