Встановлення остаточної ціни

Мета всіх методик ціноутворення — звузити діапазон цін, у ме­жах якого буде обрана остаточна ціна товару. Однак перед призна­ченням остаточної ціни фірма повинна розглянути низку додатко­вих умов, до яких належать:

а) психологія ціносприйняття. Продавець повинен враховувати не тільки економічні, а й психологічні чинники ціни. Багато споживачів дивляться на ціну як на показник якості. Багатьом фірмам вдається збільшувати збут своєї продукції підвищенням ціни на свої товари, і ці товари будуть вважатися престижними. Метод встановлення ціни з урахуванням престижності товару виявляється особливо ефективним, наприклад, стосовно парфумів або дорогих автомобілів, які можуть коштувати в 10 разів дешевше, але люди платять за них у 10 разів до­рожче, оскільки вважають, що така ціна передбачає щось особливе. Існує ще неписаний закон, якого дотримуються майже всі продавці: ціна обов’язково повинна виражатися непарним числом. Наприклад, замість ціни $200 встановлюють ціну $199, і тоді для багатьох споживачів цей товар буде коштувати $100 і більше, а не $200 і більше;

б) політика цін фірми. Передбачувану ціну потрібно перевірити на відповідність установкам політики цін, яку практикують. Безліч фірм виробили установки щодо свого бажаного цінового образу, на­дання знижок з ціни і вживання відповідних заходів у відповідь на цінову діяльність конкурентів;

в) вплив ціни на інших учасників ринкової діяльності. Крім усього іншого, необхідно враховувати реакцію на передбачувану ціну з боку інших учасників ринкової діяльності. Як поставляться до цієї ціни дистриб’ютори та дилери? Як відреагують на неї конкуренти? Чи не підвищать свої ціни постачальники? Чи не втрутяться державні органи, щоб перешкодити торгівлі за цією ціною? І нарешті, необхідно знати закони країни, що стосуються встановлення цін, і бути упевненим в «обороноздатності» своєї політики ціноутворення;

г) ціноутворення в межах товарної номенклатури — фірма прагне розробити систему цін, яка забезпечувала б одержання максимального прибутку щодо номенклатури загалом:

— встановлення ціни в межах товарного асортименту. Необхідно встановити ступінчастий розподіл цін на різні товари. При встанов­ленні цінової «сходинки» кожного рівня необхідно враховувати відмінності у собівартості різних товарів, різницю в оцінках їх влас­тивостей покупцями, а також ціни конкурентів. Завдання продавця — виявити відчутні якісні відмінності товарів, що виправдовують різницю в цінах;

— встановлення цін на товари-доповнювачі. Складність полягає у визначенні того, що слід включити в початкову ціну як стандартний комплект, а що запропонувати як вироби-доповнювачі. Якщо уком­плектувати товар великою кількістю доповнювальних виробів, ціна може зрости до межі, коли покупці відмовляться від придбання. У разі ж продажу “голих” товарів (тобто без доповнювальних виробів) покупці можуть відмовитися від їх придбання через необхідність доп­лати за доповнювальні вироби, які їх цікавлять;

— встановлення цін на обов’язкові додатки. Виробники основних товарів часто призначають на основні товари низькі ціни, а на обо­в’язкові додатки встановлюють високі націнки, внаслідок чого їм вдається забезпечити високий прибуток за рахунок продажу обов’яз­кових додатків. Іншим виробникам, що не пропонують власних обов’язкових додатків, доводиться для отримання такого ж валового доходу встановлювати на свій товар більш високу ціну;

— встановлення цін на побічні продукти виробництва. Якщо побічні продукти не мають ціннісної значущості, а позбавлення від них обхо­диться недешево, це позначиться на рівні ціни основного товару (на­приклад, у металургії). Виробник прагне знайти ринок для цих побічних продуктів і часто готовий прийняти будь-яку ціну, якщо вона покриває витрати з їх зберігання і доставки. Це дозволить йому знизити ціну основного товару, зробивши його більш конкурентоспроможним;

д) встановлення цін за географічним принципом передбачає прий­няття рішення про встановлення фірмою різних цін для споживачів у різних країнах:

— встановлення ціни FOB у місці походження товару означає, що товар продається перевізнику на умовах франко-вагона, після чого всі права на цей товар переходять до замовника, який оплачує всі витрати з транспортування від місця виробництва до місця призна­чення. Недолік полягає в тому, що це виявляється дорого для відда­лених клієнтів, що призводить до втрати великої їх кількості;

— встановлення єдиної ціни з включеними в неї витратами з дос­тавки — це повна протилежність встановлення ціни FOB у місці по­ходження товару. У цьому випадку фірма справляє єдину ціну з вклю­ченням до неї однієї і тієї самої суми транспортних витрат незалежно від віддаленості клієнта. Плата за перевезення дорівнює середній сумі транспортних витрат. Тоді більш наближені клієнти віддадуть пере­вагу фірмі, яка користується методом ціни FOB у місці походження товару, оскільки для них вона буде нижчою, ніж для більш віддале­них клієнтів. З іншого боку, з’являється більше шансів залучити відда­леного замовника. Крім того, цей метод відносно простий у застосу­ванні і дає можливість одержувати єдину ціну в загальнонаціональ­ному (або загальносвітовому) масштабі;

— встановлення зональних цін — щось середнє між попередніми методами. Всі замовники, що знаходяться в межах однієї зони, пла­тять одну і ту саму сумарну ціну, яка стає вищою в міру віддаленості зони. Однак всередині цінової зони також з’являються більш відда­лені клієнти, які будуть оплачувати частину транспортних витрат більш близьких клієнтів. Крім того, замовники по обидва боки від кордону цінової зони можуть перебувають на відстані декількох кіло­метрів один від одного, а платити істотно різні ціни;

— встановлення цін стосовно базисного пункту дає змогу продав­цеві обрати те або інше місто як базисне і справляти з усіх замовників транспортні витрати в сумі, що дорівнює вартості доставки з цього пункту незалежно від того, звідки насправді відбувається відванта­ження. Тоді одночасно з підвищенням розмірів сумарної ціни для замовників, які перебувають неподалік від підприємства, для відда­лених замовників ця ціна знижується. Якщо всі продавці оберуть як базисний пункт одне і те саме місто, що характерно для бірж, ціна з включенням витрат з доставки виявиться однаковою для всіх клієнтів і цінову конкуренцію буде усунено. Для більшої гнучкості ряд фірм обирає сьогодні як базисні декілька міст;

— встановлення цін з прийняттям на себе витрат з доставки застосовується, коли продавець зацікавлений у підтримці ділових відно­син з конкретним покупцем або з певним географічним районом. У цьому випадку, щоб забезпечити надходження замовлень, продавець частково або повністю бере на себе фактичні витрати з доставки то­вару. Цим методом встановлення цін користуються для проникнен­ня на нові ринки, а також для утримання свого становища на ринках з конкуренцією, що загострюється;

— е) встановлення цін зі знижками і заліками. Як винагороду спожи­вачів за певні дії багато фірм готові змінювати свої початкові ціни.

На рішення керівництва фірми щодо політики ціноутворення здійснюють вплив внутрішні і зовнішні фактори. Перед тим як встановити кінцеву ціну, фірма враховує також ступінь державного регулювання, рівень і динаміку попиту, характер конкуренції, потреби оптових і роздріб­них торговців, які продають товар кінцевому споживачу.